2.3.Види навчання

2.3.1. Проблемне навчання.

М.І. Махмутов у книзі “Проблеми навчання: Основні питання теорії” вказує на те, що “суть проблемного викладу знань учителем полягає в тому, що замість передачі готових положень (правил, законів) науки вчитель повідомляє фактичний матеріал, дає його опис на фоні систематично створюваних ним проблемних ситуацій, постійно спонукає учнів до часткової або повної самостійної пізнавальної діяльності з установленням й вирішенням навчальних проблем”.

Дьюї пропонує свою концепцію проблемного навчання. Вона включає п’ять етапів рішення проблеми:

1) поява відчуття складності проблеми;

2) виявлення її та визначення;

3) представлення можливого рішення;

4) виявлення шляхом умовивідних положень ймовірних рішень;

5) подальше спостереження й експерименти, які ведуть до прийняття або відхилення прийнятого допущення, тобто до висновку, що має позитивне чи негативне судження.

Уоллес запропонував вирішення проблеми за допомогою чотирьох основних фаз: 1) підготовка особистості та намагання розв’язати проблему; 2) інкубація - період “визрівання” рішення; 3) миттєвий спалах ідеї-рішення; 4) верифікація - перевірка результативності рішення та уточнення нової ідеї.

Узагальнюючи теорії проблемного навчання, Ю. Козе­лецький пропонує розглядати процес розв’язання проблеми учнями за допомогою трьох фаз.

1. Створення проблемної ситуації.

2. Формування гіпотез для розв’язання проблеми.

3. Перевірка рішення з подальшою систематизацією отриманої інформації.

Проблемна ситуація - це така ситуація, під час якої суб’єкт хоче розв’язати складні для себе завдання, але йому не вистачає даних і він повинен сам їх знаходити. А.М. Матюшкін пропонує шість правил створення проблемних ситуацій.

1. Перед учнями треба поставити такі практичні чи теоретичні завдання, виконання яких вимагає відкриття нових знань і оволодіння новими уміннями.

2. Завдання повинні відповідати інтелектуальним мож­ливостям учнів. Ступінь складності проблемного завдання залежить від рівня новизни матеріалу викладання та від ступеня його узагальнення.

3. Проблемне завдання пропонується до пояснення матеріалу, який усвідомлюється.

4. Проблемними завданнями можуть бути: а) засвоєння; б) формулювання питання; 3) практичні завдання. Проте не треба ототожнювати проблемне завдання і проблемну ситуацію. Проблемне завдання може призвести до проблемної ситуації тільки в тому разі, коли мають місце всі попередні правила.

5. Одна й та ж проблемна ситуація може бути викли­кана різними типами завдань.

6. Важкою проблемною ситуацією керує вчитель шляхом показу учням причин невиконання даного практичного завдання або неможливості пояснення ними того чи іншого факту.

Формулювання гіпотез є процес евристичного характеру і він відбувається за евристичними правилами (евристиками). Евристичним процесам протистоять процеси алгоритмічні, в ході яких ми користуємося алгоритмами.

Найпоширеніше евристичне правило стосується вибору напрямків пошуку. Воно вказує на вибір тих напрямків, які в минулому з найбільшою ймовірністю призводили до роз­в’язання проблемних ситуацій даного класу. Зрозуміло, що додержування цього правила в нових ситуаціях, які тільки на перший погляд належать до даного класу, призведе учнів до помилкової установки, що віддаляє від правильного рішення. Іноді відбуваються раптові знаходження рішень. Пояснення цього факту пов’язане з раптовим відкриттям або миттєвим “спалахом” свідомості. Частіше учні користуються такими логіч­ними операціями, як аналіз та синтез, операції, які дуже корисні в ході формулювання гіпотез. Аналіз базується на мисленому віддаленні однієї від іншої одиниць інформації і одночасному виділенні тих елементів, які сприяють кон­струюванню гіпотези. Синтез базується на поєднанні одиниць інформації, на створенні з даних елементів гіпотетичних нових систем або комбінацій.

Перевірка гіпотез вимагає від учнів визначених здібностей, а саме: відчуття проблеми та її виявлення; мислення; оцінка. Перевірка зводиться, певним чином, до оцінки гіпотези та вибо­ру правильного рішення.

Всі згадані вище три фази мають місце як в рішенні проблем типу “відкриття”, так й типу “створення”, як теоретичних, так і практичних. Дані фази можна використати у всіх способах викладання - навчання, які мають проблемний характер. Ці способи включають “класичний” проблемний метод, за допомогою якого проблема складається на основі аналізу проблемної ситуації, а також відкриття і знаходження рішення та його верифікації за допомогою інших методів, таких, як ділові ігри, метод випадку, ринку умов, мікро­викладення або синектики. Синектика - термін грецького походження (syn - разом) - визначає поєднання між собою різноманітних елементів. Синектика (автор В.Гордон) - техніка рішення проблеми шляхом використання метафор та аналогій з метою генерації творчих ідей.