2.7. Перевірка і оцінка результатів навчання

Гуманістична концепція освіти в Україні є складовою реформування всієї системи освіти взагалі та загальної середньої зокрема. Вона передбачає переорієнтацію процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості людини, на індивідуально-диференційований, особистісно зорієнтований підхід до навчання.

Визначення рівня навчальних досягнень тих, хто навчається, набуває особливої ваги в зв’язку з тим, що навча­льна діяльність повинна давати людині не просто суму знань, а сформувати в неї певні особисто-соціальні компетенції.

Основними компетенціями, що вимагає сучасне життя є:

- політичні і соціальні, пов’язані із здатністю брати на себе відповідальність, брати участь у суспільному прийнятті рішень, врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні та розвиткові демократичних інститутів суспільства;

- ті, що стосуються життя в полікультурному суспільстві: розуміня несхожості людей, взаємоповаги до їх мови, релігії, культури, тощо;

- пов’язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами;

- пов’язані з потребою добувати та аналізувати й застосовувати інформацію, володіти інформаційними технологіями;

- пов’язані з бажанням і готовністю постійно навчатися як у професійному, так і в особистому та суспільному плані.

Контроль або перевірка результатів навчання полягає в установленні рівня засвоєння знань на всіх етапах навчання, у вимірюванні ефективності навчального процесу та успішності навчання.

Контроль є обов’язковим компонентом процесу навчання, він має місце на всіх стадіях цього процесу і забезпечує вирішення таких завдань як: виявлення прогалин у навчанні, корекція процесу навчання, планування наступного навчання, рекомендації щодо попередження неуспішності в навчанні та ін. Контроль має освітню, виховну та розвиваючу функції, але головна його функція - діагностична. Вона конкретизується у завданнях в залежності від виду контролю.

Види контролю: поточний, періодичний, підсумковий. Поточний контроль - це систематична перевірка засвоєних знань, умінь та навичок на кожному уроці або оцінка результатів навчання на уроці. Періодичний контроль здійснюється після вивчення окремих розділів програми і при цьому враховуються результати поточного контролю. Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року.

Методи і форми контролю. Метод контролю - це система послідовних, взаємопов’язаних діагностичних дій вчителя і учнів, які забезпечують зворотний зв’язок в процесі навчання з метою одержання даних про успішність навчання та ефективність навчального процесу.

До методів контролю належать: методи усного контролю, методи письмового контролю, методи практичного контролю, дидактичні тести, спостереження.

Методи усного контролю - бесіда; розповідь учня; по­яснення; читання тексту, технологічної карти, схеми; повідомлення про дослід та ін. Основу усного контролю складає монологічна відповідь учня. Усний контроль, як поточний, проводиться на кожному уроці в індивідуальній, фронтальній або комбінованій формі. Використовуються дидактичні картки, ігри та технічні засоби. Активним та більш докладним засобом усного контролю за визначений період навчання є залік та екзамен.

Письмовий контроль (контрольна робота, переказ, твір, диктант, реферат) забезпечує глибоку та всебічну перевірку знань і умінь учня. Письмова робота дозволяє учню продемонструвати теоретичні знання і їх практичне застосування, ступінь володіння писемною мовою, уміння логічно, адекватно завданню, викладати текст, давати оцінку твору, експерименту, проблемі тощо.

Практичні роботи використовуються в процесі лабо­раторних практикумів, монтажі апаратів, створенні виробів тощо. Частіше цей метод застосовують у професійній школі.

Спостереження, як систематичне вивчення учнів в процесі навчання вчитель здійснює з метою виявлення багатьох показників, а саме: рівень знань і умінь з предмету, відношення до навчання, ступінь пізнавальної активності, свідомості та самостійності мислення тощо.

Дидактичні тести (тести досягнень учня) - це набір стандартизованих завдань за визначеним навчальним матеріалом. Вони повинні відповідати наступним вимогам: валідності, надійності та об’єктивності. Валідність тесту означає, що тест виявляє та вимірює саме ті знання, які цікавлять розробника тесту. Надійність тесту означає, що результати будуть подібними в різних умовах його проведення. Розрізняють чотири типи тестів. Перший тип тестів перевіряє знання фактів, понять, законів, теорій, тобто всіх відомостей, які треба запам’ятати та відтворити. В даному випадку вимагаються репродуктивні відповіді. Другий тип тестів перевіряє уміння виконувати мислительні операції на основі отриманих знань. В основному - це рішення типових задач. Третій тип завдань передбачає перевірку умінь давати самостійну критичну оцінку вивченого. Четвертий - перевірка умінь вирішувати нові конкретні завдання в нетипових ситуаціях.

Оцінка знань учнів.

Гуманізація освіти потребує також удосконалення системи оцінювання знань тих, хто навчається.

З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень учнів Колегія Міністерства освіти і науки України прийняла рішення про впровадження, починаючи з 2000-2001 навчального року, у середній загальноосвітній школі (крім школи 1 ступеня), 12-ти бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів.

12-ти бальна шкала оцінювання побудована з урахуванням зростання рівня особистих досягнень учня, а не ступеню його невдач, тобто критерії оцінювання ґрунтуються на позитивному ставленні, при якому оцінки не поділяються на позитивні і негативні. Оцінювання навчальних досягнень учнів з урахуванням критеріїв оцінювання має для кожного предмету свої специфічні особливості, але у залежності від ступеня компетентності учня розрізняють такі чотири рівні навчальних досягнень: низький (рецептивно-продуктивний); середній (репродуктивний); достатній (конструктивно-варіативний); високий (творчий).

Під оцінкою знань, умінь та навичок треба розуміти процес порівняння досягнутого учнями рівня оволодіння ними з еталоном, що представлений навчальною програмою.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є такі:

- контролююча, яка передбачає встановлення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), дає змогу вчителю своєчасно планувати й коригувати роботу й методику вивчення наступного матеріалу;

- навчальна, яка передбачає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє удосконаленню підготовки учня, групи чи класу;

- діагностична, яка є основою діяльності вчителя, спрямованої на встановлення причин труднощів учнів, виявлення прогалин в їх знаннях та вміннях тощо;

- виховна виявляється не тільки у меті та змісті завдань, але й у методиці їх реалізації вчителем, у наступному коментуванні й оцінюванні робіт.

Основною структурною одиницею кожного навчального предмета є тема, передбачена навчальною програмою. За тематичного оцінювання кожна оцінка, яку отримує учень, має бути результатом опанування ним конкретної теми. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів є одночасно засобом систематизації і узагальнення знань, воно спонукає учнів до глибшого і міцнішого засвоєння основних положень конкретної теми.

Перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з: тривалістю вивчення теми (кількість уроків); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями атестації, якщо вона проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо терміну і форми проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.

Завдання для саморозвитку

1.Серед запропонованих розділів даного курсу “Теорія навчання (дидактика)” виберіть ті, які, на вашу думку, треба доповнити. Розробіть матеріал для доповнення, вкажіть використані джерела.

2. Дайте характеристику одному із розділів запро­понованого курсу дидактики. Вкажіть всі характерні ознаки: інформативна повнота, доступність викладу, ефективність способу представлення інформації тощо.

3. Зробіть висновки про тенденції розвитку процесу навчання у сучасному перебігу подій.

4. В чому полягають принципові відмінності запро­понованих у курсі технологій навчання від традиційної технології, тієї, що постійно використовується.

5. За якими провідними критеріями здійснюється процес навчання?

Рекомендована література

1. Богданова І.М. Модульний підхід до професійно-педагогічної підготовки вчителя : Монографія. - Одеса: Маяк, 1998. - 284 с.

2. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов - СПб: Издательство “Питер”, 2000. - 304 с. (Серия “Учебник нового века”).

3. Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. - К., 1973.

4. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций: Учеб. пособие для студентов пед. учебн. заведений и слушателей ИПК и ФПК. - М.: Юрайт, 1998.- 464 с.

5. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования:Учеб. пособие студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров /Е.С.Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров; Под ред Е.С. Полат. - М.: Издательский цент “Академия”, 2000. -272 с.

6. Оконь В. Введение в общую дидактику. - М.: Высш. школа, 1990.- 382 с.

7. Практикум з педагогіки: Навч. посібник / За заг. Ред. О.А. Дубасенюк та А.В. Іванченка. - К.: ІСДО, 1996. - 432 с.

8. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. - 576 с.

9. Педагогика. Учебное пособие для студентов педа­гогических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И. Пидкасистого. - М.: Педагогическое общество России, 1998. - 640 с.