III. Національний характер освіти і національне виховання

Освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на куль-турно-історичних цінностях українського народу, його тради-ціях і духовності.

Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній са-моідентифікації, розвитку культури українського народу, ово-лодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими над-баннями.

Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета — виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціально-го досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, ху-дожньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

Національне виховання спрямовується на залучення гро-мадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних пози-цій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури.

Головними складовими національного виховання є грома-дянське та патріотичне виховання.

Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціа-лу народу, його духовності й культури, виховання громадянина, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяль-ності, спрямованої на процвітання України.

VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров’я громадян

10. Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я

93

і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Це здійснюється шляхом розвитку валеологічної осві-ти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режи-му навчально-виховного процесу, створення екологічно сприят-ливого життєвого простору.

Держава разом із громадськістю сприяє збереженню здоров’я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до за-нять фізичною культурою і спортом, недопущенню будь-яких форм насильства в навчальних закладах, а також проведенню та впровадженню в практику результатів міжгалузевих наукових досліджень з проблем зміцнення здоров’я, організації медичної допомоги дітям, учням і студентам, якісному медичному обслуго-вуванню працівників освіти, пропаганді здорового способу жит-тя та вихованню культури поведінки населення.

12. В усіх ланках системи освіти шляхом використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи заклада-ються основи для забезпечення і розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я кожного члена суспільства.

Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:

комплексний підхід до гармонійного формування всіх скла-дових здоров’я;

удосконалення фізичної та психологічної підготовки до ак-тивного життя і професійної діяльності на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість та індивідуальність підходів;

використання різноманітних форм рухової активності та ін-ших засобів фізичного удосконалення.

Виконання зазначених завдань дасть змогу досягти істотно-

го зниження захворюваності дітей, підлітків, молоді та інших категорій населення, підвищити рівень профілактичної роботи, стимулювати у людей різного віку прагнення до здорового спосо-бу життя, зменшити вплив шкідливих звичок на здоров’я дітей та молоді.

13. Фізичне виховання як невід’ємна складова освіти забезпе-чує можливість набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров’я і засоби його зміцнення, про шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення ви-сокої працездатності та тривалої творчої активності. В системі освіти держава забезпечує розвиток масового спорту як важливої складової виховання молоді.

Глава Адміністрації Президента України В. Литвин

94

Ч а с т и н а І І НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ОСВІТНЬОЇ

ГАЛУЗІ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

ПРО ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ, РЕОРГАНІЗАЦІЇ І ЛІКВІДАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ

Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 228

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Положення про порядок створення, реорганіза-ції і ліквідації навчально-виховних закладів, що додається.

3. Навчально-виховні заклади незалежно від їх належності можуть розпочинати діяльність, пов’язану з наданням послуг для одержання загальної середньої та професійної освіти, підго-товкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, лише після отри-мання спеціальних дозволів (ліцензій).

5. Навчально-виховні заклади, які отримали спеціальні доз-воли (ліцензії) на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням послуг для одержання загальної середньої та професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, включають-ся до Державного реєстру навчально-виховних закладів України. Положення про Державний реєстр навчально-виховних закладів України затверджується Міністерством освіти.

Виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Ю. Звягільський Міністр Кабінету Міністрів України І. Доценко

95

ПОЛОЖЕННЯ про порядок створення, реорганізації

і ліквідації навчально-виховних закладів

Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 226

Це Положення відповідно до Закону України «Про освіту» (стаття 16) визначає порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів усіх типів незалежно від їхнього статусу та належності.

Навчально-виховні заклади створюються відповідно до со-ціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб

них і за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів та статутного фонду (що може включати вартість майна та власні кошти) у розмірі не ниж-че розрахованої вартості навчання слухачів, кількість яких зу-мовлена обсягом прийому, що заявляється.

Засновниками навчально-виховних закладів можуть висту-пати державні органи, кооперативні, громадські організації, під-приємства та установи, приватні особи.

Рішення про створення навчально-виховних закладів, за-снованих на комунальній власності, приймаються:

ліцеїв, гімназій та інших спеціалізованих загальноосвіт-ніх навчально-виховних закладів — виконавчими комітета-ми міських (міст без районного поділу), районних у містах Рад народних депутатів або районними, районними міст Києва і Севастополя державними адміністраціями за погодженням відповідно з органами управління освітою Уряду Криму, об-ласних, Київської та Севастопольської міських державних ад-міністрацій;

інших типів навчально-виховних закладів — виконавчими комітетами міських (міст без районного поділу), районних у міс-тах Рад народних депутатів або районними, районними міст Киє-ва і Севастополя державними адміністраціями.

Рішення про створення навчально-виховних закладів, за-снованих на інших формах власності, приймається засновником (засновниками) за наявності дозволу відповідної Ради народних депутатів.

Відкриття філій та інших відокремлених підрозділів нав-чально-виховних закладів провадиться у порядку, встановлено-му для створення навчально-виховних закладів.

96

Ліквідація навчально-виховних закладів провадиться за-сновниками або органами, за рішенням яких їх створено, в по-рядку, встановленому чинним законодавством.

Навчально-виховний заклад вважається реорганізованим чи ліквідованим з дня внесення відповідних змін до Державного реєстру навчально-виховних закладів України.

При реорганізації чи ліквідації навчально-виховного за-кладу його працівникам і особам, які навчаються в ньому, гаран-тується дотримання їх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства з питань праці та освіти.

Інформація про створення, реорганізацію і ліквідацію нав-чально-виховних закладів подається в десятиденний термін до органів державної статистики.

ПРО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ФОРМИ ДЛЯ УЧНІВ СЕРЕДНІХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 1004

На виконання Указу Президента України від 12 червня 1996 р. № 417 «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти» Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити зразки шкільної форми для учнів середніх за-кладів освіти за моделями, запропонованими Міністерством промисловості, Міністерством освіти, Міністерством економіки, Міністерством охорони здоров’я згідно з додатком.

Шкільну форму для учнів середніх закладів освіти запро-ваджувати поетапно: у 1–3 (4) класах — із січня 1997 р., 5–11 (12) класах — із вересня 1997 року.

Міністерству економіки, Міністерству промисловості, Мініс-терству освіти, Міністерству фінансів разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севасто-польською міськими державними адміністраціями:

у місячний термін здійснити розрахунки потреби у шкільній формі з визначенням обсягів та відпускної ціни;

визначити порядок адресного продажу шкільної форми.

Міністерству промисловості разом з Радою міністрів Ав-тономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севасто-польською міськими державними адміністраціями визначити

97

підприємства, на яких буде виготовлятися шкільна форма, і за-безпечити пошиття із тканини вітчизняного виробництва.

5. Установити, що діти-сироти, діти, які залишилися без піклування батьків, у тому числі ті, що перебувають під опікою громадян, забезпечуються шкільною формою безплатно відповід-но до норм, передбачених для цієї категорії дітей.

Прем’єр-міністр України П. Лазаренко

ДОДАТОК до Постанови Кабінету Міністрів України

від 22 серпня 1996 р. № 1004

Форма одягу для учнів 1–4 класів 1. Комплект шкільної форми для хлопчиків (зразки 1–4)

Костюм напіввовняний, що складається з однобортного або двобортного піджака та штанів (одного кольору або в різній ко-льоровій гамі). Кольорова гама тканин, модельні та конструк-тивні особливості форми визначаються керівниками закладів освіти.

Костюм літній, що складається з довгих штанів або шортів, сорочки з довгими або короткими рукавами та футболки. Кольо-рова гама тканин, модельні та конструктивні особливості форми визначаються керівниками закладів освіти.