- •Текст. Будова тексту
- •Комунікативна розминка
- •1. Знайдіть у зазначеному уривку ознаки тексту. Чи дозволяють вони віднести текст до наукового стилю? Обгрунтуйте.
- •2. Прочитайте текст. Визначте його текстовий суб'єкт і текстовий предикат.
- •3. Укладіть короткий тлумачний словник, попередньо з’ясувавши значення поданих слів та розташуйте їх в алфавітному порядку. На основі складеного словника побудуйте невеликий текст.
- •4. Подані речення записати у такій послідовності, щоб вони утворили текст. Записуючи текст, почленувати його на абзаци. Сформулювавши мікротеми тексту, скласти й записати його план.
- •5. Проведіть диспут-обговорення на тему: „Хліб житній – батько рідний”. Розкажіть про власні традиції пов’язані з хлібом. Оформіть його у вигляді невеликого тексту.
- •6. Опишіть картину використовуючи лексику художнього стилю. Проаналізуйте структуру. Окресліть порушену в ній проблематику. Доведіть, що зазначений різновид хліба можна вважати суто українським.
- •7. Прочитайте текст, визначте тип мовлення і способи зв’язку речень у тексті. Поміркуйте, чи впливає тип мовлення на стиль тексту. Які мовні засоби при цьому використаєте?
- •Самоперевірка
- •Домашнє завдання
- •Список використаних джерел
Текст. Будова тексту
Мета:
розширити, поглибити та систематизувати знання старшокласників про текст, його будову та структурні частини; ознайомити учнів із призначенням та ознаками тексту;
сприяти розвитку комунікативних навичок школярів; стимулювати творчу уяву старшокласників; удосконалювати вміння учнів здійснювати стилістичний аналіз тексту;
виховувати пошану до звичаїв та традицій свого народу, до найдорожчого, що є в людини – хліба; прищеплювати бережливе ставлення до паляниці;
Та нехай над землею година
Чи негода лютує і pве –
Вічна мудpість пpостої людини
В паляниці звичайній живе
В. Симоненко
Комунікативна розминка
М. Сумцов писав: „З появою Хліба, як засобу харчування, виникла світла думка, що Богам бридка кров жертовних тварин, і Хліб стає головним предметом жертвоприношень”.
Висловіть свої думки щодо висунутої автором тези. Чи справді хліб можна віднести до жертвоприношень? Свої відповіді аргументуйте.
Текст (від лат. textum - тканина, зв'язок, побудова) – повідомлення, яке складається з кількох чи багатьох речень, характеризується змістовою і структурною завершеністю і певним відношенням автора до змісту висловлення. Текст є сукупністю речень, що пов'язані із змістом (у кожному наступному реченні використана попередня інформація), і лексико-граматичними засобами (узгодження форм часу і способу дієслів, використання займенників, споріднених чи синонімічних слів тощо).
Інколи текст може складатися з одного речення. Це прислів'я, коломийки, частівки, крилаті вирази, загадки, ліричні чи сатиричні вірші-мініатюри. Наприклад:
Паляниця — хлібові сестриця.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Те, про що говориться в тексті, називається темою. Вона найчастіше відображена у заголовку. Тема може членуватися на підтеми (мікротеми). Зміст підтеми (мікротеми) розкривається в абзаці. Абзац (Absatz) – це частина тексту, що являє собою структурну, тематичну і змістову завершеність. Перші речення абзацу вимовляються з більшою силою голосу. Між абзацами паузи довші, ніж між реченнями в середині абзацу.
Б. Н. Головін визначає текст як словесне усне чи писемне досягнення, що становить собою єдність якогось більш-менш завершеного змісту і форми , що формує і виражає цей зміст.
Основними ознаками тексту є :
1)Членованість. Текст складається з декількох речень, являє собою комунікативну одиницю вищого рангу, у порівнянні з реченням . Однак це положення є дискусійним: репліку в діалозі деякі дослідники вважають текстом.
2)Значеннєва цілісність досягається тоді, коли добір матеріалу підкоряється задачі передати основну думку. Тобто, речення тексту повинні поєднуватися темою й ідеєю.
3)Зв’язність полягає в тім, що текст складається з речень, зв'язаних між собою за змістом і формально – за допомогою мовних засобів: повторюваних слів, особових і вказівних займенників, синонімів, антонімів, сурядних сполучеиків і т.п.
Композиція (лат. Compositio – «складання, твір») – це розташування всіх частин тексту закономірним, мотивованим змістом і задумом .
Найбільш розповсюдженою класичною структурою тексту вважається така, що включає в себе : вступ, головну (основну) частина, висновок. Цю структуру часто мають інформаційна промова, доповідь. Привітальна, торгова промова у наш час відрізняються вільною композицією, що багато в чому визначається ситуацією й адресатом.
У ході експериментів було встановлено, що запам'ятовується і засвоюється найкраще те, що дається на початку чи наприкінці повідомлення, це пояснюється дією так званого психологічного закону «краю». Тому важливо продумати зміст вступу і висновку.
Мета вступу – підготувати слухачів до сприйняття теми. На думку досвідчених ораторів, варто відразу привернути увагу аудиторії. « Гачків, що зачипають» (А. Ф. Коні), існує безліч : цікавий чи навіть несподіваний приклад; прислів'я, приказка, крилате вислів , цитата; розповідь про події , що мають відношення до теми виступу; питання, що дозволяють спонукати слухачів до активної розумової діяльності .
Висновок повинен бути коротким, стислим. У ньому, як правило, підводяться підсумки сказаного, робляться узагальнення; коротко повторюються основні положення, підкреслюється головна ідея і важливість для аудиторії розглянутої теми; намічаються шляхи розвитку висловлених думок; ставляться нові задачі, окреслюються перспективи, звучить запрошення висловити свою думку, посперечатися.
Види зв’язку компонентів: послідовний та паралельний.
Сучасні оратори використовують методи викладу матеріалу головної частини , що сформувалися на базі багатовікової практики:
1)Індуктивний метод – аналіз матеріалу від часткового до загального, від конкретних фактів до висновків.
2)Дедуктивний метод – міркування від загального до часткового, висування яких –небудь положень, а потім роз'яснення їхнього змісту на прикладах.
3)Історичний метод – подача матеріалу в хронологічній послідовності, наприклад, на історичні чи біографічні теми.
4)Концентричний метод – повідомлення ведеться навколо головної проблеми, єдиного центра. Мовець аналізує предмет з усіх боків, за допомогою різних визначень (прикладів, пояснень і т.п.), переходячи від загального розгляду до більш глибокого.
6)Метод аналогії – зіставлення різних явищ, подій, фактів, подібних між собою.
7)Метод контрасту побудований на основі порівняння полярних, віддзеркалюючих один одного предметів, проблем, явищ, їх протиставлення.
Використання різних методів в одному монолозі дозволяє зробити його основну частину оригінальною, нестандартною.
[Загнітко А. П., Домрачева І. Р. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності . – Донецьк: Український культурологічний центр, 2001. – 56 с.]