Гематогенний туберкульоз
Гематогенний туберкульоз розвиваєтся на основі вогнищ відсіву періоду первинної інфекції. Виділяють 3 форми гематогенного туберкульозу:
1. Генералізований;
2. З переважним ураженням легенів;
3. З переважно позалегеневими ураженнями.
Генералізований гематогенний туберкульоз. Має наступні форми:
1. Найгостріший туберкульозний сепсис (тифобацильоз Ландузі);
2. Гострий загальний міліарний туберкульоз;
3. Гострий загальний крупновогнищевий туберкульоз.
Найгостріший туберкульозний сепсис представляє найбільш важку форму захворювання з рівномірним висипанням в органах туберкульозних горбиків та вогнищ. В органах формуються некротичні набряки без проліферативної реакції (може бути слабко виражена ексудативна реакція).
Гострий загальний міліарний туберкульоз характеризується появою в органах дрібних міліарних горбиків. Ця форма часто закінчується менінгітом.
Гострий загальний крупновогнищевий туберкульоз характеризується утворенням в органах крупних (до 1 см) туберкульозних вогнищ.
Г
острий
загальний міліарний туберкульоз. Дрібні
(просовидні)
вогнища в селезінці.
Гематогенний туберкульоз з переважним ураженням легенів. Зустрічається в гострому і хронічному варіантах:
-
Гострий міліарний туберкульоз легенів;
-
Хронічний міліарний туберкульоз легенів;
-
Хронічний крупновогнищевий туберкульоз легенів (гематогенно-дисемінований туберкульоз легенів).
Гострий міліарний туберкульоз легенів проявляється інтенсивним висипанням в легенях, особливо у верхніх відділах, дрібних просоподібних горбиків, які мають переважно продуктивний тип тканинної реакції.
Хронічний міліарний туберкульоз легенів – туберкульозні вогнища різнотипні (різні типи тканинної реакції), частина з них рубцюється.
Хронічний крупновогнищевий туберкульоз легенів (гематогенно-дисемінований туберкульоз легенів має характерні морфологічні особливості:
-
кортико-плевральная локалізація вогнищ;
-
симетричність уражень;
-
переважання продуктивної тканинної реакції;
-
низька схильність до розпаду;
-
розвиток емфіземи легенів;
-
розвиток ніжного сітчастого пневмосклерозу;
-
розвиток легеневого серця;
-
наявність тонкостінних («окулярних») каверн;
-
наявність позалегеневого туберкульозного вогнища.
Прогресуючий перебіг гематогенно-дисемінованого туберкульозу через фазу інфільтративного спалаху може призвести до розвитку казеозної пневмонії та кавернозного туберкульозу.
Гематогенний туберкульоз з переважно позалегеневими ураженнями. Розрізняють наступні його варіанти:
1. Туберкульоз мозкових оболонок та центральної нервової системи.
2. Туберкульоз кісток та суглобів.
3. Туберкульоз сечовидільних органів.
4. Туберкульоз статевих органів.
5. Туберкульоз шкіри і підшкірної клітковини.
6. Абдомінальний туберкульоз.
Туберкульоз мозкових оболонок та центральної нервової системи.
Т
уберкульозний
менінгіт – туберкульозне запалення
оболонок мозку, розвивається як самостійна
форма або при загостренні інших
локалізацій туберкульозу, частіше
легеневого.
Базальний туберкульозний лептоменінгіт.
Морфологічні прояви туберкульозного менінгіту:
-
набряк м’якої мозкової оболонки;
-
фібриноїдний некроз судин та васкуліти;
-
наявність туберкульозних гранулем і вогнищ некрозу;
-
розвиток туберкульозного запалення в епендимі і судинних сплетеннях головного мозку;
-
розповсюдження туберкульозного запалення з оболонок мозку на його тканину;
-
можливий розвиток інфарктів мозку.
В залежності від поширеності туберкульозного процесу виділяють:
-
базальний туберкульозний менінгіт (зустрічається найчастіше);
-
конвекситальний туберкульозний менінгіт;
-
туберкульозний менінгоенцефаліт;
-
туберкульозний цереброспінальний лептопахіменінгіт.
Локалізація процесу визначає важкість клінічних проявів: менінгеальна симптоматика, порушення функцій черепномозкових нервів, вегетативні розлади, розвиток гідроцефалії.
У цереброспінальній рідині підвищений вміст білка – 1,5-2 г%, виражений лімфоцитарно-нейтрофільний плеоцитоз – 500-700 клітин в 1 мл, понижений вміст цукру і хлоридів, МБТ знаходять у 20-25% хворих.
Ускладнення. Гостра і хронічна гідроцефалія на основі порушення ліквороциркуляції внаслідок фіброзу м’яких мозкових оболонок і облітерації міжшлуночкових апертур; утворення кальцинатів в тканині головного мозку; розвиток нецукрового діабету; гіпогонадизм.
Туберкулома мозку – вогнище сирнистого некрозу (з можливою кальцифікацією) у грануляційно-фіброзній капсулі, що виникає вторинно внаслідок гематогеннї дисемінації туберкульозу інших локалізацій.
Зустрічається незалежно від віку хворих, може бути множиним. Ускладнюється развитком менінгіту.
Туберкульоз кісток та суглобів.
Виникає на основі гематогенного відсіву в період первинної інфекції. Перші морфологічені прояви процесу – розвиток вогнища туберкульозного остеомієліту, що надалі збільшується, піддається деструкції з секвестрацією або формуванням кісткової каверни.
Форми ураження:
|
|
туберкульоз
суглобів кисті, стопи та ін.
Т
уберкульозний
спондиліт. Руйнація тіл хребців та
міжхребцевого диску з утворенням
секвестру.
Фази процесу:
- преартритична (преспондилітична);
- артритична (спондилітична);
- постартритична (постспондилітична).
Залучення до патологічного процесу синовіальних оболонок, суглобової капсули має вторинний характер.
Ускладнення. Деформації, артрози та анкілози; спинальні розлади при локалізації процесу в хребцях; розвиток нориць, абсцесів; амілоїдоз.
Туберкульоз сечовидільних органів.
Туберкульоз органів сечової системи займає перше місце серед позалегеневих локалізацій. Основний шлях розвитку – гематогенний. Спектр проявів: від туберкульозної гранулеми до повного руйнування органу.
За локалізацією та важкістю туберкульозного процесу виділяють:
-
Туберкульоз нирок:
|
- міліарний туберкульоз; - вогнищевий туберкульоз; - туберкульозний папіліт; - кавернозний туберкульоз; |
- туберкульозний піонефроз (одне з його проявів – «замазкоподібна», «мертва нирка»); - туберкульозний інфаркт нирки. |
-
Туберкульоз сечоводу:
|
- міліарний; - інфільтративно-виразковий; |
- казеозний.
|
-
Туберкульоз сечового міхура:
|
- вогнищевий; - виразковий; |
- рубцевий.
|
У
складнення.
Уретерогідронефротична трансформація;
приєднання неспецифічного запального
процесу з порушенням або втратою функції
нирок (хронічна ниркова недостатність);
розвиток нефролітіазу.
Туберкульоз нирки з розвитком гідронефрозу внаслідок тривалої обструкції сечовивідних шляхів.
Туберкульоз статевих органів.
Шляхи ураження – гематогенний, важливе значення має також контактний.
Туберкульоз статевих органів у чоловіків.
Зазвичай процес виникає в хвостовому відділі додатка яєчка. Яєчко та сім’явиносна протока уражуються вторинно. Туберкульозний простатит часто поєднується з везикулітом, епідидимітом, деферентитом. Морфологічні зміни при туберкульозі статевих органів принципово не відрізняються від проявів специфічного процесу інших локалізацій. Виражена схильність до деструкції з формуванням нориць.
Ускладнення:
- гематогенна генералізація;
-розвиток нориць;
-
безпліддя.
Туберкульозний епідидимо-орхіт.
Туберкульоз статевих органів у жінок.
Може развиваться в будь-якому віці. Як правило, його початок пов’язаний з періодом дисемінації первинного туберкульозу в дитинстві або юності. Найчастіше вражаються маткові труби з розвитком міліарного, вогнищевого процесів (до 100%) та ендометрій (до 40%) – у формі вогнищевого, тотального ураження та метроендометриту. Значно рідше в туберкульозне запалення залучаються яєчники, шийка матки, вульва, піхва.
Ускладнення: безпліддя.
Т
уберкульозний
ендометрит.
Туберкульоз шкіри і підшкірної клітковини.
В основі розвитку клінічних проявів захворювання нерідко лежить активація вогнищ прихованої туберкульозної інфекції, особливо в казеозних лімфатичних вузлах, які виступають в якості джерела бактеріємії та сенсибілізації. Розвиток туберкульозного ураження шкіри може виникнути як первинне при інокуляції мікобактерій і як «постпервинне» при контакті з патогенним матеріалом.
Клінічна класифікація форм туберкульозу шкіри не збігається з патогенетичними уявленнями про періоди розвитку хвороби.
-
Первинні форми туберкульозу шкіри:
-
первинний туберкульозний афект, гострий міліарний туберкульоз, скрофулодерма (первинна і вторинна) або коліквативний туберкульоз;
-
дисеміновані форми: ущільнена еритема, папуло-некротичний туберкульоз, розсіяний міліарний туберкульоз обличчя, розацеоподібний туберкульоз Левандовського, ліхеноїдний туберкульоз («лишай золотушних»), фунгозний туберкульоз.
-
Вторинні форми туберкульозу шкіри:
-
туберкульозний вовчак (плоска, гіпертрофічна, виразкова форми);
-
міліарно-виразковий туберкульоз.
Морфологічно туберкульоз шкіри характеризується наявністю туберкульозних гранулем та вогнищ казеозного некрозу, нерідко у поєднанні з продуктивним васкулітом. Прояви запального процесу локалізуються як у верхніх шарах дерми, так і в підшкірній жировій клітковині. При ексфоліативних і псоріазоформних різновидах туберкульозу виражені акантоз та гиперкератоз; при верукозних ураженнях – гіперкератоз і папіломатоз. При коліквативному туберкульозі в підшкірно-жировій клітковині формується специфічний холодний абсцес.
При морфологічному дослідженні найбільш інформативним є дослідження біоптату шкіри з елементом ураження при термінах існування останнього 1,5-2 місяці, оскільки раніше у вогнищі ураження переважають прояви неспецифічного процессу.
Ускладнення:
- утворення спотворюючих рубців (при пухлиноподібному та ранньому інфільтративному вовчаку);
- рецидив люпом;
- розвиток люпус-карцином.
Абдомінальний туберкульоз.
Це клінічне поняття, що включає туберкульоз кишечника, туберкульозний мезаденіт, туберкульозний перитоніт.
Туберкульозний перитоніт виникає найчастіше гематогенним шляхом за наявності туберкульозу інших органів, і як вторинний при виразковому туберкульозі кишечника. Клініко-анатомічні варіанти:
- бугорковий;
- ексудативний;
- злипливий;
- ексудативно-злипливий;
- казеозно-виразковий.
Основні патологоанатомічні прояви:
- гранулематозні висипання по очеревині;
- фібринозний випот;
- розвиток масивних зрощень;
- поява осумкованого ексудату або мас сирнистого некрозу.
Ускладнення: кишкова непрохідність; нориці; кровотеча; амілоїдоз.