Патологія яєчок

Орхіт — гостре або хронічне запалення яєчок, часто сполучається із запаленням додатка яєчка ( епідидимоорхіт). Ізольоване запалення також можливо, але зустрічається рідше, особливо гостре. Гострий орхіт звичайно є ускладненням ряду інфекцій (епідемічний паротит, тифи, скарлатина, малярія, гонорея). Хронічний орхіт може бути результатом гострого, проявом хронічних інфекцій (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз) або травми яєчка.

Основна причина - інфекція, рідше - травми. Можливе гематогенне інфікування (при віремії й бактеріємії) або висхідне (наприклад, через уретру або із сечового міхура). По урогенітальним шляхам звичайно поширюється інфекційний процес, викликаний грамнегативною флорою (наприклад, Escherichia coli, Proteus vulgaris). Той же шлях поширення інфекції характерний для захворювань, що передаються статевим шляхом

(наприклад, при інфікуванні Neisseria gonorrhoea, Chlamydia trachomatis).

Сифіліс яєчка звичайно виникає гематогенно. Піогенні коки (Streptococcus і Staphylococcus) звичайно вражають яєчко при септицемії з розвитком гнійного запалення. Віруси (наприклад, інфекційного паротиту) завжди поширюються гематогенно.

Хронічний орхіт зустрічається рідко, наприклад при туберкульозній

інфекції, грибкових враженнях. Ізольований орхіт частіше виникає при вірусній інфекції й сифілісі, ізольований эпідідіміт - при інфекції, що поширюється по урогенітальним шляхам.

Можливе сполучення эпидідімоорхіта з інфекційними враженнями інших органів сечостатевої системи (наприклад, баланіт,уретрит, простатит, наслідки гонореї). Сприяючі фактори: уретрит і простатит, сексуальні ексцеси,тривалі закрепи, геморрой, травма калитки.

Вірусний орхіт — найбільше часто розвивається як ускладнення

інфекційного паротиту (свинка). У чоловіків в 20% випадків паротит супроводжується гострим вірусним запаленням яєчка. Характерно дифузне проміжне запалення з вираженою лімфоцитарною інфільтрацією. Макроскопічно одне або обидва яєчка збільшені у розмірах, набрякші, ущільнені. Мікроскопічно спочатку в інтерстиціальній тканині яєчка виявляються набряк, гіперемія судин, помірна нейтрофільна інфільтрація. Пізніше утворюється дуже щільний інфільтрат з лімфоцитів. Сперматогенний епітелій звичайно дезорганізований, характерний некроз статевих клітин, наявність макрофагів і нейтрофилів у просвіті сім'яних канальців. Наприкінці розвивається атрофія епітелію, у деяких випадках гіаліноз звивистих сім'яних канальців, фіброз інтерстиціальної тканини.

Регенерація сперматогенного епітелію відбувається лише в місцях, де збереглися життєздатні сперматогенні клітини.

Прогноз варіабельний, ступінь фіброзу й атрофії яєчка залежить від важкості гострої фази орхіту. Як ускладнення виникає безпліддя (при двосторонньо врженні), гормональна функція не порушується.

Сифілітичний орхіт — ускладнення вродженого або набутого сифілісу. У тканині яєчка при вродженому сифілісі звичайно виявляються дифузний фіброз, облітеруючий ендартеріїт, інфільтрат із плазматичних клітин (інтерстиціальний орхіт). У випадку набутого сифілісу в третинній стадії в яєчку звичайно виявляються гуммозні зміни.

Макроскопічно яєчка можуть бути дещо збільшені або зменшені, ущільнені. На розрізі виявляються виражений фіброз,одиночні або множинні вогнища некрозу, що досягають до 3 см в діаметрі. Мікроскопічно на тлі збереженої тканини яєчка виявляють сифілітичні гранулеми (гуми) з некрозом в центрі, утворені грануляційною тканиною, що містить епітеліоїдні клітини, лімфоцити, макрофаги й плазматичні клітини. Іноді виявляються гігантські багатоядерні клітини типу Пирогова-Лангханса. При фіброзній формі сифілітичного орхіта некротичні зміни відсутні, переважають дифузні розростання сполучної тканини. Диференційну діагностику сифілітичного орхіта варто проводити з пухлинними процесами яєчка.

Прогноз несприятливий, як ускладнення розвивається безпліддя.

Малакоплакія яєчка і його додатка — хронічне гранулематозне захворювання, що завжди сполучається з інфекцією сечовивідного тракту. Макроскопічно вражене яєчко дещо збільшене, на розрізі виявляються жовтувато-коричневі вогнища розм'якшення,що поширюються на додаток. Мікроскопічно запальний інфільтрат містить безліч плазматичних клітин і великі макрофаги (клітини Ганземанна). У цитоплазмі останніх присутні так звані тільця Міхаеліса-Гутмана - концентричні пластинчасті структури з дегенеруючих кальцинованих лізосом, у яких можуть бути присутні бактерії.

Тільця Міхаеліса-Гутмана мають позитивну реакцію на кальцій (Koссa) і залізо (Перлса). Вважається, що захворювання пов'язане з дефектом лізосом, не здатних руйнувати бактерії після їхнього поглинання.

Неінфекційний орхіт. Ідіопатичний гранулематозный орхіт - рідке захворювання невідомої етіології, виявляється в чоловіків від 30 до 80 років (частіше в 50-60 років). Звичайно в анамнезі є вказівка на травму яєчок. У патогенезі можуть приймати участь аутоімунні механізми (аутоімунний орхіт). Макроскопічно яєчка збільшені, ущільнені. Мікроскопічно виявляють неказеозний гранулематоз із епітеліоїдних клітин і випадкових гігантських багатоядерних клітин, різна кількість зруйнованих сім'яних канальців. Будь-які мікроорганізми або фрагменти сперматогенних клітин, що виступають у ролі ініціюючого агента в ураженій тканині, відсутні. У додатку яєчка можуть бути сперматогенні гранулеми.

Захворювання додатка яєчка. Звичайно діагностуються запальні захворювання, рідше пухлинний ріст. У хлопчиків, матері яких під час вагітності застосовували діетілстильбестрол, у додатку виявляються кістозні розширення в поєднанні з гіпоплазією яєчок і крипторхізмом. Набуті кісти (сперматоцелє) зустрічаються частіше ніж вроджені.

Висхідний бактеріальний епідидиміт буває гострим і хронічним. Найбільше часто гострий епідідіміт (у поєднанні з інфекцією сечових шляхів) у молодих чоловіків викликається N. gonorrhoeas і С. trachomatis, у літніх — Е. соli. Шлях проникнення інфекції - урогенний. У свіжому випадку характерні типові ознаки гострого запалення. Мікроскопічно в просвіті інфільтрованої нейтрофілами протоки додатка виявляються численні нейтрофільні лейкоцити. При хронічному епідідіміті можливо формування інкапсульованих абсцесів, дифузна інфільтрація стінки протоки плазматичними клітинами, макрофагами, лімфоцитами, фіброз і облітерація просвіту.

Прогноз варіабельний. Як ускладнення епідідіміту, викликаного N. gonorrhaeae, розвивається безпліддя.

Туберкульозний епідидиміт. Туберкульозна інфекція поширюється на додаток яєчка ретроградно по сечовивідних шляхах, і тому завжди сполучається з туберкульозом останніх. Первинне вогнище при цьому локалізується в легенях. Характерне гранулематозне запалення й проміжний склероз. Макроскопічно виявляється щільний збільшений додаток.

Сім'явиносна протока потовщується. Мікроскопічно у вогнищі враження виявляються типові для туберкульозу гранулеми із центральною зоною казеозного некрозу. У випадку прогресування захворювання інфекція поширюється і на тканину яєчка (туберкульозний епідідімоорхіт).

Сім'яна (сперматозоальна) гранулема — активний запальний процес проти сперматозоїдів, що потрапили в інтерстиційну тканину додатка. Більше 50% випадків сім'яної гранулеми виявляються в чоловіків у двадцятилітньому віці.