16 Список використаних джерел та літератури

Список повинен містити перелік джерел, використаних при виконанні роботи.

Бібліографічний опис використаних джерел здійснюється відповідно до ГОСТ 7.1-2003

Розташування використаних джерел та літератури в списку обирається автором в залежності від характеру, виду та цільового призначення роботи.

Як правило, літературу на іноземних мовах вміщують у кінці списку.

Найбільшого поширення набув алфавітний спосіб розташування матеріалу; використовують також систематичний, хронологічний, за видами джерел і в порядку згадування літератури в тексті (послідовний).

Алфавітне розташування - за прізвищами авторів, заголовкам книг і статей (якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох).

Систематичне розташування - всі книги, статті та інші матеріали підбираються за галузями знань, окремих питань, темами у логічному супідрядності окремих рубрик, на початку списку вказується література загального характеру, що охоплює широке коло питань, а потім треба матеріал з окремих тем, питань.

На початку вказується література загального характеру, що має відношення до всієї темі, потім по головам (у межах глав література підбирається за алфавітом або в хронології опублікування книг і статей).

Хронологічне розташування - в порядку хронології (прямий чи зворотній) опублікування документів. Використовується для робіт з історії науки, історії вивчення якого-небудь питання, в роботах, присвячених діяльності певної особи. В хронологічному порядку часто підбираються твори одного автора.

Розташування за видами джерел - всі документи діляться на групи (класи, розділи):

• документи, що формують методологічну базу дослідження (роботи корифеїв науки);

• офіційні документи (державні документи, документи громадських організацій, політичних партій):

  • конституція; законодавчі матеріали; документи, які виходять від органів представницької, виконавчої та судової влади; тематичні збірники таких документів;

  • програми, статути, матеріали з'їздів партій, тематичні збірники партійних документів;

  • документи і матеріали зарубіжних партій - у порядку хронології опублікування;

• документальні матеріали, що становлять джерельну базу дослідження (архівні документи, літописи, листи, щоденники, спогади, статистичні збірники, щорічники, матеріали соціологічних досліджень тощо) - у хронологічному порядку;

• перелік вітчизняної та зарубіжної літератури за темою (книги, статті, повідомлення, тези доповідей, депоновані рукописи, препринти, нормативно-технічна документація тощо) - за алфавітом тієї мови, на якому дається бібліографічний опис документа.

Розташування в порядку згадування літератури в тексті (послідовне) застосовується в невеликих за обсягом роботах: авторефератах дисертацій, статтях, тезах доповідей і т.п., і, як правило, для робіт технічного характеру.

Відомості про джерела, нумерувати арабськими цифрами без крапки і писати з абзацного відступу.

Кожному джерела в списку присвоюється порядковий номер, який дається їй при першій згадці. При подальших посиланнях на дане джерело в документі, номер не змінюється.