2. Керівництво мас-медіа

У попередньому пункті мова йшла про роль власника у процесі функціонування журналістики, його функції і фактори, які впливають на керівництво мас-медіа. Але не менш важливо розглянути і сам процес діяльності органів, котрі керують пресою, радіомовленням, телебаченням.

Зміст діяльності по керівництву журналістським колективом складають вимоги до журналістів відносно тих чи інших сторін їх діяльності, які визначаються стратегічною метою і конкретними завданнями по підвищенню ефективності даного органу мас-медіа.

Методи керівництва мас-медіа, тобто способи реалізації мети, яка виражена у змісті діяльності власника, — дуже важливий елемент керівництва журналістським колективом.

Керівництво здійснюється в основному у формі контрольно-дослідницької діяльності. Це знайомство з діяльністю редакційних колективів, аналіз змісту газети, теле- і радіопередач, організація вивчення аудиторії та її реакції на журналістські виступи, аналіз стану матеріально-технічної бази органу мас-медіа, вивчення проблем ефективності тощо. Особливо слід зупинитися на спеціальних наукових методах, зокрема, соціологічних, при вивченні керівництва пресою, радіо і телебаченням. У результаті таких досліджень з'являється можливість виявити невідповідність між реальним і бажаним та знайти шляхи для ліквідації цієї невідповідності.

З допомогою соціологічних методів, як ми вже казали, можна досліджувати і діяльність самого власника. Необхідність самопізнання суб'єкта керівництва мас-медіа наявна, оскільки це дозволяє контролювати свою діяльність, знаходити недоліки у ній, тобто у відповідності з точними науковими даними поліпшувати роботу власника. Однак між визнанням необхідності подібних досліджень і їх проведенням лежить багато складних, в тому числі психологічних, проблем. Ймовірне, саме тому подібних досліджень поки що дуже мало і мова йде про їх проведення.

У залежності від завдань, наявності дослідницьких сил і технічних можливостей соціологічні дослідження можуть бути найрізноманітніших типів. З їх допомогою можна регулярно отримувати наукову інформацію про діяльність по керівництву органу масової комунікації, використовувати її для підвищення ефективності його роботи.

3. Специфіка журналістської діяльності

У нашій літературі прийняте звужене розуміння редакційного колективу тільки як колективу журналістів. Звичайно, журналісти складають основу редакції, але все ж таки було б неправильним ототожнювати цю основу з усім колективом редакції. А останній, як відомо, крім журналістів включає людей найрізноманітніших професій. Редакція складається не тільки з співробітників, які зайняті управлінською та редакційною діяльністю і з кореспондентської мережі, але також з різних технічних підрозділів, які забезпечують журналістську роботу. Особливо великі такі підрозділи в електронних мас-медіа. Так, на радіо і телебаченні разом працюють редактори, кореспонденти, коментатори, режисери та їх асистенти, оператори, диктори, художники, інженери і техніки. Без співробітництва цих працівників не можна собі уявити діяльність цих мас-медіа. Таким чином, слід визнати, що редакційний колектив — це таке об'єднання людей, яке на основі сумісної праці по збору, обробці та розповсюдженню масової інформації пов'язане загальними цілями, інтересами, має визначену організацію, органи управління і самоуправління.

В редакції, як і в будь-якому колективі, можна виділити декілька типів структур: функціональну, тобто ту, що виражає відношення, які випливають з характеру службових обов'язків, які виконані людьми соціально-демографічну; професійно-кваліфікаційну; соціально-психологічну; організаційну, тобто склад за спеціалізацією окремих підрозділів колективу і органів управління ними. Соціологічне вивчення деяких з цих структур (відносно тільки журналістського складу редакцій) розпочалося ще у 20-30-ті рр. У той період основна увага приділялася аналізу соціально-демографічних ознак. Однак і вони давали корисну інформацію. Наприклад, було з'ясовано, що дуже мало журналістів мають газетно-літературну освіту.

У своїй діяльності журналіст органічно поєднує творчі та організаційні функції. Він не тільки визначає тему свого виступу та його мету, але і проводить збір первинного матеріалу (що, як правило, пов'язане з великими організаційними зусиллями), його обробку, а потім слідують етапи створення матеріалу, його редагування і публікації. Підсумком діяльності журналіста є оцінка його виступу. Специфіка праці журналіста заключається у тому, що вона носить публічний характер. Здавалося б, оцінка матеріалу читачем, глядачем повинно мати для журналіста універсальне значення. Однак, соціологічний аналіз показує, що це не зовсім так. Наприклад, коли під час одного з опитувань журналістам задали питання: "З чим Ви перш за все пов'язуєте успіх свого матеріалу?" виявилося, що тільки 60% пов'язують його з відгуком читачів на виступ. Разом з тим 42% опитаних надають велике значення неформальному схваленню свого матеріалу колегами. Тут знайшла відбиття велика сила неформальної структури редакційного колективу.

Відомо, що в усякому колективі виділяються формальна (офіційна) структура, яка характеризується розподілом основних офіційних ролей, чіткою системою субординації, а також неформальна (неофіційна) структура, яка відбиває систему міжособистісних зв'язків і стосунків, котрі мають в основному соціально-психологічний зміст. Гармонійність взаємодії цих двох типів структур визначає міру ефективності діяльності колективу. Офіційна структура, звичайно, більш статична, ніж неофіційна. Але якщо вимагають інтереси справи, то необхідно маневрувати і у межах формальної організації.

Ефективність виконання журналістом своїх професійних обов'язків пов'язана з високим рівнем його власної інформованості.

Інформованість суттєва, але не одинична складова характеристики журналіста, специфіка роботи якого вимагає поєднання універсальності та спеціалізації за багатьма напрямками. Разом з тим кожна журналістська робота відбиває і професійні якості автора, що особливо помітно, скажімо, на телебаченні, коли журналіст працює у кадрі. Наведемо у даному зв'язку деякі результати соціально-психологічного дослідження телеінтерв'юєрів, яке було проведене у Таллінні. Тут було, зокрема, з'ясовано, що однією з умов ефективного впливу на аудиторію є функціональна цінність інформації. Однак важливі й форма повідомлень, стиль, дикція телеінтерв'юєра. Мова журналіста має значний вплив на оцінку аудиторією його роботи.

Таким чином, дослідження ще раз підтвердило, що професія журналіста вимагає окрім вміння знаходити загальне на підставі часткового, гарної оперативної пам'яті та уваги, комунікабельності, багатства емоційного світу, ряду інших особистісних якостей. Цей висновок поглиблюють результати опитування працівників редакцій районних газет, які перш за все цінують в своїх колегах принциповість, правдивість, об'єктивність, потім творчі здібності, а вже потім оперативність, ініціативність.

Специфіка редакційних колективів визначається не тільки характером і змістом праці, але й її умовами, які включають усі фактори, котрі впливають на організм людини. У роботі редакції частка праці, яка вимагає фізичних зусиль, невелика, зате є колосальні психологічні навантаження, обсяг інформації, що сприймає ритм і темп роботи (яка часто має каскадний характер).

Важливу роль у роботі журналіста грає задовільність умовами праці, забезпечення редакцій відповідними приміщеннями, транспортом, оргтехнікою тощо. І ці питання, мабуть, найболючіше місце багатьох редакцій.