7. Соціологічна служба редакції

Мас-медіа відносяться до тих соціальних інститутів, які вже давно використовують потенціал соціології для підвищення ефективності своєї діяльності. Зараз необхідно зосередитися перш за все на організаційних формах поєднання соціологічної науки з редакційною практикою. Поки що серйозною вадою цих форм є невизначеність. Так, ще наприкінці 70-х — на початку 80-х рр. при редакціях газет стали створюватися соціологічні лабораторії, групи, які являли собою різновид нештатного відділу редакції. Одна з таких лабораторій існувала при редакції обласної газети "Индустриальное Запорожье". В її складі були вчителі і наукові працівники. Коло завдань — дуже обмежене. Лабораторія вивчала такі питання, як професійна орієнтація учнів шкіл, естетичні орієнтири молоді тощо. Матеріал конкретних соціологічних досліджень допомагав газеті підіймати на своїх сторінках актуальні питання, робити аргументовані висновки. Соціологічна служба була також в газеті "Юг" в Одеській області. Поєднання творчого потенціалу журналістів з науковими знаннями фахівців-соціологів (службу очолювала завідуюча соціологічною лабораторією Одеського університету проф. І.М.Попова) давало дуже цікаві результати.

Більш традиційним є інтерес редакцій до вивчення своїх аудиторій, їх тематичних запитів, оцінок та ін. Визначена система тут, як правило, відсутня. Редакції великих органів комунікації заключають, наприклад, договори з соціологічними установами, які ведуть дослідження за деталізованими науковими програмами, відпрацьованою методикою, з застосуванням ЕОМ. У редакцій невеликих газет таких можливостей немає. І тут справа часто зводиться до розробки анкети, яка публікується у газеті. Але нерідко повернення відповідей від читачів таке, що про думки всієї аудиторії судити за ними важко.

В усякому випадку для кожного конкретного дослідження, як правило, створюється нова група, яка розробляла програму і методику вивчення аудиторії. До складу її входять представники редакції та соціологи. Те, що склад таких груп змінюється, нерегулярність проведення досліджень робить їх вартість дорожче, заважає порівнянності результатів, знижує коефіцієнт використання отриманої первинної соціологічної інформації. Все це примушує задуматися над проблемами розробки таких організаційних форм для проведення соціологічних досліджень, які б забезпечували системність, регулярність, надійність, порівнянність даних про діяльність мас-медіа. Тут слідує виходити з потреб практики і накопиченого досвіду.

Заслуговує уваги досвід створення двох постійних мереж на громадських засадах для збору первинної соціологічної інформації. Перша — назвемо її мережа кореспондентів — була створена з передплатників газети, які у ході інтерв'ювання заявили про своє бажання бути постійними співрозмовниками газети, обговорювати з нею оперативні питання, оцінювати тільки що надруковані матеріали, нові рубрики тощо. Друга — мережа інтерв’юерів — була створена як з числа передплатників, так і з тих осіб, які брали участь у вивченні аудиторії газети. Усі вони практично безоплатно (редакція використовувала в основному моральні форми заохочення) стали виступати за проханням редакції у якості інтерв’юерів у соціологічному дослідженні.

Обидві мережі формувалися таким чином, щоб інформація, яка отримувалась від них, була об'єктивною і репрезентативною з точки зору регіонального розповсюдження. Таким чином, перший досвід показав, що при належних організаційних умовах громадські помічники редакцій можуть брати участь у соціологічних дослідженнях мас-медіа, у вивченні громадської думки.

Але є й іншій досвід у формуванні кола інтерв’юерів для проведення соціологічних робіт. Наприклад, вже багато років існує мережа інтерв’юерів дослідницького центра Естонського телебачення і радіо. До неї входять біля 160 чоловік. Це переважно жінки, які займають конторські посади. За невелику платню у вільний від роботи час вони опитують респондентів за методичними документами. Для підвищення кваліфікації інтерв'юерів-напівпрофесіоналів приблизно раз на рік проводять семінари.

Як бачимо, соціологічні дослідження можуть проводитися само мас-медіа. Використання соціологічної інформації має стати складовою частиною діяльності газет, журналів, радіо і телебачення.

Ідея створення соціологічних служб редакцій не нова, вона неодноразово висловлювалась ще у 60-70-ті рр. Вже у той період визначився ряд напрямків, за якими можна використовувати дані служби для підвищення ефективності роботи редакції. Це перш за все регулярне і багатоаспектне вивчення аудиторії, її динаміки, процесів міграції передплатників тощо. Другий напрямок пов'язаний з аналізом редакційної пошти. Зараз визначена робота по узагальненню пошти у редакціях ведеться. Однак при використанні соціологічних процедур при аналізі листів можна отримати більш багатий матеріал про стан громадської думки, тенденції в оцінці різних подій широкими верствами населення. Третій напрямок, тісно пов'язаний з другим, — це організація опитувань громадської думки за тими проблемами, які найбільш цікавлять редакцію та її аудиторію.

Ще можна відмітити групу напрямків роботи соціологічної служби у зв'язку з дієвістю мас-медіа — вивчення оцінок аудиторії сили впливу органу комунікації на дійсність, аналіз відповідей на критичні матеріали тощо. Великий простір для соціологічного дослідження являють самі матеріали мас-медіа — їх тематика, авторство, географічна і соціальна прив'язка, стиль, модальність та ін.

Ще одна сфера застосування соціологічної служби — вивчення самого редакційного колективу, шляхи удосконалення його окремих ланок, стану морально-психологічного клімату тощо.

Постає питання про те, як краще організаційно створювати соціологічні служби. Тут можливі, як мінімум, два шляхи. Один з них — робота служби у складі редакції у якості чи її відділу, чи спеціалізованої групи. Подібна практика вже отримала визначене розповсюдження, наприклад, у деяких комітетах по телебаченню і радіомовленню. Ясно, що цей шлях може бути рекомендований тільки великим редакціям, які мають можливості фінансування.

Для невеликих редакцій раціональним, мабуть, буде створення єдиної соціологічної служби, яка обслуговуватиме відразу декілька газет, журналів, радіо і телестудій.

Таким чином, організація соціологічної служби мас-медіа — це актуальна вимога сьогодення. І чим скоріше і грунтовніше вона буде втілена у життя, тим більш науково обгрунтованим стане процес підвищення ефективності діяльності мас-медіа.

Висновки

При розгляді мас-медіа і, зокрема, при вивченні комунікатора не можна забувати про те значне місце, яке посідає у системі масової комунікації власник, тобто установа чи особа, які заснували і фінансують даний орган масової комунікації. Всебічне дослідження мас-медіа вимагає ретельного вивчення того, хто власник цього органа, яким чином він здійснює керівництво, як спрямовує діяльність органу масової комунікації.

При керівництві журналістським колективом власник має право слідити за тим, як журналісти виконують ті стратегічні завдання, які він порушив перед органом масової комунікації. При цьому він може широко використовувати соціологічні методи. Важливо, щоб керівництво мас-медіа з боку власника не скочувалося до дріб’язкової опіки, бо журналісти-фахівці краще знають, як досягти якоїсь мети.

Але основна фігура у мас-медіа — це, звичайно, не власник, а журналіст. В Україні поки що майже не проводились соціологічні дослідження комунікатора. А між тим знання демографічних тенденцій, рівня освіти, творчих здібностей і нахилів дозволило б скласти більш об'єктивне і широке уявлення про мас-медіа в Україні.

Соціологічні дослідження комунікатора мають декілька напрямків. По-перше, це дослідження взаємозв'язку журналіста та інших складових інформаційного процесу, по-друге, дослідження творчої майстерні журналіста, тобто рівня його інформованості, компетентності та здібностей.

Професійно-творчі проблеми, які розглянуті нами, не носять суто індивідуального характеру. Вони будуть розв'язуватися тим успішніше, чим чіткіше розроблені основні, найважливіші напрямки у діяльності органу інформації, чим повніше усвідомлюється і реалізується його специфіка. Найважливішою умовою високої продуктивності та гарного творчого самопочуття журналістів є органічне поєднання у їх діяльності напрямків, які важливі з точки зору політики органу інформації, і творчого потенціалу, намагань його співробітників. Поєднання грунтовної професійної підготовки, опанування методів і методики створення журналістського матеріалу з досвідом, який накопичений у ході практичної роботи, є суттєвою гарантією того, що на цьому найважливішому етапі роботи буде більше творчих досягнень, ніж невдач.

Контрольні запитання

1. Яке місце займають видавничі органи у системі мас-медіа?

2. Що має знати і враховувати власник?

3. На що треба перш за все звернути увагу при вивченні власника?

4. На чому грунтується керівництво журналістськими колективами? Які основні форми такого керівництва?

5. У чому полягає специфічність редакційного колективу?

6. Які основні типи дослідження комунікатора?

7. Як дослідити взаємозв'язок комунікатора з іншими складовими комунікаційного процесу?

8. Назвіть приклади досліджень творчого процесу журналіста.

9. За допомогою яких методів можна дослідити роботу комунікатора над змістом матеріалу?

10. Які цілі й форми аналізу листів до редакції?

11. Назвіть форми поєднання соціологічних досліджень з редакційною практикою.

Література

Коробейников В.С. Редакция и аудитория: Социологический анализ. - М.: Мысль, 1983. - C. 154-187.

Смирнова М.Г. Социологические исследования печати, радио и телевидения в развитых капиталистических странах. Учеб.-метод.пособие. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - С. 55-56.

Социология журналистики: Теория, методология, практика / Прохоров Е.П., Фомичева И.Д., Свитич Л.Г. и др.; Под ред. Прохорова Е.П. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. - С. 106-192.