Форми власності на землю в Україні

Приватна

Комунальна

Державна

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Підстави права власності на землю громадян України

Придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами

Безоплатна передача із земель державної і комунальної власності

Приватизації земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування

Прийняття спадщини

Виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю)

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки нарізних підставах.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування земельною ділянкою (ділянками).

Мета, з якою надається земля	Площа
Для ведення фермерського господарства	У розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарсь-ких підприємств на території сільської, селищної, міської ради, де розташоване фермерське господарство
Для ведення особистого селянського господарства	Не більше 2,0 гектара
Для заняття садівництвом	Не більше 0,12 гектара
Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах	У селах не більше 0,25 гектара; в селищах - не більше 0,15 гектара; в містах - не більше 0,10 гектара
Для індивідуального дачного будівництва	Не більше 0,10 гектара
Для будівництва індивідуальних гаражів	Не більше 0,01 гектара

Охорона земель – це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

3. Юридична відповідальність за порушення земельного та екологічного права.

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини передбачена в розділі Кримі­нального кодексу України - “Злочини проти довкілля”.

Адміністративна відповідальність за порушення еко­логічного законодавства передбачена у главі 7 КпАП - "Адміністра­тивні правопорушення в галузі охорони природи, викорис­тання природних ресурсів, охорони пам'яток історії і куль­тури", де визначені конкретні склади адміністративних правопорушень у цій галузі.

Цивільна відповідальність за порушення екологічного законодавства й особливості її застосування передбачена Законом "Про охорону навколишнього природного се­редовища”.

Дисциплінарна відповідальність за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків у сфері раціональ­ного використання природних ресурсів і забезпечення охорони навколишнього середовища настає за нормами трудово­го законодавства. Її підставою є вчинення працівником дис­циплінарної провини в процесі здійснення трудових обо­в'язків, що порушують екологічні вимоги і ті, що входять до його трудових функцій.