Групи кримінальних покарань

Основні:

- громадські роботи

(від 60 до 240 годин);

- виправні роботи без позбавлення волі на строк від 6 місяців до 2 років.

- службове обмеження для військовослужбовців (від 6 місяців до 2 років).

- арешт (від 1 до 6 міс.)

- обмеження волі

(від 1 до 5 років).

- тримання в дисципліна-рному батальйоні військо-вослужбовців

(від 6 місяців до 2 років).

- позбавлення волі на певний строк (від 1 міс. до 15 років).

- довічне позбавлення волі

Додаткові:

- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

- конфіскація майна

Змішані:

(можуть застосуватися як основні, так і додаткові)

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (як основне від 2 до 5 років, як додаткове від 1 до 3 років);

- штраф (від 30 до 1 тис. неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян).

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини КК. До основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттям : злочин, кримінальна відповідальність, підстави кримінальної відповідальності, готування до злочину, замах на злочин, добровільна відмова при незакінченому злочині, суб’єкт злочину, осудність, неосудність, обмежена осудність, вина, співучасть у злочині, виконавець, організатор, підбурювач, пособник, необхідна оборона, уявна оборона, крайня необхідність, покарання, амністія, помилування.

2. Назвіть основні завдання кримінального законодавства України.

3. Які принципи кримінального права Ви знаєте ?

4. Назвіть ознаки, які характеризують наявність злочину.

5. Назвіть види кримінальних покарань.

6. Які ви знаєте пом’якшуючі обставини кримінальної відповідальності ?

7. Назвіть обтяжуючі підстави кримінальної відповідальності.

Список літератури та нормативних актів

1. Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2001. - №25-26.

2. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України.- К., 2001.

3. Правознавство. Навч. посібник / За редакцією В.В.Копейчикова.- К.,2002.

Тема 10. Основи сімейного права Питання теми

1. Шлюб і сім’я за законодавством України.

2. Підстави і порядок реєстрації та припинення шлюбу.

3. Права та обов’язки членів сім’ї.

Основні терміни теми: сімейне право, сім’я, дитина, малолітня дитина, неповнолітня дитина, шлюб, шлюбний договір, фіктивний шлюб, розірвання шлюбу, неукладений шлюб, спільна власність подружжя, опіка, піклування, усиновлення.

Інформаційний блок

1. Шлюб і сім’я за законодавством України

Сімейне право – це сукупність норм права, які регулюють сімейні особисті немайнові та пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї.

Завдання держави в галузі сімейного праваУкраїни

Охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство

Створює умови для зміцнення сім'ї, для материнства та батьківства

Забезпечує охорону прав матері та батька, пріоритет сімейного виховання дитини

Матеріально та морально заохочує і підтримує материнство та батьківство

Основними джерелами сімейного права є Конституція України та Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2001року і який набрав чинності з 1 січня 2004 р.

Сімейний кодекс України визначає

Засади шлюбу

Особисті майнові та немайнові права

Обов’язки подружжя, підстави виникнення

Зміст особистих майнових та немайнових прав та обов’язків батьків та дітей

Обов’язки усиновлювачів та усиновлених , інших членів сім'ї та родичів

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому, а також відносини усиновлення, опіки і піклування.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відсутність хоча б однієї з перелічених ознак свідчить про відсутність сім'ї у правовому її розумінні. У сімейному законодавстві вперше визначено правовий статус дитини, якою є особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою - дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Сімейні відносини регулюються

Кодексом та іншими нормативно – правовими

актами

За домовленістю сторін