5.4. Фактор змісту мови

Цей фактор поєднує правила, які рекомендують, про що і в якій ситуації варто говорити, а про що краще помовчати:

• говоріть на тему, яка цікавить або повинна зацікавити співрозмовника;

• більше використовуйте позитивної інформації;

• максимально мінімізуйте негативну інформацію;

• не давайте порад, якщо вас не просять (якщо ж все таки давати пораду, то її необхідно давати у формі турботи про співрозмовника);

• частіше називайте співрозмовника на ім’я («закон імені»);

• наводьте аргументи, не користуйтесь неперевіреною інформацією;

• наводьте приклади з життя;

• використовуйте прийоми, які збільшують переконливість вашої інформації.

Використання цих прийомів може підсилити будь-який виступ, незалежно від його змісту.

Прийоми підсилення переконливості виступу (їх ще називають сигналами достовірності) потребують додаткового спеціального вивчення та систематизації. Назвемо лише деякі з них, які дозволяють збільшити довіру до того чи іншого факту або висунутому твердженню:

• подача факту як нового (недавно встановили..., я щойно прочитав, що..., учора стало відомо, що...);

• подача факту як не одразу усвідомленого самим оратором (я сам довгий час у це не вірив..., я довго вагався в цьому... і т.д.);

• подача факту як встановленого в результаті проведених експериментів: експериментально встановлено..., експерименти показали, що... і т.д.

Кажуть, що в експеримент вірять всі, окрім того, хто його проводив. Стосовно ж аудиторії то це абсолютно вірно: у результати експериментальних досліджень аудиторія дійсно вірить; будь-яка аудиторія завжди вірить фактам, якщо вказується, що вони отримані чи перевірені експериментально:

• подача факту як встановленого психологами;

• подача факту як встановленого американськими чи японськими ученими (якщо сказати, що факт встановлено французами, угорцями, фінами або іншими ученими, то такого ефекту не буде, принаймні в нашій країні);

• подача факту, як встановленого молодими ученими;

• подача факту як встановленого московськими або петербурзькими ученими;

• згадування про те, що факт встановлено професором або академіком;

• згадування прізвищ учених, які встановили цей факт, особливо іноземних;

• посилання на те, що про це говорили ще Петро I, І. Грозний, Я. Мудрий, Л. Толстой, М. Грушевський та ін.;

• посилання на те, що ця ідея була відома, той чи інший спосіб або метод використовувався ще царями, фараонами, великими полководцями минулого (використовували шумери, ще Рамзес Другий при своєму дворі..., ще Катерина Велика користувалася..., усі французькі королі, Наполеон, Олександр Македонський завжди враховували.... і т.д.);

• подача факту як такого, який був давно відомий, але згадали про нього тільки зараз (ще в XVI столітті використовували цей метод..., про це знали ще в XIX столітті... і т.д.);

• персоніфікуйте свої ідеї (феномен особистої реальності);

• говоріть: «Я особисто думаю...», «Як на мою думку, то...», «Я це спробував на собі...», «Мені особисто розповідав один знайомий...», «Зі мною був такий випадок...» і т.д.;

• наводьте конкретні подробиці, деталі;

• замість «вчора я зустрів знайомого» скажіть: «вчора ввечері, коли я повертався з роботи й вийшов з маршрутки, на зупинці я побачив знайоме обличчя – це був мій старий знайомий, з яким ми колись разом починали працювати в ...».