Контрольні питання

1. Як поводиться аудиторія на пленарних засіданнях? Чому неефективні тривалі доповіді? Які висновки із цього випливають?

2. Якими по тривалості повинні бути доповіді у великій аудиторії?

3. Як впливають меблі на увагу аудиторії? Які висновки із цього потрібно зробити?

4. Що таке періоди уваги? Які вони? Які висновки повинен із цього зробити оратор?

5. Які технічні прийоми підтримки уваги ви можете назвати?

1. Чому необхідно робити більш захоплюючою, різноманітною й легко сприйманою другу половину виступу?

6. Як треба наближатися до слухачів?

Лекція 12. Завершення публічного виступу

План лекції:

12.1. Функції закінчення публічного виступу.

12.2. Варіанти закінчень.

12.3. Як не треба закінчувати виступ.

12.1. Функції закінчення публічного виступу

«Кінець – справі вінець», – говорить приказка. Ефективне завершення усного виступу – половина справи. Згадаємо закон краю - останнє запам'ятовується краще. Звідси й те величезне значення, що має завершальна стадія виступу оратора.

Д. Карнегі рекомендував: спочатку розповідайте, про що ви будете розповідати, потім розповідайте про це, а потім розповідайте, про те, що ви тільки що розповіли.

О. Ернст писав: «Слухачі очікують від оратора висновку». Ф. Снелл справедливо вважає, що «вдалим можна вважати той публічний виступ, після якого аудиторія твердо знає, що потрібно робити з отриманою інформацією. Аудиторія повинна добре уявляти, що і як робити далі. Повинен бути результат вашого виступу. Обов'язково на закінчення поясніть, навіщо потрібна слухачам отримана інформація» [19].

Таким чином, висновок має дві основні функції – нагадати головну думку й пояснити, що з нею «треба робити». Ораторові необхідно пам'ятати про обидві функції висновку.

12.2. Варіанти закінчень

Заключна частина публічного виступу повинна логічно випливати з попереднього викладу. Краще не говорити: «А тепер я зроблю висновок» або «Тепер я переходжу до завершальної частини своєї лекції», кінцівка повинна бути й так очевидною для слухача, без спеціальних вступних слів.

Можна запропонувати такі варіанти кінцівок.

– Цитата, крилате вислів, приказка, народна мудрість. Така кінцівка особливо добре запам'ятовується в аудиторії середнього й нижче середнього рівня підготовленості. Наприклад: «Правильно говорить народна мудрість – зтерпиться-полюбиться»; «Правильно говорить російське прислів’я – терпіння й праця все перетруть. Таким чином, все залежить від нас».

– Узагальнюючий висновок. Узагальнюючий висновок треба словесно оформити, як висновок, щоб був сприйнятий аудиторією саме як висновок, як основна думка виступу: «Отже...». Основний висновок формулюється в повній словесній формі. При цьому він повинен бути короткий і виражений простими словами; після висновку не треба нічого додавати й нічого коментувати.

– Звертання до слухачів. Можна завершити виступ побажанням слухачам добре провести вихідні або літню відпустку, сьогоднішній вечір і т.д., поздоровити їх з наступаючими святами й ін. У такому випадку слухачі запам'ятовують більшою мірою оратора, ніж ідеї, що виражають їм.

– Подяка за увагу. Це традиційна кінцівка. Трохи менш традиційною її може зробити невелике розширення – якщо оратор не просто вимовить чергову фразу «Дякую за увагу», але й скаже кілька слів, що позитивно характеризують сьогоднішню аудиторію, її рівень, цікаві питання, які були поставлені, й ін., тобто скаже комплімент аудиторії.

Наприклад: «Отже, я закінчую. Наприкінці я хотів би подякувати вас за те, що ви дуже уважно мене слухали й задавали цікаві питання. У вашій аудиторії мені було дуже приємно виступати». Або: «Дякую вас за увагу. Мені було дуже приємно виступати у вашій уважній і доброзичливій аудиторії». Або: «Дякую за увагу. І хочу окремо подякувати вас за дуже цікаві питання, які ви мені задавали».