Тема 2: Аналіз використання основних виробничих засобів у нафтогазовій промисловості (Розрахункова робота №2)

Мета: ознайомитись з методикою проведення аналізу ефективності використання основних виробничих засобів.

Завдання: розрахувати та проаналізувати структуру, рух та стан основних виробничих засобів та ефективність їх використання.

Хід роботи

І Теоретичні відомості

Основні засоби – це матеріальні активи, які використовуються у процесі виробництва протягом багатьох виробничих циклів, зберігають при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на створювану продукцію(виконану роботу, надані послуги) поступово, частинами до завершення строку їх служби, який повинен бути більший одного року або операційного циклу.

Основні засоби класифікуються за відповідними ознаками:

1. За відношенням до процесу виробництва:

• основні засоби виробничого призначення;

• основні засоби невиробничого призначення.

2. За видовою техніко-технологічною ознакою:

• будівлі, споруди, передавальні пристрої;

• машини і обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прилади, інвентар;

• земельні ділянки;

• капітальні витрати на поліпшення земель;

• робоча і продуктивна худоба;

• багаторічні насадження;

• інші основні засоби.

3. За характером впливу на обсяги виробництва:

• активна частина;

• пасивна частина.

4. За нормами амортизації.

5. За віком.

Основні виробничі засоби (ОВЗ) – це частина основних засобів, котрі безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (робочі машини та обладнання, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, устаткування, транспортні засоби, тощо – активна частина ОВЗ), або створюють умови для його здійснення та служать для зберігання предметів та продуктів праці (виробничі будівлі, споруди, інвентар та ін. – пасивна частина ОВЗ).

Структура основних засобів відображає питому вагу окремих її груп в загальній сукупності. Структуру найчастіше прийнято відображати в табличній та графічній формі.

Основні засоби оцінюють рядом натуральних і вартісних показників.

До вартісних показників відносять:

Первісна вартість – це вартість основних засобів на момент введення їх в експлуатацію. Первісна вартість основних засобів обчислюється за формулою:

(1)

де Ц – ціна на момент придбання;

- витрати на доставку до місця встановлення;

- витрати на встановлення та монтаж.

Залишкова вартість – це вартість основних засобів, після певного часу його використання, залишкову вартість можна знайти наступним чином:

, (2)

де - величина зносу (сума спрацювання) основних засобів за весь період експлуатації.

У процесі експлуатації основні засоби зношуються, а отже стає необхідним наявність механізмів їх відтворення. Величину фізичного зносу можна характеризувати вартісними та відновними показниками.

При проведенні аналізу основних засобів підприємства необхідно мати цілісну систему критеріїв, які дозволяли б охарактеризувати:

1. Наявність і рух основних засобів;

2. Технічний стан і придатність основних засобів;

3. Рівень озброєності праці;

4. Ефективність використання основних засобів.

1. Показники, що характеризують наявність на рух основних засобів:

1. Натуральні показники;

2. Вартісні показники;

3. Коефіцієнт оновлення ОВЗ – характеризує інтенсивність оновлення ОВЗ підприємства в аналізованому періоді:

, (3)

де Ф_вв – вартість ОВЗ, що вводяться протягом аналізованого періоду;

Ф_кр – вартість ОВЗ на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття ОВЗ – характеризує співвідношення вартостей вибулих ОВЗ та їх вартості на кінець року.

, (4)

де Ф_виб – вартість ОВЗ, що виводяться з експлуатації протягом аналізованого періоду;

Ф_пр – вартість ОВЗ на початок аналізованого періоду.

2 Показники, що характеризують технічний стан ОВЗ.

Коефіцієнт зносу – це відношення вартості зносу основних засобів до їх середньорічної вартості.

, (5)

де Ф_зн – величина зносу ОВЗ у вартісному виразі.

Ф_сер – середньорічна вартість ОВЗ.

Коефіцієнт придатності – відношення залишкової і початкової вартостей ОВЗ.

, (6)

де Ф_зал – залишкова вартість ОВЗ;

Ф_поч – початкова вартість ОВЗ.

3 Показники, що характеризують рівень озброєності праці.

Фондоозброєність – показник, який характеризує яка вартість основних засобів припадає на одного працівника підприємства.

, (7)

де СОЧ- середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу.

4 Показники ефективності використання ОВЗ:

1. Фондовіддача – це обсяг виготовленої продукції в розрахунок на одиницю вартості основних засобів.

, (8)

де - обсяг продукції.

2. Фондомісткість – характеризує витрати основних засобів, які припадають на 1 гривню продукції:

, (9)

3. Фондорентабельність – величина, яка показує кількість прибутку, що отримує підприємство на одну гривню вартості основних засобів:

, (10)

де П – прибуток.

Амортизація – економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію (виконану роботу) з подальшим нагромадженням коштів для відтворення ОЗ.

При прямолінійному методі нарахування амортизації річні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

А_р = (Ф_п – Ф_л) / Т_к , (11)

де Ф_п – первісна вартість об’єкта ОЗ;

Ф_л – ліквідаційна вартість об’єкта ОЗ;

Т_к – термін корисної експлуатації об’єкта ОЗ.

ІІ Порядок проведення роботи:

1 На основі вихідних даних, наведених у таблицях 1 та 2, необхідно визначити:

- структуру ОВЗ, виділивши при цьому активну та пасивну частини ;

• динаміку ОВЗ (показники динаміки: абсолютний та відносний приріст, темпи росту);

• середньорічну вартість ОВ3 ;

• показники ефективності використання ОВЗ ;

• середньорічну вартість ОВЗ з врахуванням введення і вибуття ;

• річні амортизаційні відрахування та залишкову вартість на кінець останнього року ;

• показники стану та руху ОВЗ ;