7.4. Як готуватись до усного виступу

Існує чотири основних способи підготовки до публічного виступу.

1. Експромт – виступ без підготовки.

2. План-конспект виступу – наперед готовиться детальний план, в якому кожний пункт супроводжується анотацією основних ідей, що мають бути викладені у виступі.

3. Текст виступу – готується повний текст виступу, який повністю зачитується під час виступу.

4. Виступ по пам’яті – виступ вчиться на пам’ять і відтворюється без опори на текст.

Звісно, можливі комбінації різних способів.

Який з них кращий? Це суто індивідуально й залежить від підготовленості лектора, важливості виступу та відповідальності лектора. Менш досвідчені лектори, не завжди впевнені у собі й віддають перевагу підготовці тексту виступу; ті, хто боїться публіки, часто намагаються вчити виступ напам’ять; досвідчені лектори звичайно користуються різними видами планів-конспектів. П. Сопер вважав, що план-конспект – це той ідеал, якого мають прагнути усі лектори.

Потрібно вміти користуватися своїми записами під виступу. Різні оратори користуються своїми записами по-різному. Краще за все мати при собі записи, але користуватися ними якомога менше.

Контрольні питання

1. У чому полягають основні переваги усної мови над письмовою? Чи є переваги у письма над усною мовою?

2. Що таке експромт? Коли доводиться з ним виступати?

3. У чому переваги плана-конспекта?

4. Чи обов’язково мати план-конспект виступу?

5. Чи можна користуватися конспектом під час виступу?

6. У чому полягають основні труднощі оратора? Перерахуйте їх. Які з них, на вашу думку, заважають вам під час виступу?

7. Поясніть, що означає правило «рішучого початку». Як можна забезпечити дотримання цього правила під час публічного виступу?

8. Яким чином досягається драматизм при публічному виступі?

9. Чому не люблять неемоційних ораторів?

10. Чому емоційність публічного виступу має бути помірною?

11. Що думають про оратора, який виступає дуже довго?

12. Поясніть, що таке «діалогічність»? Чи потрібна вона?

13. Що таке «розмовність» публічного виступу? У чому вона проявляється?

14. Що означає «підтримування контакту з аудиторією»? Як можна визначити наявність чи відсутність контакту з аудиторією?

15. Що потрібно, щоб у виступі було використано правило «рішучого закінчення»?

Лекція 8. Робота над усною формою виступу

План лекції:

8.1. Розмовність стилю.

8.2. Простота викладу тексту виступу.

8.3. Конкретність змісту тексту виступу.

8.4. Різномаїтість номінативних засобів.

8.5. Риторичні фігури.

8.6. Передача графічних знаків в усній мові.

8.7. Виразність мови.

8.1. Розмовність стилю

Публічний виступ – це усний виступ, про переваги якого вуже говорилося раніше. Однак, щоб усна мова мала необхідний вплив на аудиторію, щоб вона була ефективною, необхідно володіти технікою усної мови, а також попрацювати над написаним текстом виступу, щоб цей текст був зручним для усного відтворення й для нормального його сприйняття на слух (останнє особливо важливо, тому що інакше найцікавіша та дуже переконлива інформація не буде сприйнята аудиторією). Така робота над текстом у риториці зветься «оралізація тексту» (від англ. oral – усний), тобто йдеться про «перетворення письмового тексту в усний».

Існують певні вимоги до усного тексту публічного виступу й ряд прийомів, за допомогою яких ці вимоги можна виконати.

У виступі мають переважати не рідковживані книжні, наукові та офіційно-ділові слова та словосполучення, а більш вживані стилістично нейтральні та розмовні.

Книжні та офіційні слова необхідно у процесі підготовки виступу намагатися замінити на нейтральні або розмовні (прийом стилістичної заміни). Нейтральна та розмовна лексика краще сприймається слухачами й викликає більше довіри до оратора.

Так, замість «у пресі» краще було б сказати «у газетах», замість «засоби масової інформації» – «газети, радіо та телебачення», замість «пресинг» – «сильний тиск» тощо. Навіть якщо точність вислову в цих випадках дещо постраждає, це буде надолужено безумовним розумінням вашої ідеї.