Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оргазаця туристичо роботи 63-51 ФК.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
729 Кб
Скачать
☆

2. Похід вихідного дня – першооснова туризму.

В наш час - у вік технічного прогресу, великих фізичних та психологічних навантажень людина потребує змістовного відпочинку . Тому туризм в нашій відіграє важливу роль, як ідеологічну, пізнавальну, оздоровчу роль, він активно впливає на формування здорового способу життя і тих морально вольових якостей які потрібні в наш час.

Тому однією з найдоступніших форм активного відпочинку є туристські походи вихідного дня, ці походи і являються першоосновою всього туризму. Саме з цих маленьких походів, що проводяться у суботу чи неділю або в святкові дні, і починається туризм. В нашій країні коли кожен працюючий при п’ятиденному робочому дні має 104 вихідні дні протягом року, всі погодяться з тим, що активний відпочинок є найбільш корисним. Туризм є найбільш багатогранним видом діяльності людини. Він надає можливість для самовдосконалення, формуванню високих морально – вольових і фізичних якостей.

Це ж саме можна сказати і про школярів у них під час навчального року близько 140 вихідних днів. Навчання у школі, участь у суспільно корисній праці, численних гуртках, художніх та інших школах, приготування домашніх завдань, читання художньої літератури, перегляд телепередач – все це вимагає від учнів значної витрати енергії. І звичайно, щоб зняти втому, їм потрібен повноцінний відпочинок. Тому організація правильного відпочинку дітей, особливо у вихідні дні і на канікулах, - одне з невідкладних завдань батьків і школи. Не випадково в “Основних напрямах реформи школи” дана тверда установа: “ Регулярно проводити екскурсії по історичним місцям, пам’ятним місцям культури та архітектури нашого народу, пам’ятним місцям природи і т.п.”

Туристу невідомий дефіцит спілкування, в нього завжди багато друзів.

Сьогодні туризм бурхливо розвивається. Мандрівка – процес творчий. Адже, перш ніж вирушити в подорож, турист готує спорядження, іноді конструюючи щось принципово нове, вивчає район мандрів, визначає маршрут. Під час самого походу моделює своєрідний психологічний клімат в групі, веде щоденник, фотографує або малює, складає пісні і виконує їх увечері біля вогнища.

З 1980 року на всій планеті 27 вересня щорічно відзначається як Всесвітній день туризму.

Першооснова всіх видів туризму – це походи вихідного дня. Саме з цих маленьких подорожей, що проводяться в суботу та неділю або в інші святкові дні, і починається туризм. Вони прищеплюють смак до спортивного туризму, дають можливість оволодіти технікою туризму, перетворюють вміння у звичку.

Походи вихідного дня, що проводяться з метою активного відпочинку чи мають спортивно – тренувальну спрямованість, організовуються і проводяться в будь – яку пору року. Навіть маленький дводенний похід залишає багато незабутніх яскравих вражень. А досвід, практична користь від них дуже відчутна.

За визначенням спеціалістів, якщо порівняти сім походів вихідного дня (з ночівлею) і семиденний похід, то вони будуть рівнозначні за впливом на організм і набутими навичками.

Іноді говорять: скільки турбот на підготовку – і все заради одного – двох днів подорожі... Нераціонально. Правильно організована підготовка походів вихідного дня є прекрасною школою, яка дає нам багато нових знань, вмінь та навичок, і все це ми отримуємо без надмірних витрат часу.

При підготовці походів вихідного дня набувається також досвід організаційної роботи.

Походи вихідного дня добре чергувати за ступенем складності і метою проведення. Наприклад, в одну неділю проводять похід на 25 – 30 км з ночівлею, в другу – похід без ночівлі, в третю – тренування на байдарках і так далі.

Який же із способів пересування – пішки, на веслових судах, на велосипеді чи на лижах – найкращий? З точки зору доступності й ефективності оволодіння туристськими вміннями і навичками слід віддавати перевагу пішохідному туризму. Пішохідний маршрут може пролягати полями, лісами, рівнинами і горами, причому не потребує ніякої техніки. Тому переважна кількість походів вихідного дня у які відправляються туристи – пішохідні.

Узимку і пішоходи, і водники, і вело туристи, за виключенням жителів південних районів країни, стають на лижі. Водні походи вихідного дня – в основному на байдарках – як правило, проводяться протягом двох – трьох днів. Тому що водники обмежені у виборі маршруту, по – друге, складена байдарка – нелегкий вантаж, і на один день нести її за місто і назад недоцільно.

Велосипедні походи вихідного дня мають деякі переваги перед іншими.

На велосипеді можна подорожувати у будь-якому районі нашої країни. Прохідність велосипеда майже така, як і пішохода: з ним можна перелізти через глибокий яр, продертися крізь хащі, пересуватися болотом, гірськими каменистими стежками. Але на гарній дорозі велосипедист може подолати за день відстань у кілька разів більшу ніж пішохід. Вело маршрути можна прокладати польовими і лісовими шляхами. Нарешті сама їзда на велосипеді приносить задоволення.

Мета проведення походів вихідного дня. Вибір маршруту.

Походи вихідного дня умовно поділяються на прогулянково-оздоровчі, навчально-екскурсійні, тренувальні і спортивні. Їх розрізняють за відстанню, швидкістю руху, характером дороги і природних перешкод, метою проведення.

Швидкість руху під час пішохідних походів залежить: від погоди, сили вітру, стану дороги, ґрунту, складу групи.

Йдучи в прогулянково-оздоровчі походи, де не планується привал з вогнищем, беруть термоси з чаєм, кавою. В одноденних оздоровчих і тренувальних походах найчастіше готують спільний чай. Суп або кашу варять рідко. На привалі грають у спортивні ігри, співають, збирають гриби, ягоди, купаються ( влітку ), катаються з гір ( узимку ).

Навчально-екскурсійні походи обов’язково включають у маршрут відвідання будь-якого екскурсійного об’єкту (природного, історичного, географічного, етнографічного тощо), з метою ознайомлення та вивчення. При цьому не виключається досягнення оздоровчого ефекту на організм, якщо цей об’єкт знаходиться поза межами міста, або на його околиці. В таких походах закріплюються знання з історії, географії, літератури тощо.

У тренувальних походах основна увага приділяється власне рухові на маршруті, тренуванню м’язів, загартуванню, відпрацюванню технічних прийомів подолання важких ділянок місцевості, перевірці психологічної сумісності у звичайних та екстремальних умовах . Пізнавальний аспект тут на другому плані. Такі походи вимагають значно більших фізичних зусиль, ніж оздоровчі.

Спортивні походи здійснюються із заліком часу. У тренувальні походи ходять туристи – спортсмени і добре треновані люди. За тривалістю найпоширенішими є одноденні походи вихідного дня. Звичайно це 6 – 8 годин руху.

Вибір району походу залежить від багатьох обставин: способу пересування, пори року, інтересів учасників, умов місцевості і знання їх керівником, зручності під’їзду до початку маршруту і повернення додому, а також від мети поставленої перед групою.

Як і під час проведення складних і далеких походів, у походах вихідного дня потрібно дотримуватись принципу поступовості накопичення досвіду, збільшення фізичних і психічних навантажень, довжини і тривалості маршруту.

Важливо, щоб враження від побаченого також зростали поступово, разом зі зростанням складності і тривалості, тоді втома і труднощі не зможуть затьмарити радості від побачення з природою.

Будь - який похід перш за все повинен бути цікавим, тобто мати емоційний центр. Ним можуть стати мальовничі береги річок, озер, пам’ятники природи, архітектури, культури, історії і т.п.

Помилки у виборі маршруту, порушення графіка проведення походу і напрямку руху, втрата орієнтування, незнання конкретних умов можуть призвести до небажаних наслідків. Замість радості спілкування з природою, загартування організму, нових цікавих вражень похід може принести незадоволення , розпач, шкоду для здоров’я.

Починати бажано з походів по рідному краю, своєму району, області.

Підбирати маршрут щоб він відповідав меті походу і складу групи. У будь-якому випадку довжина маршруту першого походу сезону повинна бути невеликою.

Перший похід повинен носити прогулянковий або оздоровчий характер залежно від фізичного стану туристів. При цьому пішохідний і лижний маршрути намагайтесь прокладати так, щоб у них лісові ділянки чергувалися з галявинами, луками, долинами річок і рівчаків. Не забирайтесь відразу у лісові хащі, особливо заболочені. У першому зимовому поході намагайтесь використати уже прокладену лижню і йти доріжками, просіками або рідколіссям, минаючи яри і балки.

Для перших водних походів вибирайте шлях без складних перешкод – порогів, довгих обносів, перекатів. Добре якщо річку знає хтось із членів групи.

Маршрути можуть бути лінійними ( прокладені між двома пунктами ), радіальними, кільцевими. Похід краще починати і закінчувати на кінцевій зупинці автобуса, залізничній станції, це полегшує посадку групи. Заздалегідь треба вивчити розклад руху електричок, поїздів, автобусів. Не ризикуйте повертатися з походу останнім рейсом автобуса ( бувають випадки коли рейси відміняють і туристи потрапляють у скрутне становище).

Навесні маршрут краще прокладати відкритими місцями, щоб погрітися під весняним сонцем, відчути простір, достаток світла і повітря.

Влітку доцільно йти лісовими дорогами, причому в степу обов’язково так побудувати маршрут, щоб в середині і в кінці подорожі він проліг повз річку, озеро або водосховище. Добре якщо керівник знає ягідні місця, горішники.

Восени маршрут можна планувати там, де багато грибів. Збирання їх принесе насолоду, зніме втому.

Узимку, коли морози міцні, а снігу ще не багато, краще йти лісами. У вітряний день можна сховатися в лісі, а у сонячний – йти галявинами, луками де більше сонячного проміння.

Коли за всіма ознаками очікується дощ, не плануйте великих переходів ґрунтовими дорогами.

Досвід показує, що побіжний огляд багатьох пам’ятників не приносить бажаного ефекту: інформація сприймається погано. Краще включати до маршруту кілька об’єктів, але переглянути їх більш детально.

Прокладаючи маршрут, потурбуйтеся, щоб з поля вашого зору не випали цікаві об’єкти, що зустрічаються на шляху.

Для розробки маршрутів користуються різними матеріалами. Є збірники маршрутів вихідного дня, путівники схеми маршрутів. Обов’язково слід використовувати туристські карти і схеми, плани міст, адміністративні карти областей, атласи автомобільних доріг з твердим покриттям.

Як вибрати маршрут самостійно? Спочатку потрібно вибрати район у який би ви хотіли поїхати, визначити що б ви хотіли побачити. Це може бути цікавий пам’ятник, музей, стародавня архітектура і т.п. Потім з урахуванням місцезнаходження об’єкту треба намітити початковий і кінцевий пункт маршруту, найцікавіші місця на шляху. Коли вибрано район подорожі розробляється детальна нитка маршруту, розбиваючи його по днях, вимірюючи відстані денних переходів, визначаючи орієнтовні місця привалів. Розробляються запасні варіанти на той випадок, якщо виникне необхідність скоротити маршрут, або навпаки продовжити його.

Комплектування групи.

Для походу вихідного дня зі школярами комплектування групи проводиться за такими критеріями: найголовніша умова – діти повинні бути приблизно одного віку, всі інші критерії не так важливі, але їх за можливістю теж слід дотримуватись – фізична підготовка, психологічна сумісність, зацікавленість, дружні стосунки тощо.

Молодші школярі (початкова ланка, 1-4 класи) можуть вирушати у похід вихідного дня без ночівлі. Кількісний склад групи – від 6 до 30 дітей (на кожні 15 учасників – 1 керівник). Довжина маршруту – 3-5 км. Мета – пізнавальна, оздоровча.

Школярі середньої вікової ланки (5-8 класи) та старші школярі (9-11 класи) можуть вирушати у похід з ночівлями. Кількість дітей у групі – від 6 до 25 (2 керівника). Довжина маршруту – від 5 до 10 км, старші – до 15 км (в день). Мета – спортивна, тренувальна, оздоровча, пізнавальна.

До початку походу вихідного дня слід оформити маршрутний лист. Керівник записує до нього всіх учасників походу. Маршрутний лист необхідно відмічати на початковому, проміжному і кінцевому пунктах маршруту ( штамп, печатка ). Всі походи повинні проводитися відповідно з „Правилами проведення туристських походів і подорожей”. Найперша вимога цих правил – безпека проведення походів. Правилами визначено кількісний склад групи, що бере участь у поході – не менше 6 і не більше 30.

Мінімальна кількість визначається не випадково. Виникає необхідність надати допомогу хворому товаришу, або подолати будь – яку перешкоду. Група більше 30 чоловік може стати не керованою. Така кількість забезпечує маневреність, дотримання графіка руху, швидке подолання перешкод. Коли багато людей потрібно створити паралельні групи. У поході можуть взяти участь усі бажаючі, в тому числі і новачки. Якщо подорож буде тривати два – три дні з ночівлею в польових умовах, слід завчасно розподілити обов’язки на маршруті і на привалах.

Керівником походу повинен бути досвідчений турист. Керівник зобов’язаний: забезпечувати підготовку до походу, підтримувати дисципліну і порядок в групі, сприяти досягненню мети походу. Він відповідає за дотримання правил організації і проведення походу.

Керівник повинен: бути здібним організатором і досвідченим туристом, чуйним і дбайливим товаришем, добре знати маршрут, вміти орієнтуватися на місцевості. Керівник користується правом єдиноначальника і його вказівки про порядок руху, взаємодопомогу, різноманітні доручення є обов’язковими і повинні виконуватися беззаперечно. Якщо необхідно керівник має право змінити маршрут або припинити похід.

Напередодні походу керівник проводить збори групи, на яких розподіляються обов’язки і вирішуються всі організаційні і господарські питання.

Заступник керівника обирається з числа досвідчених туристів, які користується повагою інших. Його розпорядження також є обов’язковими для групи, бо він діє у відповідності з рішенням керівника.

Головне завдання заступника – сприяти створенню здорового морального клімату в колективі, підтримувати дух дружби, товариськості і взаємоповаги, без яких неможливе успішне проведення походу.

Обов’язки в групі.

Всі учасники походу повинні:

  • виконувати вказівки керівника групи;

  • пройти всебічну підготовку до початку походу й активно брати участь у його організації;

  • сурово дотримуватися санітарно – гігієнічних правил;

  • надавати допомогу товаришам, що зазнали лиха;

  • вести себе тактовно по відношенню до місцевого населення;

  • своєчасно інформувати керівника групи про погіршення стану здоров’я і травмування;

  • дбайливо ставитися до пам’яток історії, культури, природи;

  • брати активну участь у підготовці звіту та інформаційних матеріалах про проведений похід;

  • під час спілкування підтримувати доброзичливий товариський тон.

Туристське спорядження.

Однією з умов успішного проходження маршруту є правильно підібране особисте і групове спорядження. Одяг туриста повинен бути охайним, легким, відповідати погоді й порі року.

Особливу увагу слід звернути на взуття. Турист, у якого травмовані ноги, не тільки вибуває з походу, але й стає тягарем для всієї групи. Ні в якому випадку не можна виходити на маршрут у взутті на високому каблуці, навіть якщо воно зручне. Під час походу в такому взутті можна розтягнути сухожилля гомілковостопного суглобу. Потім такого туриста доведеться транспортувати на руках, що призводить до припинення походу взагалі.

Готуючись до зимового лижного походу, слід серйозно подбати про особисте спорядження. Одяг повинен бути не тільки теплим, легким і міцним, але й зручним для пересування на лижах, а також вітронепроникним.

Кожен турист повинен мати : К.М.Л.Н. ремонтний набір, особисту аптечку, предмети туалету, для ночівлі – спальний мішок, гарний рюкзак. За розміром рюкзак вибирають таким, щоб у ньому все вмістилося: і спорядження, і запаси продуктів. Рюкзак навіть добре навантажений , повинен прилягати до спини. Важливо також, щоб лямки не дуже тиснули на плечі. Речі укладають так, щоб їх легко можна було знайти в будь-який час.

Намет у поході – це дім тля туристів. Кількість наметів визначається їхньою місткістю. Для групи з 15 чоловік треба мати п’ять тримісних намети. Перед походом перевіряється справність намету, наявність всіх розтяжок. На випадок дощу потрібно мати поліетиленову плівку, якою накривають намет як тентом, що надійно захищає від промокання навіть при тривалій зливі. Альпенштоки для встановлення наметів і кілки для розтяжок може зробити кожний турист. Маючи їх можна встановити намет там, де немає жодного деревця. Їжу готують переважно в алюмінієвих котлах з кришкою. Емальовані відра досить важкі, а оцинковані, в яких їжа зберігається недовго, і може стати причиною отруєння. Крім того у похід беруть 2 – 3 сокири обов’язково в чохлах, сковорідку, ополоник для роздавання їжі.

Сірники зберігають у водонепроникній упаковці. Беруть у похід ліхтарики (один на намет), фотоапарати, відеокамеру, радіоприймач, ремнабір.

Санітар обов’язково укомплектовує аптечку.

Особливо уважно слід віднестися до упаковки продуктів. Перед початком походу все спорядження і продукти харчування розподіляються між учасниками. При цьому необхідно враховувати вік, стать, фізичний розвиток і стан здоров’я туриста. Маса рюкзака туриста жінки повинна у середньому становити дві третини маси від рюкзака чоловіка.

Підготовка до походу.

Розглянемо піші походи. З чого починається похід, - це шикування групи. Керівник оглядає групу, як одягнені і взуті туристи, як виглядають їх рюкзаки, дізнається про самопочуття кожного члена групи.

Оглядаючи групу, керівник з’ясовує, чи все взяли, чи не забули чого, робить зауваження. Звертає увагу на те щоб весь вантаж був укладений у рюкзак. Не можна брати в похід туристів, які прийшли на місце збору в одязі і взутті, що не відповідають сезону та умовам походу, або без спальних речей. Не допускається до участі у поході й особи, що з’явилися на місце збору в нетверезому стані.

Закінчивши перевірку, керівник підраховує учасників і проводить короткий інструктаж, повідомляючи основні відомості про маршрут (характер місцевості, найголовніші пункти через які пролягає маршрут, приблизний час повернення назад, порядок пересування і темп руху, заходи безпеки, умови підтримання дисципліни і порядку в поході і під час відпочинку ). Керівник призначає направляючого і замикаючого групи. Замикаючим призначається досвідчений турист. Після чого дає команду: “Надягти рюкзаки!” і група виходить на маршрут.

Проведення походу.

Головний елемент режиму походу – швидкість. Пересуватися слід спокійно, без напруження, суворо дотримуватися правил обов’язкового чергування роботи і відпочинку – переходів і привалів.

Через 15 – 20 хвилин так званий підгоночний привал. Після чого встановлюється режим руху 40 – 50 хв. і 10 – 15 хв. відпочинок. При ходьбі ногу спочатку ставлять на п’яту з переходом на всю ступню. При підйомах також ставлять ногу на всю ступню, швидкість руху зменшують. Якщо схил крутий його долають зигзагоподібно не розтягуючись, щоб камінь який падає вниз не влучив у когось, хто йде попереду і на підйомі позаду. Особливо обережним треба бути на спусках, щоб не розтягнути суглоби.

Густі зарослі долають по одному тримаючи дистанцію. Завали краще обходити з боку коріння дерева що впало. Переправа вплав дозволяється тільки тим туристам які добре вміють плавати. Убрід ідуть під кутом проти течії.

Для безпеки учасників походу, особливо молодшим, категорично забороняється відлучатися без дозволу керівника, купатися в неперевірених місцях, брати і їсти незнайомі ягоди та інші рослини, пити воду з будь-яких джерел. Для виховання організованості, свідомої дисципліни, беззаперечного виконання доручених обов’язків велике значення мають шикування групи і оголошення наказів ( бажано в напівсерйозному, напівжартівливому тоні.) подяк і доган. Проте будьте обережні як з доганами, так і з подяками. Оголошуючи їх часто ви можете знизити їхню цінність та виховний ефект.

Частіше запитуйте у дітей про побачене.

Важливо “теплий клімат” спілкування в групі переносити на стосунки з місцевим населенням. Ваша ввічливість викличе прихильність до вас місцевих жителів. До всього що вас оточує ставтеся лояльно, не робіть критичних зауважень щодо побуту, одягу, мови, звичаїв місцевих жителів. Виробіть у собі терпимість, вміння поважати думку інших.

Не карайте дітей працею.

Для туриста вміння орієнтуватися має першорядне значення. Воно дає змогу впевнено пересуватися незнайомою місцевістю, знаходити зручні шляхи.

Орієнтування – це насамперед означає розбиратися в оточуючій обстановці, вміти визначити своє положення відносно сторін горизонту і місцевих предметів. Найпростіше за допомогою компаса.

Орієнтування на маршруті передбачає три основні дії:

  • розпізнання місцевості за орієнтирами та відомими ознаками;

  • визначення сторін горизонту;

  • визначення точки свого місця знаходження відносно орієнтирів і навколишньої місцевості та азимутів для руху.

Орієнтування в лісі. Краще всього по просіках і квартальних стовпах

Адже просіки прорубують з півночі на південь і з заходу на схід. Нумерація лісових кварталів зростає із заходу на схід і з півночі на південь.

Туристський бівуак і організація харчування.

Це місце відпочинку учасників подорожі, де вони харчуються, сплять і готуються до наступних переходів. Місце де його розбивають починають обирати з 1- 2 години до настання темряви. Не слід робити зупинку на краю крутих, обривистих берегів річок чи озер, адже під ударами хвиль вони можуть обвалитися, а також поблизу низьких і заболочених берегів. Уникайте похилих місць, улоговин, западин. Недоцільно ставити біля великих доріг, населених пунктів, водопоїв. Місце для бівуаку повинно бути: сухим, питна вода, дрова, відсутність вітрів, загрози каменепаду, лавин, обвалу.

Бівуак краще робити у хвойному лісі, ніж у листяному лісі, і на галявині, а не в хащі. У хвойному лісі ґрунт завжди сухіший, він покритий шаром опалої хвої; гілки смерек і ялин дають можливість сховатися від негоди, а смолисте повітря приємне і корисне. Крім того у хвойному лісі завжди менше комарів. Найкраще зупинятись на такій галявині, де сонце світить з ранку до вечора. Бажано розбивати бівуак у мальовничому місці, це дасть туристам естетичну насолоду і приємні враження.

Кожен повинен виконувати доручену справу, а закінчивши її, допомогти товаришам.

Намети ставлять виходом у напрямку до вогнища, річки або відкритої місцевості. Якщо немає можливості розбити бівуак у місці, закритому від вітру, намети ставлять задньою стіною до вітру. Встановлюють намет до випадання роси, щоб місце під ним було сухим. У дощ встановлюйте їх якомога швидше, щоб не намокла тканина. Під час дощу не доторкайтеся стелі намету з середини: у цьому місті вона почне протікати. Якщо ж це трапилося, натисніть пальцем на місце, звідки капає, і проведіть ним униз уздовж стінки. Місце для вогнища вибирають на віддалі 5 – 8 метрів від наметів, з підвітряного боку. Для безпеки його обкопують рівчаком або обкладають камінням.

Для розпалювання вогнища використовують сухі дрова. Відра підвішують лише тоді, коли вогнище добре розгорілося. Не менш відповідальним етапом похідного життя є згортання бівуаку, приведення у належний порядок території. Все сміття яке може горіти слід спалити. Те що не горить закопайте, а рештки їжі можна залишити мешканцям лісу. Вогнище ретельно залийте водою, а місце від нього закладіть дерном. Залишити у лісі вогнище не загашеним – карний злочин! Залишаючи бівуак, треба перевірити, чи не залишив хтось свої речі.

Під час туристського походу слід правильно організувати харчування. Їжа має бути калорійною і вміщувати всі необхідні речовини: вуглеводи, жири, білки, вітаміни, мінеральні солі, ферменти, що сприяють засвоєнню споживчих речовин, достатню кількість води. Щоб уникнути шлункових захворювань, не слід пити сиру воду із стоячих джерел, для знезараження додають 2 – 3 кристали марганцевокислого калію на склянку води, або кілька крапель йоду. Не можна вгамовувати спрагу снігом.