2. Туризм і краєзнавство.

Туризм – це один із видів активного відпочинку, що здійснюється в процесі подорожі у вільних від трудової діяльності час, протягом якої відбувається духовний, культурний, соціальний розвиток особистості та задоволення її рекреаційних потреб (оскільки він поєднує різні види рекреаційної діяльності: оздоровлення, пізнання, відновлення виробничих сил), і є складовою частиною охорони здоров’я та фізичної культури.

До туристів відносять усіх осіб, які тимчасово й добровільно змінили місце проживання на термін більше 24 годин з будь-якою метою, крім діяльності, що оплачується в місці тимчасового проживання.

Краєзнавство – пошук, обґрунтування і розкриття сукупності особливостей, зосередженій на певній території, відтворення комплексної генетичної картини життя території у природно-історичному і соціально-економічному відношеннях.

Краєзнавство має неоціненне значення для міцного засвоєння учнями основ наук; розширює і поглиблює знання, сприяє розвитку в них творчих здібностей, допитливості, активно формує світогляд. Краєзнавство - могутній засіб патріотичного, інтернаціонального, морального, трудового виховання підростаючого покоління.

Краєзнавчу роботу потрібно проводити планово дотримуючись наступності. Корисно при цьому підтримувати зв’язки в відповідними установами та організаціями, поєднувати комплексні дослідження з докладними вивченням окремих питань.

Краєзнавчий матеріал органічно входить до всіх навчальних предметів. Зокрема, в нову програму з географії введено курс „Рідний край”.

1. Структура туризму. Спортивний туризм.

Згідно до Закону України „Про туризм” туризм класифікується за організаційними формами та видами.

В залежності від місця проведення подорожі туризм поділяється на міжнародний і внутрішній.

В залежності від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі – дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів.

В залежності від мети туризм може бути: культурно-освітнім, оздоровчо-лікувальним, релігійним та спортивним. Цю класифікацію в свою чергу можна розширити більш конкретними поняттями – пізнавальний (екскурсійний), діловий, любительський (мисливський, рибальський), рекреаційний, реабілітаційний, професійно-прикладний, навчальний, краєзнавчий, пригодницький, експедиційний, комерційний, комбінований, екологічний (зелений) тощо.

Велика різноманітність видів туризму та форм його проведення зумовлює необхідність виділення груп. За якими зручно його класифікувати:

• за характером туристичного маршруту існують такі види туризму – рівнинний, гірський, водний, спелео, повітряний, космічний, змішаний;

• залежно від засобів пересування – пішохідний, лижний, кінний, автомобільний, велосипедний, на плавзасобах, автобусний, залізничний, авіаційний, комбінований;

• за видом туристичної програми – традиційний, екзотичний (подорожі автостопом, на конях, оленях, собачих упряжках, слонах, верблюдах. мотонартах, вітрильно-моторні подорожі, підводні подорожі), екологічний;

• за рівнем доступності й соціальній значимості – соціальний (масовий) та елітний (VIP – подорожі) – доступний з різних причин обмеженому контингенту (за ціною, фізичним навантаженням тощо);

• за місцем проведення – міжнародний (в’їздний і виїзний) та внутрішній, якій в свою чергу може бути близьким та дальнім;

• за видом діяльності -

1. Пасивний ( за рахунок пересування на механічних транспортних засобах – автобусах, теплоходах, поромах, авіації, залізниці).

2. Полупасивний ( пересування на автомобілях, мотоциклах, моторних човнах, конях і тому подібним, тобто зводячи до мінімуму фізичне навантаження)

3. Активний ( з використанням фізичних та психологічних внутрішніх сил організму людини).

- за способами організації подорожі:

1. Неорганізований

2.Організований: плановий (з використанням путівок, комплексів туристичних баз та готелів з попередньою оплатою всіх запропонованих послуг майбутнього відпочинку: годування, транспорту, систем маршрутів та екскурсій, лікування) та самодіяльний (вільні подорожі).

Потрібно розуміти, що в організованому туризмі завжди є пасивна частина і зрідка буває активна, або такої не буває взагалі. В самодіяльному туризмі завжди є активна частина і менше буває пасивної, або такої не буває взагалі.

Самодіяльний туризм – це туризм активний (зрідка полупасивний) з самостійною організацією туристської групи, вибором маршруту, спорядження, засобу пересування. Для тих, хто хоче випробувати себе в труднощах та отримати величезний емоційний заряд від природи підійде самодіяльний активний туризм – лижні, пішохідні походи, альпінізм, велоподорожі.

Тим, хто любить туризм як відпочинок, розвагу підійде організований (плановий) туризм – поїздки в будинки відпочинку, санаторії, турбази, закордонні поїздки з розміщенням в готелях, кемпінгах з надаванням різноманітних послуг.

Людині зі слабкою фізичною підготовкою, людям похилого віку або просто лінькуватим людям більше підійде подорож з використанням різних засобів полупасивного пересування.

Видом спорту є самодіяльний туризм. Розглянемо структуру самодіяльного туризму. Основними видами (які мають розрядну класифікацію) самодіяльного туризму є:

1. Пішохідний (пішки)

2. Водний ( на байдарках, каяках, катамаранах, плотах – гребні засоби)

3. Лижний (на лижах)

4. Гірський (пішохідний в горах)

5. Велосипедний (на велосипедах)

6. Спелеотуризм (в печерах)

7. Автотуризм (на автомобілях)

8. Мототуризм ( на мотоциклах)

9. Вітрильний ( на вітрильних човнах та яхтах)

Додаткові види активного туризму (які не включені в розрядну класифікацію) різноманітні, найбільш поширеними серед яких є:

1. Гірськолижний.

2. Водо-моторний

3. Кінний

З розвитком суспільства з’являються й розвиваються нові види туризму. При цьому частина з них відокремлюється від туризму в якості окремих видів спорту, таких, як альпінізм, скелелазіння, спортивне орієнтування, водний слалом та інші. У той час і туризм вбирає в себе елементи інших видів спорту, удосконалюючи техніку туристичних подорожей.