4. Туристсько – краєзнавча діяльність в шкільній та позашкільній системі

Суть та завдання, педагогічні принципи краєзнавчо-туристичної роботи в школі та позашкільному закладі

Суть краєзнавчо-туристської роботи в школі полягає у тому, щоб відшукати, обґрунтувати і розкрити всю сукупність особливостей, зосереджених на певній території і дати таким чином комплексну генетичну картину життя цієї території у природно-історичному і соціально-економічному відношеннях.

Головні завдання краєзнавчо-туристичної діяльності полягають у тому, щоб:

• допомогти школі у навчанні та вихованні учнів, відродити духовність, моральність, національну самосвідомість людини, сформувати у неї риси високої громадянськості;

• прищеплювати любов до праці, виявляти і всебічно вивчати індивідуальні особливості характеру учнів та їхні нахили, допомагати їм у свідомому виборі майбутньої професії;

• виховувати міцний і дружний учнівський колектив, установлювати і зміцнювати зв’язки між дітьми різних шкіл, міст, сіл, національностей;

• оздоровлювати дітей, зміцнювати їх фізично і морально;

• поповнювати зібраними у походах і під час екскурсій матеріалами існуючі або створювати нові шкільні краєзнавчі музеї, кабінети, краєзнавчі кутки;

• підвищувати кваліфікацію вчителів-предметників, педагогів-організаторів, удосконалювати їх навички в організації науково-дослідницькій та суспільно-корисній роботі.

Отже, краєзнавчо-туристичну діяльність можна розглядати як об’єктивну потребу суспільства пов’язувати навчально-виховний процес з актуальними питаннями соціально-економічного будівництва, культурно-духовного відродження народу України, з підготовною учнів до суспільно-корисної роботи і трудової діяльності.

За визначенням сучасних вітчизняних педагогів, краєзнавство у поєднанні з туризмом – це організована під керівництвом учителя багатогранна навчально-освітня, пошуково-дослідницька та суспільно-корисна діяльність школярів у процесі комплексного вивчення рідного краю.

В основі шкільної краєзнавчо-туристичної роботи в школі та позашкільному закладі лежать такі принципи:

1. Ідейно-моральна спрямованість. Діяльність юних туристів-краєзнавців підпорядкована завданням відродження духовності і національної свідомості , формуванню високої громадянськості;

2. Науковість передбачає уникнення в проведенні краєзнавчої роботи (незважаючи на доступні для учнів методи дослідження) спрощенства, поверховості і схематизму. Методика краєзнавчих досліджень повинна ґрунтуватися на глибокому вивченні літератури, широких зв’язках і консультаціях із спеціалістами.

3. Комплексність і систематичність. Краєзнавче навчання має здійснюватись одночасно за всіма напрямами і протягом року.

4. Плановість і наступність у роботі. Розпочинаючи краєзнавчо-туристичну роботу, слід мати продуману програму досліджень і складені на певні відрізки часу деталізовані календарні плани. Краєзнавчою роботою слід займатися безперервно. Вивчення ряду природних та соціально-економічних явищ потребує тривалого часу, бо чим довше триватимуть спостереження, тим достовірніші будуть результати. Наступність у краєзнавчій роботі здійснюється встановленням зв’язків між різновіковими краєзнавчо-туристичними об’єднаннями школярів.

5. Зв’язки краєзнавчо-туристичної роботи з навчально-виховними цілями школи полягають у тому, що з одного боку, результати краєзнавчих досліджень використовуються на уроках, а з другого – під час програмних екскурсій, спостережень, практичних робіт на місцевості тощо розв’язуються завдання дослідження особливостей природи, господарства, історії та культури рідного краю.

6. Оптимальне поєднання краєзнавчо-туристичної роботи з суспільно корисною діяльністю досягається за рахунок тісного зв’язку школи з місцевими організаціями, науковими установами і навчальними закладами.

7. Поєднання дитячого самоуправління з педагогічним керівництвом краєзнавчо-туристичною роботою. Самодіяльність учасників краєзнавчої роботи полягає в самостійному вирішенні учнями під керівництвом учителів усіх організаційних питань проведення пошукової роботи і оформлення матеріальних результатів дослідження.

8. Популяризація краєзнавчо-туристичної роботи школи полягає в тому, що результати досліджень повинні бути відповідним чином оформлені і експоновані для широкої громадськості.

З досвіду відомо, що краєзнавчо-туристична робота найефективніша тоді, коли має ідейно-моральну спрямованість, підпорядкована навчально-виховним завданням школи, пов’язана з життям і практикою будівництва незалежної України, а її методи відповідають віковим особливостям та інтересам учнів.

Виховання через туризм.

Туристична діяльність, на основі ознайомлення з історичним минулим і сьогоденням рідного краю і батьківщини, сприяє патріотичному вихованню. Крім того, туризм дозволяє прилучити до культурних цінностей, традицій народу. Особливо важливе виховне значення туризму полягає в організації дозвілля для молоді, формуванні здорового способу життя. Туризм складає частину фізичної культури і спорту, оскільки він служить проявом здорового способу життя, розвитку, вдосконалення і збереження фізичної працездатності і всебічної підготовки.

Основними формами туризму є експедиції, екскурсії, походи, змагання. Найбільший виховний вплив здійснюється в процесі походів, оскільки вони проводяться здебільшого колективом. Коли кожний залежить від решти членів колективу в обов’язковому порядку вимагається тактовність, толерантність, уважне ставлення один до одного, коли особисті інтереси не можна ставити вище інтересів колективу. Все це сприяє формуванню таких рис характеру як воля, витримка, самостійність, рішучість і готовність прийти на допомогу. Успіх виховання залежить від того, наскільки глибокими були переживання і наскільки велика ступінь складності в даному туристському поході.

Нормативна база щодо організації та проведення туристичної діяльності.

На підприємствах, в навчальних закладах працюють туристські секції, гуртки, клуби. В своїй роботі вони пов’язані з міськими та районними клубами туристів, а всю туристську діяльність узгоджують з центральними органами (Комітетами, спортивними товариствами, союзами, федераціями) по туризму та екскурсіям. Кожна туристська організація повинна мати свій статут, навчально-виховну програму, план роботи на певний проміжок часу.

Рекомендовані навчальні програми для гуртків туристично-краєзнавчого напрямку розроблені МОН України (м. Київ - 1996 р.)

Кожен керівник гуртка веде навчально - виховний план, який складається згідно затвердженою програмою МОН України або авторською програмою і затверджується директором установи на початку навчального року.

На проведення будь-якого заходу туристсько-краєзнавчого напрямку, який проходить за межами навчальної аудиторії або навчального майданчику (змагання, тренувальні збори, екскурсії, подорожі, походи, експедиції тощо) оформлюється наказ по закладу, до якого додається список учасників заходу і затверджується директором установи. Основним документом для проведення змагань є положення про змагання, згідно якого пишеться наказ по закладу.

Нормативними документами є посадові інструкції, інструкції з охорони праці та техніки безпеки під час проведення занять та різноманітних заходів. Інструкції розробляються згідно нормативних вимог та особливостей діяльності закладу і затверджуються директором установи за згодою профспілкового комітету закладу. Обов’язковим є ведення журналів обліку проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки з гуртківцями та працівниками установи.

Основними документами, які керують туристсько-краєзнавчою роботою навчальних закладів є:

- Конституція України

• Закон України „Про туризм” (2001 р.)

• Закон України „Про освіту” (1995 р.)

• Закон України „Про позашкільну освіту” (2000 р.)

• Конвенція ООН про права дитини

• Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1998 р.)

Під час підготовки до подорожей та змагань потрібно керуватися такими документами:

• Правила проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України ( МОН України, редакція 2006 року);

• Правила змагань зі спортивного туризму (ФСТ України, редакція 2006 р.).

• Постанова про класифікацію маршрутів туристських спортивних походів (ФСТ України, 2001 р.)

• Положення про Єдину спортивну класифікацію України. Не олімпійські види спорту. Спортивний туризм. Спортивне орієнтування.

Невиконання організаторами та виконавцями туристсько-краєзнавчої роботи нормативно-правових положень веде до порушень правил техніки безпеки та підвищує ризик травмування. Керівники туристсько-краєзнавчої роботи можуть бути притягнені до адміністративної та кримінальної відповідальності за невиконання нормативно-правових положень.

Форми і методи туристсько – краєзнавчої діяльності учнів.

Краєзнавчо-туристична діяльність характеризується надзвичайною різноманітністю її організаційних форм. Найпоширеніші з них: гурток, секція, клуб, товариство.

Гурток – самодіяльна група підлітків, що займаються поглибленим вивченням рідного краю. Це основна і найпоширеніша форма краєзнавчо-туристичної роботи з географії, біології, історії, літератури тощо. Відомий географ М.М.Баранський, надаючи особливого значення гуртку, писав: „Гурток є та ланка, за яку треба зачепитися, щоб витягнути весь ланцюг різноманітних форм позакласної роботи... За умов правильної організації позакласної роботи вся справа повинна організовуватися не тільки через гурток, а й від гуртка по можливості за його ініціативою”.

Робота краєзнавчо-туристичних гуртків підпорядкована вимогам програм, які розроблені Міністерством освіти України.

Членами гуртка стають школярі, які цікавляться предметом. Для забезпечення наступності в роботі гуртка, цілеспрямованого розширення і поглиблення знань учнів, для розвитку в них практичних умінь і навичок треба добиватися стабільності його складу.

У процесі організації гурткової роботи в школі виникає питання: якими критеріями слід користуватися при виборі тематики, конкретних напрямів і змісту занять гуртка? В узагальненій формі на нього можна відповісти так: тематика і зміст у гуртках повинні сприяти успішному розв’язанню тих завдань, що випливають із об’єктивної необхідності відродження в нових умовах державотворення України, національної системи виховання.

Визначаючи зміст роботи гуртка, необхідно враховувати вікові особливості учнів, рівень їхньої підготовки.

Важливо, щоб члени гуртка були ініціаторами організації і проведення масових заходів (походів, вечорів, конференцій тощо) для всієї школи.

Заняття гуртка проводяться в позаурочний час два-три рази на тиждень. План роботи складається на кожне півріччя. У гуртку з кількістю учнів не менше 15 дітей обирають старосту. Облік роботи ведеться у спеціальному журналі.

Секція – первинна форма шкільних краєзнавчо-туристичних учнівських об’єднань (гуртків, клубів, товариств), їх складова частина. Кількість членів кожної секції гуртка, як правило, не перевищує 8-10 дітей. Це дає можливість ефективно керувати роботою кожного учня зокрема і всієї секції в цілому.

Секції організовуються в гуртках, де налічується від 18 до 25 членів і там, де зміст краєзнавчо-туристичної роботи потребує розподілу її на окремі ділянки, тоді кожна секція займається своїм напрямком роботи, результати якої потім узагальнюються в матеріалах гуртка, клубу, товариства.

Клуб – найвища форма організації краєзнавчо-туристичної роботи. Він об’єднує різні секції і гуртки. До кожного клубу може входити 60 і більше учнів переважно середнього та старшого шкільного віку.

Роботою клубу керує рада, до складу якої входять старости гуртків, редактор стінної газети, голова ради і його заступники. Членами ради є також консультанти: вчителі, працівники наукових установ, керівники гуртків та ін.

Члени клубу приймають статут, затверджують емблему, обирають пісню-гімн, кожному члену клубу видається облікова картка. Секретар ради клубу веде протоколи загальних зборів.

Товариство – самодіяльна організація із 50-60 старшокласників, які цікавляться туризмом і краєзнавством. Товариство складається із 3-5 споріднених за змістом роботи секцій або гуртків. Наприклад, товариство краєзнавців може мати такі секції: географічну, біологічну, історичну, літераторів-етнографів, туристів-краєзнавців.

Очолює товариство правління (виконавчий орган), яке обирається загальними зборами. Виборними також є голови секцій, відповідальний секретар, головний редактор стінгазети , консультанти. Між загальними зборами, які проводяться двічі на рік, роботою керує президія на чолі з головою правління і його заступником.

Щоб стати членом товариства, треба протягом 2-3 місяців попрацювати в одній із секцій на правах кандидата. Почесними членами товариства обирають відомих учених, передовиків виробництва, ветеранів.

На загальних зборах затверджують девіз товариства, статут, вручають членські квітки.