2.4 Запитання до розділу 2

1. Що таке мислення?

2. Які є рівні мислення? Дайте кожному коротку характеристику.

3. Що таке воля?

4. Як проявляється творчість?

5. Який процес називають інтеріоризацією?

6. Скільки стадій розвитку інтелекту дитини виділяє Ж.Піаже? Опишіть їх.

7. Які є етапи формування розумових дій?

8. Як можна описати мовне виконання предметної дії?

9. Що таке синапсис? Яку роль він відіграє?

10. Яке місце техноречовини в навколишньому середовищі?

Розділ 3 Від знань про природній інтелект до створення штучного інтелекту

3.1 Наукова творчість

Форми наукової творчості виступають у факторах пошукової діяльності. Наукова творчість — прогресивний процес, його невід'ємні риси — суперечливість, нерівномірність, неоднозначність. Це знаходить свій вираз в протилежних моментах пізнання: еволюція і революція, кумуляція (нагромадження) і елімінація (видалення, винесення), гармонія і дисгармонія. Одна із якісних характеристик пізнання — його плюралістичність, багато суб'єктивність, багатство пошуків. Плюралістичність запобігає можливість руху пізнання в якомусь одному, що може бути хибним, напрямку і гарантує найбільшу ймовірність знаходження достовірного результату.

Можливість руху пізнання з різних боків до одного і того ж результату — якісна характеристика пізнання. Дивергенція (розходження) і конвергенція (зближення, подібність) виражають діалектико-логічну сутність пізнання. В пізнанні діє кумулятивно-елімінаційний механізм. Кумуляція і елімінація можуть мати позитивне і негативне значення. На певному етапі кумуляція дає імпульс до генерування якісно нового розв'язання проблеми, яке елімінує існуючі раніше розв'язання і обумовлює появу діалогу і дискусії. Діалог визначає взаємодію суб'єктів пізнавання на конкретних, але різних підходах і виконує функцію синтезування, корегування і оптимізації пошуку. Дискусія — форма комунікації між дослідниками і знаряддя колективної творчості, яке розвиває знання, інтегруючи його. Дискусія відіграє селективну роль, відбираючи найбільш перспективні розв'язання.

Науковий процес включає як базисні елементи проблемну пізнавальну ситуацію і породжуючий цикл. Проблемність виникає внаслідок інформаційного дефекту пізнання. Основні функціональні рівні пізнання: проблемний, евристичний, породжуючий. Для проблемного рівня характерне структурування проблеми. На евристичному рівні здійснюється побудова процедур і структур, позв'язаних з метою дослідження, постановкою проблеми, повнотою вихідних даних, методами і засобами дослідження. На породжуючому рівні пізнавальні операції приводять до когнітивних результатів.

Способи отримання когнітивних результатів: пошук, побудова, реконструювання, конструктуювання, перетворення, перенесення когнітивної інформації. Ця система способів здійснює розв'язання проблем.

Функціональна структура пізнання доповнюється такою генетичною структурою:

1. Виникнення проблемної ситуації.

2. Підготовчий етап.

3. Пошуковий етап.

4. Верифікаційний етап.

5. Етап логічної реконструкції.

6. Етап розвитку отриманого знання.

7. Композиційний етап.

8. Методологічний і евристичний аналіз пізнавально-творчого процесу.

В структуру і динаміку пізнавального процесу входять:

1. Нагромадження даних і гіпотез.

2. Здійснення відкриття.

3. Критика, перевірка і утвердження відкриття.

4. Подальший розвиток відкриття.

Відкриття — структурний елемент пошукового етапу. Ціль пошукового етапу — побудова теорії, в якій знання отримує абстрактно-узагальнену форму.

Цікавими є дослідження щодо стимулювання наукового творчого процесу. Теорія "синектики" У.Гордона є операційною теорією, призначеною для операційного свідомого використання підсвідомих психологічних механізмів, що діють в процесі творчості. В науковій творчості широко використовують різні види аналогії — пряму, символічну, фантастичну, особисту (вчений уявляє себе елементом тієї ситуації, яку пізнає).

А.Осборн запропонував для стимулювання наукової творчості "брейнстормінг" — мозковий штурм або "мозкову атаку". При "мозковій атаці" виключається критика, можна висловлювати будь-яку думку, заохочуються найдивовижніші асоціації, кількість запропонованих ідей повинна бути якомога більша, висловлювані ідеї не визначаються чиєюсь власністю. Творче мислення вимагає свободи, розкріпачення, усунення будь-яких зовнішніх гальмів. В момент народження ідеї критику слід усувати. Висування ідей і їх оцінку слід на певному етапі пізнання розділити часом.

Стимулювання творчого процесу залежить і від соціальних факторів, тобто суспільних потреб і інтересів, демократизму і свободи. Творчість глибоко індивідуальна, залежить від професіоналізму, таланту, інтуїції.

Сьогодні вчені ставлять питання про єдність знань. Виділяють три аспекти єдності наукового знання:

1. Єдність з точки зору відношення його структурних одиниць один до одного.

2. Єдність як спосіб відображення об'єктів реального світу, також єдиних і зв'язаних між собою.

3. Єдність з функціональної точки зору.

Розрізняють такі види єдності наукового знання: об'єктивна єдність, гносеологічна єдність, логіко-гносеологічна єдність, географічна, історична, соціологічна. Об'єктивна єдність випливає із матеріальної єдності світу. Гносеологічна єдність детермінується загальною орієнтацією мислення на отримання синтетичних уявлень про світ. Логіко-гносеологічна єдність — це єдність елементів структури наявного знання. Історична єдність знань являє собою єдність елементів системи наукових даних, взятих з врахуванням фактора часу. Соціологічна єдність знання — цільність знання в межах історичних епох. Соціологічна єдність зумовлена єдністю суспільного життя, практики, історичного розвитку.