2.2 Свідомість і розум. Розвиток інтелекту як сукупності розумових здібностей

Швейцарський психолог Ж.Піаже, вивчаючи психологію дитини, досліджував розвиток інтелекту. Теоретично і експериментально він спрямовував дослідження не на запрограмовані генетичні фактори і не на оточуюче середовище, а на діяльність організму за допомогою якої дитина пристосовується до світу, його перетворює і пізнає.

Мислення, інтелект, розумові здібності в процесі розвитку дитини змінюються, зазнають якісних змін, проходять певні стадії розвитку. Вчений-психолог досліджував виведення внутрішнього і зовнішнього, невидимих розумових актів із видимих зовнішніх дій. Такий процес становлення внутрішніх психічних структур із зовнішніх називається інтеріорізацією. Зовнішня поведінка, за Піаже, має свій логічний смисл. Реальні дії - змістовний інтелектуальний акт. Піаже вивчав інтелектуальний розвиток дитини з точки зору його логіко-математичної структури.

Дії проходять спочатку реально з предметами, а потім ідеально в "розумі". Важливу роль при переході від зовнішньої дії до внутрішньої відіграє мова. Мова дає можливість дитині уявити події ідеально, символічно. Розумова дія виникає із зовнішньої предметної дії, тобто вона інтеріорізована. Але, щоб дія стала операцією, вона повинна бути обернена і скоординована. Кожна операція має свою протилежність, за допомогою якої досягається рівновага. Зв'язок операцій створює стійкі і рухливі цілісні структури.

У своїй генетичній гносеології Піаже досліджував психологічні механізми логічних операцій і відкрив поступове виникнення стабільних цілісних логічних структур інтелекту. Ці структури - результат конструкції: вони не дані ані в об'єктах, і оскільки залежать від дій, ані в суб'єкті, бо суб'єкт повинен навчитися координувати свої дії.

Суб'єкт - організм від народження функціонально активний. За допомогою цієї активності проходить структурування оточуючого. Інтелект - частковий випадок структури мислительної діяльності. Кожен акт поведінки людини організований, тобто являє собою певну структуру. Увесь набутий досвід перетворюється у схеми діяння. Схема діяння - структура на певному рівні розумового розвитку. Зміст знання кожен раз залежить від схеми діяння, яка застосовується в процесі маніпулювання з об'єктами. Схема діяння - це те найбільш загальне, що зберігається в діяльності при багаторазовому повторенні в різних обставинах.

Мислення, інтелект людини розвивається філогенетично (розвиток інтелекту в історії людства) і онтогенетично (розвиток розумових здібностей на протязі життя індивіда). Піаже створив операційну теорію мислення. Операція - "внутрішня дія", і вона є продукт інтеріоризації (перетворення) зовнішньої предметної дії.

Ж.Піаже виділяє чотири стадії розвитку інтелекту дитини:

1. стадія сенсомоторного інтелекту (від народження до двох років). Розвивається здатність сприймати світ відчуттями і рухами;

2. стадія операційного мислення (від двох до семи років). Розвивається мова, починається процес інтеріорізації зовнішніх дій з предметами, формуються наочні уявлення;

3. стадія конкретно-предметного мислення, конкретних операцій з предметами (від семи до тринадцяти років). В цьому віці і на цій стадії розумові операції стають зворотними;

4. стадія формального мислення, формальних операцій (від дванадцяти до п'ятнадцяти років). На цій стадії дитина виконує операції ідеально, в розумі, намагаючись мислити. Внутрішні розумові операції перетворюються у певну структурну цілісність.

Які недоліки у вченні Піаже про інтелектуальний розвиток дитини? По-перше, недостатньо звернути увагу на навчання дитини в процесі розумового розвитку. За Піаже, стадії розвитку інтелекту незмінні. По-друге, логіка вибрана як критерії інтелектуального розвитку. Для продуктивного розвитку інтелекту формальної логіки недостатньо. Інтелект розвивається також на основі відчуттів, почуттів, чуттєвих образів. І це доведено як історією людства і розвитком окремого індивіда, так і відкриттям функціональної асиметрії мозку. По-третє, у нього об'єкт аналізу не цілісна психологічна істота, а розум, безвідносно до біологічних, соціальних, мотиваційних факторів. По-четверте, індивід у Піаже залишається завжди один, ізольований від суспільства. Дитина не створює заново логічну структуру, а відтворює її. Логічна структура мислення - результат історичної суспільної практики.

У психології, яка ґрунтувалась на ідеях марксистської філософії, зокрема, на твердженні про практику як основу і джерело пізнання, інтелект, мислення стали розуміти як вид пізнавальної діяльності. Такий діяльнісний підхід до аналізу мислення дозволив подолати протиставлення теоретичного мислення практичному, поставити питання про розвиток мислення в суспільно-історичній практиці. З цієї точки зору мислення, інтелект неможливі поза суспільством, культурою, соціальним досвідом, мовою, нагромадженими людством знаннями, способами мислительної діяльності, діями та операціями. Мислення, інтелект, розум - похідні від зовнішньої практичної діяльності.

Російський психолог Н.Я.Гальперін розробив теорію планомірного формування розумових дій. Він виходив з того, що внутрішні розумові операції і зовнішні практичні дії генетично зв'язані. Вчений виділяв етапи інтеріорізації зовнішніх дій. Процес переносу зовнішніх дій у внутрішні, за Гальперіним, здійснюється поетапно. Етапи формування розумових дій:

1. ознайомлення із змістом діяння, вимогами;

2. зовнішнє виконання дії з реальними предметами;

3. виконання дії без зовні­шніх конкретних предметів.

Зовнішні дії супроводжуються мовою, переносяться в мову. Дія виражається мовою.

Має місце мовне виконання предметної дії:

1. перенесення мовної дії вголос у внутрішній план,

2. виконання дії внутрішньою мовою.

3. формування понять у дітей здійснюється таким чином:

4. вираження словами предметів,

5. утворення понять-кодів на основі деяких ознак,

6. утворення справжніх понять.

Такі російські психологи як Л.С. Виготський, ОМ. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, П.Я. Гальперін, Д.Б. Ельконін вважають, що основним фактором розвитку розуму дитини є освоєння дитиною суспільно-історичного досвіду. Уже перші предметні дії дитини будуються у відповідності з їх призначенням, зафіксованим у суспільстві. Процес освоєння, за Леонтьєвим, є відтворення індивідом історично сформованих людських здібностей і функцій. На відміну від Піаже, російські психологи не розглядають логіку як єдиний, основний критерій мислення і не оцінюють рівень формальних операцій як найвищий рівень інтелектуальної діяльності. І з цим не можна не погодитись.

Експериментальні дослідження П.Я. Гальперіна показали, що не тільки логічні операції, а і рівень знань дитини про предмет і повнота орієнтування щодо речей і явищ є важливими складовими будь-якої діяльності і від її характеру залежить результат цієї діяльності.

На основі кібернетики, інформатики розробляються інформаційно-кібернетичні теорії мислення. Вони звертають увагу на послідовність дій, алгоритмів, які ведуть до розв'язання якогось завдання, на багаторазове повторення одних і тих же дій. Всі ці дії в кінцевому результаті ведуть до потрібного результату. Сукупність знань передаються від одної операції до іншої. Було відкрито, що немало операцій, які застосовуються в програмах машинної обробки інформації і в процесі розв'язання завдань на ЕОМ, подібні до тих, якими користується людина в процесі мислення. Тому операції людського мислення вивчають на ЕОМ. Це дало змогу будувати машинні моделі інтелекту. Згідно з інформаційно-кібернетичною теорією мислення дитина від народження володіє трьома якісно різними типами інтелектуальних систем:

1. системою обробки інформації;

2. системою цілеспрямованого управління діяльністю;

3. системою переробки інформації, створення нових систем більш високого порядку.

На розвиток і функціонування людського розуму, інтелекту впливає ціла сукупність різних факторів: фізичних, хімічних, біологічних, психологічних та соціальних. Працездатність головного мозку залежить від дихання. При гіпоксії (брак кисню) думання утруднюється, прийняття рішення уповільнюється, число помилок збільшується, пам'ять слабшає, знижується критичність щодо своїх власних дій. Для нормального функціонування мозку, а, отже, і мислення, важливим є кровопостачання мозку. Мозок працює добре, коли мозкові клітини дістають достатньо глюкози і кисню. Для активного функціонування мозку в плані харчування необхідні не-насичені жирні кислоти, які мають фосфоліпіди. Щоб запобігти старінню мозку, треба думати. Посилене думання викликає приток крові в мозок.

На розвиток інтелекту, розуму впливають нормальне функціонування органів чуття, уваги, чуттєві враження, спостережливість, мотивація. Електричні імпульси йдуть провідними шляхами від різних органів чуття. Мозаїка збудження і гальмування - біологічна основа мислення. Одні і ті ж фізіологічні процеси здатні передавати різний зміст. Увага - важлива розумова звичка. Увага, кажуть психологи, половина нашого інтелекту. Для запам'ятовування необхідна увага. Неділима увага дає великі інтелектуальні результати, розвиває і закріплює здібності. Люди великого інтелекту відрізняються вмінням бути уважними. Розвиває інтелект також і спостережливість. Рушієм навчання є мотивація. Мотив належить до емоціональної сфери людини і тому стимулює мислення. Але надмірна мотивація погіршує результати, оскільки викликає надлишок хвилювання. Великі справи вимагають великих почуттів. Для розумової діяльності необхідно диференційоване збудження окремих частин мозку і одночасно гальмування інших частин. Здатність людини утримувати в збудливому стані нейронну модель цілі, яка спрямовує рух думки, - складова таланту.

Мислення починається там, де є проблемна ситуація, тобто, вибір із кількох можливих варіантів. Мислення проходить таким чином: сприймання ситуації - аналіз її - прийняття рішення.

Мозок будь-яку думку закодовує образами, словами, знаками, символами, цифрами. Економне символічне позначення - умова продуктивного мислення. Звідси значення математичних та фізичних формул, хімічних знаків, схем, класифікацій.

Найвища цінність мислення, інтелекту - творчість. Для творчого мислення характерні:

1. оригінальність, новизна;

2. нове бачення об'єкта;

3. здатність продукувати нові ідеї.

Творче мислення залежить від оптимальної мотивації, емоціонального збудження, глибини знань, інтелекту.

Оскільки підсвідома форма мислительної діяльності значно ширша свідомої за своїми функціональними можливостями, то від неї значною мірою залежать риси характеру, поведінка, зміст нашого життя. Підсвідоме управляє психофізіологічними процесами, нагромаджуючи інформацію, зберігає її все життя. Генетична пам'ять, що передається з покоління в покоління, міститься у підсвідомості.