2.3 Біологічні передумови свідомості

Свідомість, як і взагалі соціальність не можна звести до біологічного. Але ж немає більше з чого виводити соціальне і свідомість, як з біологічного. Що наслідує людина від природи? Свідомість є вища сходинка на шляху розвитку і здатності живого до усвідомлення, до свідомого відображення, оточуючого світу і самого себе.

Здатність живого репрезентувати зовнішні впливи у власних станах функціонально та інформативно виявилося сильним фактором його адаптації до наявних умов існування і дальшого розвитку.

З кожним новим етапом зростання організованості живих систем, збільшується кількість зовнішніх факторів, на які здатне реагувати живе, до того ж умови середовища функціонально репрезентовані попередніми рівнями розвитку, не втрачають свого значення. Зовнішня поведінка – це синтез реакцій усіх відображуючи підсистем.

Організм є системою відображення особливостей світу, функціонально представлених в «хімічному мікро континуумі протоплазматичних процесів»².

Організм відображає зміну станів середовища. Виникає механізм випереджаючого відображення. І цей механізм діє так, що реакція протоплазми в короткий проміжок часу відтворює як зовнішні причинні зв’язки, так і внутрішні перетворення, які протікали в період філогенезу живого. Наприклад, безумовні та умовні рефлекси включаються при певному сигнальному впливі ззовні, а реакція, що розгортається здатна випереджувати безпосередній контакт з подразником.

Головним блоком відображення у вищих тварин і людини є мозок, кожен із рівнів якого здійснює специфічну реакцію, вносить якість сенсорні корекції³.

Вже в до клітинних організмах реакції залежать від шкідливості чи корисності впливу і виражаються в здатності переміщатися до його джерела або далі від нього. У людини є суб’єктивний момент у відображенні, психічна діяльність не завжди дістає своє зовнішнє вираження. За Сеченовим і Павловим рефлекс має вигляд дуги, трьохкомпонентний: дія, внутрішній процес, зовнішня реакція. Правда, вчені виявили четвертий компонент – зворотний зв’язок, повідомлення як здійснилась (позитивно чи негативно) реакція. Третій компонент (зовнішня реакція) не завжди має місце в людині. За допомогою скритої зовнішньої реакції інтеріоризація, суб’єктивне свідомість.

При низькому диференціюванні тканин органи руху і сприйняття відносно злиті, рецептори і ефектори просторово нероздільні. У високоорганізованих живих істот вони роздільні, але відносно, не абсолютно. Наприклад, око постачає інформацію мозкові і як рецептор і як ефектор, який перебуває в постійному русі. Рука з її м’язовими рухами і рецепторними закінченнями теж може розглядатися і як рецептор. Долоня поверхні руки, подібно до ока дає свідомості форму предметів, величину і положення їх. Ефектори можуть інформувати мозок про властивості об’єктів як за допомогою сигналів від нервових закінчень, так і за допомогою дій, виконуваних м’язами. М’язова діяльність здатна дублювати структуру об’єкта. Рухи м’язів сприяють відтворенню мислених образів об’єктів, є матеріальною основою таких пізнавальних методів як порівняння, аналізу, узагальнення. Такі рухи лишають у мозку слід, а мислене відтворене об'єкта невіддільне від активізації центрів руху, від руху тих рецепторів, які сприймали його раніше.

Структура образу об'єкта, структура руху перебувають у відношенні схожості, постійно взаємодіючи. Кожне нове збудження або потреба здатні актуалізувати комплексний ефект, образ і рух. У процесі формування люди ця здатність виявляється в поділі пізнавальної і практичної діяльності. Але тільки їх єдність забезпечує розвиток і прогрес. Образ верхнього рівня свій структурний аналог у формі реакції ефекторних ситем організму.

Досвід, нагромаджений тілом і мозком протягом усієї історичної еволюції є інформаційним базисом свідомості. Сутність речей, світу взагалі відкривається людині через актуалізацію досвіду різних рівнів життя. Досліджений компонент знання, про який писав Кант є результат філогенезу живого.

Людина є диво з див. А в самій людині таким дивом є мозок. Щосекунди від різних органів чуття надходять біля 100 мільйонів одиниць інформації. І мозок з ним справляється.

У стовбурі головного мозку розміщена мережа нервів завбільшки мізинця людини. Це сітковидний утвір, і він називається ретикулярна формація. Вона перевіряє всі повідомлення (а їх мільйони), відсікає незначне й передає істотне в кору головного мозку. У свідомість пропускається кілька сотень повідомлень. Щосекунди через мозок проходять хвилі (8-12 разів), Зосередження уваги здійснюється за рахунок цих хвиль. Мозок ніби переглядає себе.

Цікаво, що клітини мозку формуються уже через три тижні після зачаття. За хвилину можуть утворитись 250 тис. клітин. Після народження дитини мозок дитини продовжує рости і розвиватись. Формується мережа зв'язків. мозок немовляти повторюється розмірами протягом першого року життя. Тварина такого не знає. В дорослої людини мозок складається із близько 100 мільярдів нервових клітин (нейронів). Маса мозку становить лише близько 2 відсотків маси тіла.

Нейрони не торкаються один одного. Їх відділяють синапси – проміжки, розміром десятитисячної частки міліметра. Ці щілини заповнені хімічними речовинами. Хімічні сигнали сприймаються на одному кінці нейрона сплетенням мікроскопічних волокон – дендритами. Нервове волокно (аксон) надсилає сигнали у другий кінець нейрона. У нейронах ці сигнали електричні, але коли вони проходять через щілини вони хімічні. Таким чином, передача нервових сигналів за природою своєю є електрохімічна. Усі імпульси є однакової сили, але інтенсивність сигналу залежить від частоти імпульсів, яка може досягати однієї тисячі за секунду. Вчені дослідили, що коли людина вчиться, зокрема в ранній період життя, ліпше формуються зв'язки й виділяється більше хімічних речовин, які заповнюють щілини між нейронами. З подальшим застосуванням, тобто навчанням ці зв'язки змінюються при використанні, застосуванні, розумовій праці й слабшає від бездіяльності.

Кожен нейрон може мати тисячі зв'язків з іншими нейронами. Існують зв'язки між нейронами і між дендритами ("мікросхеми"). Мільярди нервових клітин можливо утворюють квадрильйон зв'язків. Мозок може зберігати інформацію, що дорівнює двадцяти мільйонів томів. Кора головного мозку завтовшки 3 міліметри і являє собою зібраний у численні звивини шар, який щільно прилягає до черепа. Площа кори становить 3400 квадратних сантиметрів. На кожний кубічний сантиметр кори припадає тисячі кілометрів сполучних волокон. Людський мозок більший від тваринного і має значно об'ємніші незайняті ділянки. Ці ділянки не відповідають за жодні фізичні функції організму і є вільними для розумових процесів.

В техніці поняття "апаратно-реалізований" означає задані конкретною схемою характеристики комп'ютера. У людини це задання означає природжені здібності, схильності. Здібності, якими наділений наш мозок дають змогу самим формувати людський інтелект. Так людський мозок запрограмований для мовлення. Людський мозок наділений значно більшим потенціалом, ніж людина може реалізувати протягом свого життя.

Виникає питання-проблема: «Здійснюється перехід біосфери на більш високий рівень організації (негентропія) чи вона деградує під тиском технічних систем?⁴».

Відповідь на це питання мають дати факти із життя планети Земля, факти отримані різними науками. У 1934 році Ферсман А. зробив такий висновок: «Господарська і промислова діяльність людини за своїми масштабами і значенням зробилась порівняльною з процесами самої природи. Речовина і енергія не безмежні порівняно з безмежними потребами людини, їх запаси за величиною одного порядку з потребами людства;природні геохімічні закони поширення і концентрування елементів порівняльні з… хімічними перетвореннями, які здійснюють промисловість і сільське господарство. Людина хімічно переробляє світ.⁵» І не тільки геохімічно, але й геофізично, екологічно, біологічно, структурно.

В техногенезі діє техноречовина. Техноречовина витрачає потенціальну енергію біосфери, накопичену за багато мільйонів років, в 10 раз швидше ніж вона акумулюється живою речовиною. Техноречовина витрачає продукцію біосфери.

Техногенез збільшує ентропію оточуючого природного середовища, руйнує біосферу, зменшує різноманітність екосистеми.

Лише кілька процентів природних речовин та енергії тратить людина на свої потреби, все решта йде на створення й підтримання функцій технічних систем. Людина оточена технікою. Біоречовина суші має такі показники: біомаса – 10¹², біопродукція – 10¹¹, а техноречовина: техномаса – 10¹³, технопродукція – 10¹². Техногенні процеси витісняють і придушують живі організми.

Техносфера – галузь технічної діяльності людини. Сучасні суспільства, їхня економіка орієнтується на створення, відтворення, розмноження і функціонування технічних систем.

Складається нова різновидність людини – техногенна людина. Її формує механізація праці і побуту, індустрія розваг, штучне середовище проживання. Торжествує масова культура. Вона деформує інтелект, відчужує людину від високих ідеалів. Має місце дегуманізація техносфери.