5.4 Цінності та оцінки

Людина пізнає світ не тільки з метою досягнення істини, але і визначення цінності, оцінки. Потреби, інтереси, цілі з не­обхідністю заставляють людину відбирати ті явища і речі природи і суспільства, які їм необхідні. Так, в процесі своєї життєдіяльності люди бачать в предметах і явищах те, що їм корисно, необхідно. Цінність - позитивна значимість. Значимим буває і негативна (хвороба, голод). Речі мають цінність тільки по відношенню до людини. Тобто цінність - це людська значимість. Цінності мають об'єктивний характер, вони виникають, розвиваються на основі практики. Практика є об'єктивний визначник цінності. Цінність як певна значимість для суб’єкта дана людині перш за все у формі відчуттів і почуттів. Значимим для людини може бути, наприклад, тепла чи холодна вода, повітря (відчуття), дружба, любов (почуття).

Цінності роблять життя активним і осмисленим, регулю­ють не тільки суб’єкт-суб'єктні відношення, але суб'єкт-об'єктивні відношення. В кінці XX віку людина все глибше починає усвідомлювати, наприклад, що чисте екологічне середовище є величезною цінністю. До розряду найвищих цінностей не можна віднести творення, пізнання, бо виникає запитання заради чого творити і пізнавати. Для чого це необхідно, і кому? Цінність у своєму найвищому порядку є те, завдяки чому все робиться, що складає внутрішній смисл. Вищі цінності відповідають на питання про смисл життя. Будь-яке приниження вищих цінностей розмиває критерії добра і зла, поширює у масовій свідомості цинізм, нігілізм, грубу корисність. При різкій зміні ціннісних орієнтацій це завжди слід мати на увазі.

Розрізняють природні і суспільні цінності. Природні цінності задовольняють людину як біологічну істоту. Це один із видів загальнолюдських цінностей. Соціальні цінності більш мінливі, більш залежні від безпосередніх інтересів людей. Соціальні цінності можуть бути загальнолюдські, національні, класові, групові, професіональні, сімейні, індивідуальні. Отже, цінності - це матеріальні і ідеальні блага, що задовольняють потреби і інтереси людей.

Щоб цінність стала мотивом діяльності, спонукальною силою, вона повинна відобразитись у свідомості у вигляді оцінки. Оцінка – суб’єктивне установлення цінності. Оцінка на відміну від цінності може бути позитивною і негативною. Завдяки оцінці ми вибираємо речі, які нам необхідні для життєдіяльності. Оцінка може бути емоціональною і раціональною. Емоціональна оцінка ґрунтується на почутті задоволення або незадоволення. Раціональна оцінка - це оцінка, що має своєю основою розсудок, мислення, пізнання, досвід життя. Оцінка складна форма пізнання. Вона може бути економічна, політична, етична, естетична, технічна і т.д.

Коли ми доходимо до зміни результату попередньої оцінки, то переживаємо або осмислюємо переоцінку цінностей.

5.5 Запитання до розділу 5

1. Що вимагає створення штучного інтелекту?

2. Про що говорить гіпотеза Джона фон Неймана?

3. Які основні рівні і аспекти людського інтелекту?

4. Що потрібно для подальшого прогресу у створенні штучного інтелекту?

5. Які основні напрямками дослідження штучного інтелекту на основі знань про природний інтелект?

6. В чому полягають проблеми пізнання у зв'язку із застосуванням комп'ютерів?

7. Які два напрямки є в машинному моделюванні природного інтелекту? Опишіть кожен.

8. Якими особливостями володіє форма пізнання інформації в ЕОМ?

9. Що є основою творчої суспільної життєдіяльності людини?

10. Що таке цінності?