5.2 Нові проблеми пізнання у зв'язку із застосуванням комп'ютерів

У зв'язку з створенням штучного інтелекту, інтелектуальних комп'ютерних систем знову виникає питання про те, що таке знання, яка його структура і механізми функціонування, як здійснювати теоретичне дослідження знань. Без відповіді на ці питання не можна розв'язати завдання про подання знань в комп'ютерних системах, штучних інтелектах. Подати знання, наприклад, в інформаційно-науковій системі чи експертній системі означає виявити, упорядкувати різноманітні дані, відомості емпіричного характеру та теоретичні положення і задати способи їх обробки за допомогою комп'ютера таким чином, щоб система могла бути використана в розв'язанні різних завдань (наприклад, пошук інформації, постановка діагнозу).

Комп'ютеризація заставила по-новому підійти до аналізу знань, мислення. Це виражається у таких питаннях: чи може машина мислити? Чи може машина бути суб'єктом пізнання?

Комп'ютерне моделювання мислення сприяло виникненню когнітивної психології, яка досліджує механізми пізнавальної діяльності. Пізнавальну діяльність людини досліджують за аналогією переробки інформації на комп'ютері. За аналогією комп'ютерної системи стали розрізняти довгострокову і короткострокову (оперативну) пам'ять.

В комп'ютерній діяльності важливо уточнити поняття "знання", оскільки проблемою є подання знання, переробка його і використовування. У пам'яті комп'ютерної системи закладають структуроване знання у вигляді списків, документів, семантичних сіток, фреймів. Для обробки цих знань використовуються допоміжні програми. Необхідним компонентом інтелектуальної системи стала база знань. В теорії штучного інтелекту під знанням розуміють форму пізнання інформації в ЕОМ. Особливостями такого знання є:

1) внутрішня інтерпретованість, що означає необхідність певної назви для кожної інформаційної одиниці, щоб система змогла знайти цю назву, ім'я і відповісти на запит;

2) структурованість (включення одних інформаційних одиниць в інші);

3) зв'язаність (можливість задати певні часові, просторові та інші відношення);

4) семантична метричність (можливість задати відношення, які ситуаційно близькі);

5) активність (виконання програм залежить від стану інформаційної бази).

Ці ознаки відрізняють термін "дані" від поняття "знання". Знання людської свідомості теж мають такий характер.

В комп'ютерних системах основна увага звернута на структурно - функціональну характеристику знання, а не на його істинність, достовірність, тобто знання не береться в плані відношення його до об'єкта. Комп'ютеризація утверджує в нас думку, що знання включає в себе проблематичні і навіть помилкові твердження. Ще одне нове положення, яке повинна прийняти сучасна філософія у зв'язку з дослідженням комп'ютерних знань: суб'єктом (тобто носієм і джерелом) знань може бути технічна система, а не тільки людина.

Технологічний перехід до знань означає цільове використання знань. Для будь-якої діяльності знання не досить здобути, зберегти і обробити, його треба вміло використати, застосувати на практиці, до "Я знаю що ..." додати "Я знаю як ..." І до самого здобуття, збереження, обробки знань теж можна підійти технологічно, коли досліджується "як це зробити".

Розвиток технології збереження, передачі знань призвів до відкриття книгодрукування і технічних засобів збереження і передачі інформації.

Комп'ютерна революція актуалізувала такі технологічні питання, як подання знань, методи набуття знань, економічність, пізнавальна функція правил, механізми раціоналізації та регулятивної трансформації інтелектуальної творчості, створення "інформаційної епістемології", гносеології, культурних передумов спілкування людей за допомогою ЕОМ. Виникли і метатехнологічні питання, тобто питання про технологічні питання.

Щоб подати знання в комп'ютерну систему, слід розробити певну мову і моделі (логічні, семантичні, продукційні). У логічних моделях, наприклад, знання подаються у вигляді формальних систем (теорій). В таких моделях використовується мова логіки предикатів. Моделі оцінюються тим, наскільки вони економічні, швидкісні щодо пошуку інформації, зручні для опису знань про певну групу об'єктів, ефективні в розв'язанні завдань. Знання ЕОМ подаються у вигляді систем правил. І тому виникла проблема: з'ясувати, яку роль відіграють правила щодо механізмів функціонування знань. Нова інформаційна гносеологія повинна досліджувати перетворення інформації у знання, побудову знань в технічних системах. Ставиться питання, що для розвитку штучного інтелекту слід створити формальні квазікатегорії, які були б аналогами реальних категорій. А це означає, що треба розкласти категорії на окремі загальнонаукові поняття, які б можна було формалізувати засобами логіки. Проблема презентації і репрезентації знань - це проблема структури знання і його механізмів. Комп'ютеризація призвела і ще більше призведе до негативних наслідків у практичній і пізнавальній діяльності людини. Адже змінюється предметний зміст людської діяльності. Цю зміну внесла інформатика і обчислювальна техніка. Людина працює тепер не тільки з предметами, а й з різними формами їх знакового, символічного, модельного відображення. Втрачається буттєвий, предметний характер діяльності. Людина не займається реальними «об'єктами, а маніпулює органами управління. Із-за інформаційних моделей не видно реальних предметів, утруднюється розпізнавання реальної предметної ситуації, її осмислення. Людина знаходиться поза системою предметної діяльності. На місце предметного буття ми маємо символізацію буття. Комп'ютерна грамотність заважає думати предметно. Це призводить до помилок, заблуджень. Збіднюється також людське спілкування, а це означає утруднюється розуміння людського світу. Без напруженої праці і розуміння суті справи люди освоюють нові технологічні прилади, механізми, машини. Дефіцит предметно-практичних дій може суттєво загальмувати розвиток інтелекту, оскільки останній розвивається в практичних діях. Предметні дії - джерела людських смислів.