- •Психофізіологія
- •Тема 1. Психофізіологія як наука, сучасний стан розвитку психофізіології. 13
- •Тема 2. Методи психофізіологічних досліджень. 22
- •Тема 3. Психіка та мозок. 34
- •Тема 4. Психофізіологічні основи сенсорних процесів. 65
- •Тема 2. Особливості онтогенетичного розвитку психофізіологічних функцій, які лежать в основі пізнавальних процесів. 116
- •Тема 3. Розвиток психофізіологічної основи емоційних станів в онтогенезі. 122
- •Тема 1. Психофізіологія діяльності. 127
- •Тема 2. Функціональні стани мозку. 137
- •Тема 3. Функціональні стани людини. 146
- •Тема 4. Оцінка функціональних робочих станів. 155
- •Тема 5. Корекція функціональних робочих станів. 168
- •Тема 1. Системні засади психофізіології. 190
- •Тема 2. Нейрофізіологічні механізми психічної діяльності людини. 199
- •Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни
- •Структура навчальної дисципліни
- •Змістовий модуль 1. Психофізіологічні основи психічних процесів. Тема 1. Психофізіологія як наука, сучасний стан розвитку психофізіології.
- •1. Предмет та завдання психфізіології, основні положення сучасної психофізіології.
- •2. Розвиток наукових уявлень про мозок, психіку та поведінку.
- •3. Проблеми співвідношення мозку та психіки. Сучасні варіанти вирішення психофізіологічної проблеми.
- •4. Сучасні проблеми психофізіології.
- •Тема 2. Методи психофізіологічних досліджень.
- •1. Методи вивчення роботи головного мозку.
- •2. Реєстрація психофізіологічних показників.
- •3. Поліграфічні дослідження.
- •4. Дослідження нейродинамічних властивостей людини.
- •5. Особливості вибору методик і показників.
- •Тема 3. Психіка та мозок.
- •1. Загальна будова нервової системи людини.
- •2. Ключові аспекти розвитку центральної нервової системи в процесі філогенезу.
- •3. Будова головного мозку.
- •4. Структура та основні поля кори головного мозку.
- •5. Будова окремого нейрону, принципи його роботи.
- •6. Поняття та види рецепторів.
- •7. Поняття аналізатора.
- •8. Представництво основних психічних процесів та станів людини в корі головного мозку.
- •9. Проблема локалізаціонізму: аргументи «за» та «проти».
- •Тема 4. Психофізіологічні основи сенсорних процесів.
- •1. Загальні властивості сенсорних процесів. Властивості унітарних сприйнять.
- •2. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем. Викликані потенціали мозку.
- •3. Кодування інформації в нерововій системі.
- •4. Формування та розпізнавання образів.
- •5. Нейронні моделі сприйняття. Існування гностичних нейронів.
- •6. Екстрасенсорне сприйняття.
- •7. Топографічні аспекти сприйняття.
- •Тема 5. Психофізіологія уваги.
- •1. Основні властивості та види уваги.
- •2. Орієнтовна реакція
- •3. Інформаційна парадигма дослідження уваги.
- •4. Нейрофізіологічні механізми уваги.
- •5. Система уваги в мозку людини. Теорія м. Познера.
- •6. Методи дослідження та діагностики уваги.
- •Тема 6. Психофізіологія пам'яті.
- •1. Загальне уявлення про пам'ять.
- •2. Класифікація видів пам'яті.
- •3. Фіксація інформації в пам'яті.
- •4. Фізіологічні теорії пам'яті.
- •5. Біохімічні чинники роботи пам'яті.
- •Тема 7. Психофізіологія розумової діяльності.
- •1. Перша та друга сигнальна система за і. П. Павловим.
- •2. Загальна характеристика мислення як психічного процесу.
- •3. Нейронні кореляти мислення.
- •4. Електроенцефалографічні кореляти мислення.
- •5. Психофізіологічний підхід до інтелекту.
- •Тема 8. Психофізіологія емоцій.
- •1. Поняття, класифікація та функції емоцій.
- •2. Теорії емоцій.
- •3. Психофізіологічні основи емоцій.
- •4. Індикатори емоцій.
- •5. Методи вивчення та діагностики емоцій.
- •Змістовий модуль 2. Вікові особливості психофізіологічних функцій. Тема 1. Вікова динаміка розвитку сенсорних функцій.
- •1. Розвиток зорового аналізатора (реалізація світлочутливої функції, поява детекторної функції нейронів).
- •2. Морфогенез слухового аналізатора.
- •3. Становлення та розвиток шкірного та пропріоцептивного аналізу.
- •4. Розвиток вестибулярного апарату, нюхового та смакового аналізаторів, формування нейронних кодів.
- •5. Психологічні аспекти вікової динаміки сприйняття.
- •Тема 2. Особливості онтогенетичного розвитку психофізіологічних функцій, які лежать в основі пізнавальних процесів.
- •1. Вікові аспекти динаміки уваги.
- •2. Вікові особливості пам'яті.
- •3. Мислення в онтогенезі.
- •Тема 3. Розвиток психофізіологічної основи емоційних станів в онтогенезі.
- •1. Механізми активації нервового апарату емоцій за Дембовським.
- •2. «Комплекс пожвавлення» та прояви емоційності.
- •3. Поява різноманітних емоційних реакцій, афективні спалахи в ранньому дитинстві.
- •4. Стосунки з матір'ю та оточуючими як джерело емоційних станів дитини.
- •5. Психофізіологічні аспекти розвитку емоційної сфери в дошкільному, молодшому шкільному, підлітковому та ранньому юнацькому віці.
- •6. Роль лобних зон кори головного мозку в регуляції емоційних станів.
- •7. Морфологічні зміни в структурах головного мозку як основа деструктивних явищ емоційної сфери в людей похилого віку.
- •Змістовий модуль 3. Оцінка та корекція робочих станів. Тема 1. Психофізіологія діяльності.
- •1. Загальні уявлення про психофізіологічне забезпечення рухової активності.
- •2. «Кільце» м. О. Бернштейна.
- •3. Будова рухової системи: окремі мозкові структури та їх роль в забезпченні різних компонентів руху, вищі рухові центри.
- •4. Класифікація рухів.
- •5. Фунціональна організація довільного руху.
- •6. Нейронна активність під час реалізації рухів.
- •7. Працездатність та її стадії.
- •Тема 2. Функціональні стани мозку.
- •1. Поняття «функціональний стан».
- •2. Загальна характеристика функціонального стану мозку.
- •3. Стани активації головного мозку.
- •4. Нейрофізіологічні кореляти функціонального стану мозку.
- •5. Біохімічні компоненти функціонального стану мозку.
- •Тема 3. Функціональні стани людини.
- •1. Поняття «функціональний стан людини».
- •2. Чинники впливу на функціональний стан людини.
- •3. Функціональний стан та особливості нервової системи.
- •Первинні окремі властивості:
- •Вторинні окремі властивості:
- •4. Зв'язок психоемоційного напруження з функціональними станами людини та якістю її роботи.
- •5. Індивідуальні властивості нервової системи.
- •6. Індивідуально-типологічні особливості функціональних станів людини під час діяльності.
- •Тема 4. Оцінка функціональних робочих станів.
- •1. Функціональні робочі стани людини у системах «середовище-людина-машина». Реальний та модельний режими роботи.
- •2. Методи оцінки властивостей нервової системи.
- •3. Фізіологічні індикатори функціонального стану.
- •4. Оцінка функціонального робочого стану за різноманітними показниками.
- •Тема 5. Корекція функціональних робочих станів.
- •1. Класифікація корегуючих впливів на функціональний робочий стан.
- •2. Корегуючі впливи з відривом та без відриву від робочого місця.
- •3. Напівавтоматизована та автоматизована система керування функціональним робочим станом.
- •4. Зовнішні способи корекції функціонального стану.
- •5. Прийоми саморегуляції фунціонального стану.
- •Змістовий модуль 4. Нейрофізіологічні механізми діяльності мозку. Тема 1. Системні засади психофізіології.
- •1. Поняття та основні положення системного підходу.
- •2. Концепція системного підходу б. Ф. Ломова.
- •3. Теорія функціональних систем п. К. Анохіна.
- •4. Інформаційна парадигма та когнітивна психофізіологія.
- •5. Міжнейронна взаємодія та нейронні мережі.
- •6. Системний підхід до проблеми «мозок – психіка».
- •Тема 2. Нейрофізіологічні механізми психічної діяльності людини.
- •1. Функціональні блоки мозку за а. Р. Лурією.
- •2. Механізми психічної діяльності: електрична активність мозку та особливості сприйняття.
- •3. Мислення і розумова діяльність людини: методологічні аспекти дослідження розумової діяльності.
- •4. Кодування змісту розумової діяльності людини.
- •5. Активація та ефективність розумової діяльності: типи кортикально-активаційних структур.
- •6. Психофізіологічний рейтинг як показник ефективності розумової діяльності людини.
- •Рекомендована література
- •14. Інформаційні ресурси
7. Працездатність та її стадії.
Працездатність – це потенційна готовність і фактична можливість людини виконувати певний вид діяльності на необхідному рівні ефективності впродовж певного часу. Професійна працездатність являє собою максимальну ефективність діяльності людини при такому рівні функціональної мобілізації, яка не викликає перенапруження організму.
Залежно від ступеня участі в трудовій діяльності людини м’язової або інтелектуальної сфери виділяють такі види працездатності, як переважно розумова чи фізична. Працездатність, зокрема її динаміка, залежить від психологічних, фізіологічних, біологічних особливостей людини, а також від характеру й умов діяльності.
Найчастіше в динаміці працездатності виділяють 6 періодів:
1. Стадія впрацювання, що включає три підстадії:
первинної мобілізації – спостерігається в момент початку діяльності і триває до кількох хвилин; вона характеризується короткочасним зниженням значень практично всіх показників діяльності й активації фізіологічних систем; цей ефект пов’язаний із зовнішнім гальмуванням, що виникає в результаті зміни характеру стимуляції;
гіпермобілізації – охоплює «передстартовий» період і характеризується підвищенням як неспецифічної активації організму в цілому, так і специфічних зрушень, наприклад активізацією аналізаторів, переходом організму в стан готовності до сприйняття інформації; на психологічному рівні в людини в цей час відбувається побудова плану діяльності й уявне «програвання» її ключових етапів; поступове підвищення працездатності супроводжується вираженими коливаннями продуктивності, точності, якості роботи і станом підвищеної нервово-психічної напруженості: частішанням пульсу і дихання, підвищенням кров’яного тиску, депресією альфа-ритму, підвищенням частки тета- і бета-ритмів;
гіперкомпенсації – відбувається пошук найбільш адекватного пристосування до вимог діяльності і формування стійкого динамічного стереотипу діяльності; показники діяльності і психофізіологічних показників відрізняються нестабільністю.
2. Стадія оптимальної працездатності характеризується стабільними параметрами діяльності організму. Вона визначається як «стійкий робочий стан» чи стан «функціонального комфорту», що відбиває оптимальність психофізіологічних витрат (висока продуктивність досягається мінімальними витратами). Статистично достовірних змін у психофізіологічних показниках не спостерігається.
3. Стадія повної компенсації відображається у зниженні працездатності і розвитку початкових ознак стану стомлення. Компенсація стомлення відбувається за рахунок вольових зусиль і активізації фізіологічних механізмів, що відбивається в більш високих, ніж у період впрацювання, вегетативних зрушеннях і розвитку стану нервово-психічної напруги.
4. Стадія нестійкої компенсації (чи вираженого стомлення) характеризується наростаючим стомленням і зниженням працездатності. У цьому стані спостерігається виражене почуття стомлення і різноманітні за спрямованістю та інтенсивністю зміни психофізіологічних показників. Вони відбивають складну взаємодію активаційних, регуляторних і компенсаторних систем різного рівня, зміни в яких відбуваються не одночасно і залежать від структури конкретної діяльності і від того, яка психічна функція зазнає більшої напруги. У цій стадії виділяється підстадія субкомпенсації, коли зберігається висока продуктивність. Компенсація труднощів, що виникають, здійснюється за рахунок менш відповідальних (енергетично і функціонально) процесів, зокрема шляхом підключення додаткових ресурсів.
5. Стадія «кінцевого пориву» – наприкінці роботи при адекватному впливі на мотиваційно-вольову сферу, особливо при наявності високозначущих для суб’єкта цілей, може відбуватися короткочасне підвищення продуктивності за рахунок залучення «недоторканних» психофізіологічних резервів організму, що супроводжується активізацією ЕМГ, ШГР, ЕЕГ. Очевидно, що такий режим роботи є екстремальним для організму і веде, як правило, до перевтоми і хронічних захворювань.
6. Стадія декомпенсації – прогресивне зниження працездатності, коли швидко наростають симптоми стомлення, знижується продуктивність і ефективність роботи й одночасно спостерігаються значні зрушення у всіх психофізіологічних показниках, пов’язаних із системами активації. У цьому стані вольові зусилля вже не забезпечують активізацію компенсаторних і захисних систем, у діяльності з’являються відмови і зриви, викликані періодами «денного сну», коли подальше виконання діяльності може і повинне бути припинено.