3. Становлення та розвиток шкірного та пропріоцептивного аналізу.

Становлення і розвиток шкірного та пропріоцептивного аналізу у дитини має пренатальний та постнатальний етапи свого формування як на рецепторному рівні, так і у відношенні мієлінізації шляхів, і на рівні цитоархітектонічного диференціювання подкоркових та коркових структур. Відповідно і переробка інформації від шкірних та м'язових рецепторів змінюється: спочатку дозрівають шляхита центри, пов'язані з аналізом протопатичної чутливості (до 1-2 років), потім дефинитивного рівня досягає переробка інформації від епікритичної чутливості (до 1-4 років).

Шкірно-м'язовий аналізатор за рядом критерієв на момент народження дитини виявляється більш зрілим, ніж зоровий та слуховий. Збудливість шкірно-м'язового аналізатора в перші роки життя збільшується (до 17-20 років), потім стабілізується і при старінні різко знижується.

4. Розвиток вестибулярного апарату, нюхового та смакового аналізаторів, формування нейронних кодів.

Вестибулярний апарат функціонує вже в пренатальному періоді (з 4-м місяців ембріогенезу), в постнатальному онтогенезі з'являється постобертальний ністагм очей, збудливість спочатку зростає, потім знижується (від 10 до 20 років) і стабілізується, щоб потім знову підвищитися (після 60 років).

Схема формування нюхового та вкусового аналізаторів така ж сама, як і попередніх: початок формування спостергіається в ембріогенезі, а дефінитивного стану їх структури досягають в постнатальному онтогенезі.

Вже в новонародженої дитини є мімічна реакція на одоранти та вкусові речовини, однак нюхова та вкусова чутливість в перші дні життя значно нижча, ніж у дорослої людинин. Дефінітивного рівня збудлиість нюхового аналізатора досягає приблизно до 14 років, а вкусового – до 20-30 років.

При старінні (особливо після 70 років) і нюхова, і вкусова чутливість значно знижуються.

У формуванні нейронних кодів, крім генетичного компонента, важливу роль грає також момент виховання в середовищі та імпринтингу в сензитивний період, коли відбувається закарбування реакції на ключовий (або замінюючий його) сигнал. Таким чином, окрім генетично детермінованих «мічених ліній» або часових кодів, обумовлених вродженими програмами нейронів, можуть включатися нові програми, сформовані у нейронів шляхом навчання.

5. Психологічні аспекти вікової динаміки сприйняття.

В період новонародженості, коли у немовляти є тільки деякі безумовні рефлекси, можливості сприйняття сигналів зовнішнього світу досить обмежені: дитина сприймає лише ті сигнали, які запускаються ці рефлекси.

В перші тижні життя виникають реакції на звук (на 2-3-му тижні) і на світло (на 3-5-му тижні) у вигляді слухового та зорового зосередження. До кінця 1-го місяця життя з'являються перші умовні рефлекси, і коло сприйняття розширюється. До цього часу формується складна рухова реакція – «комплекс пожвавлення» - на сприйняття обличчя матерів (або іншої близької людини).

Протягом 1-го року життя вдосконалюється зорове сприйняття, що призводить до формування зорового зосередження. У 3 місяці з'являється реакція зорового простеження за рухом предмету; в 4 місяці дитина активно дитивиться, «вивчаючи» предмет. В 2-3 місяці з'являється реакція (цікавості або страху) на новизну.

Розширюються можливості сприйняття форми, кольору (хоча більш чітко кольоросприйняття з'являється у віці 6 місяців). У 8 місяців (іноді – пізніше) виникає зорове сприйняття глибини. До цього часу у дитини формується зорова узагальнена картина світу, і її сприйняття тим краще і швидше розвивається, чим більш різноманітне її оточення.

Паралельно зоровому сприйняттю розвивається кінестетичне сприйняття дитини (хватання, обмацування предметів), яке, доповнюючи зорове, дозволяє відтворити більш повну картину світу. Продовжує вдосконалюватися і слухове, і нюхово-вкусове сприйняття.

Вдосконалення сенсорного сприйняття пов'язано з ходом мієлінізації сенсорних шляхів від рецепторних поверхонь в мозок і від одних мозкових відділів до інших, а також з розвитком та формуванням структур центральної нервової системи, пов'язаних з даною аналізаторною функцією від стовбурно-підкоркових до неокортикальних зон.

Протягом 1-го року життя дитина пізнає світ спочатку в плані його сприйняття, а потім – після 5-6-ти місяців – у формі дії, проявляючи, таким чином, зачатки наочно-дійового мислення.

В 1-річному віці дитина сприймає людську мову. У відповідь вона намагається її відтворити («автономна» мова за Л. С. Виготським). З появою мови розширюється коло спілкування дитини і відповідно коло її сприйняття, яке продовжує розвиватися в ранньому дитинстві (1-3 роки). В цей час нові об'єкти, потрапляючи в поле зору дитини, привертають її увагу та викликають реакцію оволодіння або вивчення їх в дії. Дитина раннього віку поводить себе з опорою на сприйняття, контролюючи свої дії за допомогою зору або тактильно. В цей час виникає також з опорою на сприйняття елементарна (але не творча) уява з передбаченням ситуації. Сприйняття в ранньому дитинстві носить афективний характер, що сприяє виникненню сенсомоторної єдності.

Окрім сприйняття зовнішнього світу в 2-річному віці у дитини виникає сприйняття себе у світі (формується разом із самосвідомістю) – в цей час дитина починає пізнавати себе в дзеркалі.

В дошкільному віці (3-7 років) сприйняття втрачає свій попередній афективний характер, і перцептивні і емоційні процеси диференціюються. Сприйняття стає осмисленим та цілеспрямованим. Виділяється аналітичний компонент. З'являються довільність, що забезпечує пошук, спостереження, розглядування. Формуванню сприйняття в цьому віці сприяє становлення та подальший розвиток мови, що дозволяє диференціювати предмети та їх окремі якості і властивості. В цей віковий період сприйняття настільки тісно пов'язано з мисленням, що можна говорити про наочно-образне мислення.

На початку молодшого шкільного віку (7-11 років) сприйняття має ще риси дошкільного віку: воно ще недостатньо диференційоване, дитина плутає схожі літери та цифри, виділяє під час сприйняття об'єкти за величиною, формі та яскравості більш активно, ніж за смислом. Аналіз в процесі сприйняття напрацьовується шляхом спеціального навчання, як і у дошкільнят, а під кінець цього вікового періоду формується синтезуюче сприйняття.

У підлітків (11-15 років) продовжується інтелектуалізація сприйняття, що пов'язано з ускладненням шкільного матеріалу. На базі інтелектуального сприйняття розвивається фантазування та уява (в тому числі і творча). Сприйняття себе (свого «Я») з різних сторін і інтенсивно розвиваючийся у зв'язку з цим самоаналіз сприяють формуванню «Я-концепції».

В ранній юності (15-17 років) сприйняття реальності набуває стабільних рис, які зберігаються і в майбутньому. Виникають трансформації у сприйнятті часу – усвідомлюється часова перспектива, і встановлюється усвідомлений зв'язок між минулим і майбутнім через теперішнє. Сприйняття та усвідомлення часової перспективи дозволяє будувати плани на майбутнє.

Функція сприйняття, досягнув дефінитивного рівня у дорослої людини, зберігається такою до старості, коли в залежності від соматичного стану (особливо це стосується порушень кровообігу), можуть виникнути зміни сприйняття (особливо в емоційній сфері), що призводять до появи образливості, вразливості і в результаті – до неадекватної поведінки. Ці явища протікають дуже по-різному у різних людей.