7. Поняття аналізатора.
Аналізатор розглядається як єдина складна й організована динамічна система, до якої входять рецепторний апарат (периферійний відділ аналізатора), аферентні нейрони і провідні шляхи (провідниковий відділ) та ділянки кори півкуль великого мозку (центральний кінець аналізатора).
Периферійний відділ аналізатора представляють органи чуття із закладеними в них рецепторами, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ, одержує інформацію про нього. Вони називаються органами зовнішнього чуття, або екстерорецепторами. Розрізняють шість екстерорецепторів: дотику і тиску, гравітації (земного тяжіння), зору, слуху, смаку та нюху. Крім того, є рецептори, що відображають рухи окремих частин тіла і стан внутрішніх органів: м'язово-суглобове чуття, рівновага, відчуття органів. До них належать пріорецептори й інтерорецептори, які сприймають нервові імпульси з внутрішніх органів і судин. їх описано в розділах про опорно-руховий апарат, шкіру.
У центральному відділі аналізатора нервові імпульси набувають нових якостей та відображаються в свідомості у вигляді відчуття. На основі відчуття формуються складніші суб'єктивні образи: сприймання (психічний процес відображення дійсності, який створює суб'єктивний образ об'єктивного світу), уявлення (образ предмета або явища матеріального світу, відтворений у свідомості на основі минулих впливів на органи чуття), мислення (абстрактне, узагальнене пізнання явищ зовнішнього світу, їхньої сутності шляхом аналізу та синтезу, суджень та висновків).
8. Представництво основних психічних процесів та станів людини в корі головного мозку.
Кора великих півкуль – це сіра речовина. Мікроскопічна будова її досить складна і має декілька шарів клітин та їх волокон. Основний тип будови кори мозку включає шість шарів:
молекулярний шар, самий поверхневий, лежить під м’якою мозковою оболонкою, бідний на клітини, волокна його направляються паралельно до поверхні;
зовнішній зернистий шар – включає велику кількість дрібних зернистих нервових клітин;
шар малих та середніх пірамідних клітин;
внутрішній зернистий шар;
шар великих пірамідних клітин;
шар поліморфних клітин складається з клітин самої різноманітної форми.
Біла речовина головного мозку займає простір між корою і підкорковими базальними ядрами. Білу речовину представляють нервові волокна – провідні шляхи:
Проекційні (внутрішня капсула, променистий вінець) – пов’язують кору з нижчележачими відділами.
Асоціативні – пов’язують ділянки в межах однієї півкулі.
Комісуральні – зв’язують симетричні ділянки.
Локалізація функцій в корі характеризується динамічністю внаслідок того, що, з одного боку, є строго локалізовані і просторово відмежовані зони кори, пов'язані із сприйняттям інформації від певного органу чуття, а з іншої – кора є єдиним апаратом, в якому окремі структури тісно пов'язані і у разі потреби можуть взаємозамінюватися (т.з. пластичність кіркових функцій). Крім того, в кожен даний момент кіркові структури (нейрони, поля, області) можуть утворювати комплекси, що погоджено діють, склад яких змінюється залежно від специфічних і неспецифічних стимул-реакцій, що визначають розподіл гальмування і збудження в корі. Нарешті, існує тісна взаємозалежність між функціональним станом кіркових зон і діяльністю підкіркових структур. Території кори різко відрізняються за своїми функціями. Велика частина стародавньої кори входить в систему нюхового аналізатора. Стара і проміжна кора, що тісно пов'язані з стародавньою корою як системами зв'язків, так і еволюційно, не мають прямого відношення до нюху. Вони входять до складу системи, що займається регуляцією вегетативних реакцій і емоційних станів організму. Нова кора – сукупність кінцевих ланок різних сенсорних систем (кіркових кінців аналізаторів).
Окремі поля кори відповідають за певні прояви вищої нервової діяльності: мову, зір, слух, нюх тощо. Топографія полів кори великого мозку людини детально досліджена К. Бродманом, який склав відповідні карти кори. Усю поверхню кори, за К. Бродманом, поділяють на 11 ділянок і 52 поля, що відрізняються особливостями клітинного складу, будови і виконавчої функції.
Чітко встановленою є локалізація у проекційних зонах – коркових полях, які пов’язані своїми провідниками з нижчими відділами нервової системи та периферією. Більш складні, філогенетично молоді функції кори не можуть бути вузько локалізованими, їх забезпечують обширні ділянки кори або навіть вся кора в цілому.
Локалізація функцій у корі великих півкуль мозку: 1 — рухова зона; 2 — зона загальної чутливості; 3 — моторний центр мови (Брока); 4 — сенсорний центр мови (Всрніке); 5 — акустико-мнестична зона; 6 — центр повороту голови і очей у протилежний бік; 7 — центр письма (графії); 8 — слуховий і вестибулярний центри; 9 — центр схеми тіла; 10 — центр стереогнозії; 11 — центр праксії; 12 — зоровий центр; 13 — центр оптичного гнозису; 14 — центр читання (лексії)
Лобна частка. Локалізація функцій.
Функцією кори лобних часток є організація рухів і рухових механізмів мови, поведінки, мислення і пам’яті.
1. Передня центральна звивина – це рухові проекційні ділянки для мускулатури протилежної частини тіла. Проекція для окремих м’язових груп представлена тут у оберненому порядку до розташування їх на тілі: верхнім відділам передньої центральної звивини відповідає нога, середнім відділам – рука, та нижнім відділам – обличчя, язик, глотка, гортань.
2. Задній відділ верхньої лобної звивини – це проекційна зона, що відповідає за рухи тулуба, є центром прямоходіння і прямостояння. Центр пов’язаний з протилежною півкулею мозочка (через міст).
3. Задній відділ середньої лобної звивини – центр повороту голови і очей в протилежну сторону. Шляхи, що йдуть від цього центру, мають зв’язок (через пірамідний шлях) з заднім повздовжнім пучком у стовбурі головного мозку і здійснюють іннервацію погляду.
4. Поряд з центром повороту голови і очей розташований центр письма.
5. Задній відділ нижньої лобної звивини лівої півкулі – центр експресивної (моторної) мови (центр названий іменем французького вченого Брока).
Тім’яна частка
Функція тім’яної частки пов’язана, в основному, з орієнтацією в просторі і часі і з аналізом подразнень від чутливих рецепторів.
Локалізація функцій в тім’яній частці
1. В постцентральній звивині знаходиться ядро аналізатора загальної чутливості. В ній закінчуються провідні шляхи больової, температурної, тактильної, м’язово-суглобової і вібраційної чутливості. У верхніх відділах постцентральної звивини представлена чутливість від нижньої кінцівки, в середніх – від руки, в нижніх – від обличчя.
2. Верхня тім’яна частка. Тут представлені складні види чутливості: стереогностична, локалізації, дискримінації, відчуття ваги, тиску, положення кінцівки в просторі.
3. Нижня тім’яна частка. В надкрайовій звивині знаходиться центр праксису. В кутовій звивині лівої тім’яної частки – центри читання (лекції) та лічби (калькулії).
Потилична частка. Локалізація функцій.
Зорова проекційна зона розташована у потиличних частках на внутрішній поверхні півкуль по краях та вглибині fissurae calcarinae. У кожній півкулі представлені протилежні поля зору обох очей так, що зона над sulco calcarino (cuneus) відповідає нижнім, а зона під нею (gyrus lingualis) – верхнім квадрантам полів зору.