31. Необхідність та значення оцінки фінансового стану підприємства, її завдання.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована:

– на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів;

– на дотримання касової, розрахункової, платіжної, фінансової й кредитної дисципліни;

–на досягнення раціонального співвідношення власних і позикових коштів;

– на забезпечення фінансової стійкості підприємства.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

– дослідження рентабельності й фінансової стійкості підприємства;

– дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства й забезпеченості його власними оборотними коштами;

– об’єктивна оцінка динаміки і стану ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості підприємства;

– оцінка становища підприємства на фінансовому ринку і кількісна оцінка його конкурентоздатності;

– визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, що складається із двох взаємозалежних і взаємопов’язаних розділів: фінансового й управлінського аналізу, які складаються із внутрішнього та зовнішнього аналізу.

Джерелами інформації внутрішнього аналізу є дані публічної фінансової звітності, дані бухгалтерського і управлінського обліку.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є орієнтація такого аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства, множинність об’єктів-користувачів, різнобічність цілей та інтересів суб’єктів аналізу, максимальна відкритість його результатів для користувачів. Внутрішній аналіз може здійснюватися й за оперативними даними, суб’єктами його є власники, керівництво й служби підприємства; результати такого аналізу можуть бути комерційною таємницею підприємства.

Основною метою зовнішнього фінансового аналізу, що здійснюється партнерами підприємства й контролюючих органів, є:

– аналіз абсолютних показників прибутку;

– аналіз рентабельності;

– аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності й ліквідності його балансу;

– аналіз ефективності використання позикового капіталу;

– економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Метою внутрішнього фінансового аналізу, що здійснюється аналітиками підприємства, є:

– аналіз динаміки прибутку й рентабельності підприємства й факторів, що на них впливають;

– аналіз кредитоспроможності підприємства;

– оцінка використання майна і вкладеного капіталу;

– аналіз власних фінансових ресурсів, ліквідності й платоспроможності підприємства;

– аналіз самооплатності підприємства.

Прийоми фінансового аналізу:

– горизонтальний (тимчасовий) аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності з попереднім періодом;

– вертикальний (структурний) аналіз полягає у визначенні структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

– трендовий аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності за ряд років і визначенні тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (порівнянність цін). За допомогою тренда здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективу, тобто прогнозний аналіз фінансового стану;

– аналіз коефіцієнтів (відносних показників) проводиться шляхом розрахунку співвідношень між окремими позиціями звіту або різних форм звітності для визначення їхнього взаємозв’язку;

– порівняльний аналіз – це внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності з окремими показниками діяльності самого підприємства або його дочірніх підприємств і міжгосподарський аналіз показників даного підприємства в порівнянні з показниками конкурентів або середньогалузевими показниками;

– факторний аналіз полягає у визначенні впливу окремих факторів на результативний показник із застосуванням детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (не мають чіткого порядку) прийомів дослідження.