11. Закон грошового обігу. Сучасна кількісна теорія. Рівняння обміну. Мікро та макроекономічний аналіз інфляції та дефляції.

Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон(людські потреби є необмежені, а блага є обмеженими), який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. M — об'єктивно необхідна маса грошей; ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період; ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит; ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав; ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів; V — швидкість обороту грошової одиниці за рік.

 Сучасний монетаризм - один із найвпливовіших напрямків економічної думки, який від кінця 1970-х - початку 1980-х рр багато в чому визначає зміст економічної політики провідних країн світу. Якщо кейнсіанство в середині 1930-х рр домінувало в системі теоретичних поглядів відносно характеру форм і методів державного регулювання економічних процесів завдяки своїм рецептам, спрямованим на подолання зростаючого безробіття то такою проблемою для монетаризму стала хронічна інфляція, маховик якої дедалі більше прискорював оберти. В загальному застосуванні монетаризм представляє теорію, яка вивчає вплив грошей і грошово-кредитної політики на стан економіки в цілому. Монетаризм у вузькому визначенні трактується як відповідна «система теоретичних поглядів, згідно з якою регулювання грошової маси є визначальним чинником впливу на динаміку грошових доходів». Відповідно до цього визначення монетарнім ототожнюється з кількісною теорією грошей. Характерною ознакою кількісної теорії є положення про вплив зміни кількості грошей на рівень ринкових цін і вартість грошей. Чим більше грошей в обігу, тим нижча їх вартість і вищі ринкові ціни і, навпаки, чим менша кількість грошей в обігу, тим вища їх вартість і нижчий рівень ринкових цін. 

Рівняння обміну МV = РQ, запропоноване американським економістом Ірвінгом Фішером. У лівій частині М — кількість грошей; V— швидкість їх обігу; у правій Р — середньозважений рівень цін; Q — обсяг товарообігу або кількість поточних угод купівлі-продажу, які реалізують національний продукт. Оскільки ліва частина (MV) – «грошова» дорівнює правій частині (PQ) – «товарній», то Рівняння обміну характеризує рівновагу як товарного, так і грошового ринку, а також відбиває той факт, що на практиці сума всіх платежів дорівнює сумі цін усіх товарів, що надійшли в товарообіг. Рівняння показує: рівень цін перебуває у прямому зв'язку з кіль кістю грошей і швидкістю їх обігу та у обернено пропорційному зв'язку з потоком товарів. З цього випливає, що кількість грошей у обігу прямо пропорційна величіні національного продукту в грошовому вираженні та обернено пропорційна швидкості обігу цих грошей.

Інфляція –довгострокове стійке підвищення загального рівня цін, що призводить до знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності. Інфляція спричиняється перевантаженням сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою товарам та послугами. Інфляція – з макроекономічної точки зору – це диспропорція попиту та пропозиції, а також інших пропорцій у народному господарстві, що веде до зростання цін.

За величиною темпів розрізняють такі види інфляції : повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі; гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі). До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, обезцінення заощаджень, втрата у виробників зацікавленості у створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими виробниками внаслідок падіння зацікавленості, в очікуванні підвищення цін на продукти харчування, погіршення умов життя переважно у представників соціальних груп з твердими прибутками.

Дефля́ція — зменшення різними заходами фінансового і економічного характеру кількості наявних в обігу паперових грошей і нерозмінних банкнот, з метою підвищеня їх купівельної вартості, зменшення рівня товарних цін, боротьби з бюджетним дефіцитом і т. д. Як наслідок — зниження загального рівня цін протягом певного періоду часу. За своїм змістом і наслідками — протилежність інфляції.

Дефляція представляє собою процес зниження рівня цін. На перших порах дефляція може викликати негативні наслідки ( скорочення ділової активності (виробництва),зниження темпів економічного росту, зростання безробіття та ін. В результаті вся економіка може потрапити в глибоку депресію.