23. Макроекономічні моделі: суть, види та особливості використання в макроекономічному аналізі.

Макроекономічний аналіз здійснюється на двох рівнях: 1. Ex post (національне рахівництво), яке базується на вивченні фак- тично досягнутих параметрів з метою своєчасного корегування макроекономічних концепцій. 2. Ex ante (прогностичне моделювання) – прогнозування економічних процесів на майбутнє, моделювання можливих факторів впливу на значення макроекономічних показників. Усі макроекономічні процеси вивчаються на основі побудови моделей.

Макроекономічні моделі – це формалізований опис економіч- них процесів і явищ з метою виявлення основних взаємозв’язків між ними. Для побудови моделі необхідно виділити істотні, найважливіші характеристики для кожного досліджуваного явища і абстрагуватися від несуттєвих явищ і чинників. Отже, модель є певним спрощеним відображенням дійсності, що дозволяє виявити основні закономірнос- ті розвитку економічних процесів і розробити варіанти вирішення та- ких складних макроекономічних проблем, як економічне зростання, інфляція, безробіття тощо. Макроекономічні моделі можуть бути представлені у вигляді функцій, графіків, схем і таблиць, які дозволяють зрозуміти взаємозалежності між макроекономічними величинами, причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами. Моделі включають два види показників: екзогенні і ендогенні. Екзогенні величини – це показники, що задаються ззовні моделі і є автономними (незалежними).

Ендогенні величини – це показники, що формуються всередині моделі. Модель дозволяє показати, як зміна екзогенних величин (зовнішній імпульс) впливає на зміну ендогенних. Ця модель дозволяє досліджувати, як зміна наявного доходу і/або багатства змінює величину споживчих витрат. Таким чином, споживання виступає як залежна величина, а наявний дохід і величина багатства – як незалежні величини. У різних моделях одна і та ж величина може бути і екзогенною, і ендогенною.

Економіка як цілісна система передбачає наявність рівноваги у всіх ринкових процесах, що характеризують її функціонування. Економічний кругообіг – циркуляція товарів, ресурсів і доходів між макросуб’єктами та макроринками.

Характеристика моделі:

1. У простій моделі беруть участь два макросуб’єкти: домашні господарства та фірми. Така економіка називається приватною, тому що відсутній державний сектор, та закритою, оскільки відсутній зовнішньоекономічний сектор.

2. З макроринків у простій моделі представлені лише товарний і ресурсний, які утворюють реальний сектор економіки, оскільки відсутній фінансовий ринок.

3. Грошовий потік відображає рух доходів і витрат (проти часової стрілки). Рівновага еко- номіки проявляється в тому, що кількісно реальний потік дорівнює грошовому.

4. Повна модель економічного кругообігу враховує роль держави, яка з реального потоку бере частину товарів і ресурсів, а з грошового – податки, повертаючи до реального потоку послуги державних установ, трансферти та субсидії.

До найпростіших моделей макрорівноваги належать:

1. Модель рівноваги товарного ринку, або модель Сея.

2. Модель національних рахунків. Вона констатує, що обсяг загаль- них національних витрат дорівнює національному доходу країни.

3. Модель рівноваги заощаджень та інвестицій. Рівновага заощаджень та інвестицій встановлюється завдяки коливанням процентної ставки як ціни ресурсів фінансового ринку.

4. Модель рівноваги грошових та матеріальних потоків. Ця модель ґрунтується на основному рівнянні монетаризму.

До основних авторських моделей макрорівноваги належать:

1. Модель господарського кругообігу Фр. Кене (1758 р.), яка описує просте відтворення на прикладі економіки Франції.

2. Модель простого і розширеного суспільного відтворення К. Маркса, яка поділяє економіку на два підрозділи та моделює рух грошо- вих і товарних потоків між ними.

3. Модель загальноекономічної рівноваги за умов вільної конкуренції Л. Вальраса.

4. Модель “витрати – випуск” В. Леонтьєва, яка у матричному вигляді показує міжгалузевий баланс формування, розподілу та викори- стання національного продукту.

5. Модель короткострокової макрорівноваги Дж. Кейнса, яка формулює умови збалансованості сукупних витрат та сукупного доходу у національній економіці.

6. Модель рівноважної економіки за умов розширення Неймана.