22. Економічний зміст факторних доходів. Розподіл доходів в економіці. Перерозподіл доходів. Номінальні та реальні доходи. Методи вимірювання нерівності в розподілі доходів. Закон Енгеля.

Доходи від економічних ресурсів (факторів виробництва) називають факторними. Кожен вид ресурсів забезпечує відповідний вид доходів: плата за трудові ресурси — заробітну плату, плата за природні ресурси — ренту, дохід на капітал — процент за грошовий капітал і прибуток за використання фізичного капіталу, дохід від підприємницьких здібностей — підприємницький дохід. Звичайно, види факторних доходів часто не розмежовують. Ми зупинимося лише на їхніх основних відмінностях.

Особливості заробітної плати як винагороди за працю. Праця — найважливіший фактор виробництва. У загальній структурі доходів жителів розвинених країн на кінець XX ст. близько 3/4 становили доходи у вигляді оплати праці. Розрізняють номінальну і реальну зарплату.

Номінальна зарплата — це сума грошей, отриманих працівником за певний проміжок часу (тиждень, місяць). Реальна зарплата — це та маса предметів споживання і послуг, які може придбати працівник за свою номінальну зарплату. На реальну зарплату впливають: величина номінальної оплати праці, сума податків, зміни роздрібних цін, тарифів на товари та послуги. Наприклад, підвищення номінальної заробітної плати на 25 % при зростанні роздрібних цін на 20 % дає приріст реальної зарплати всього на 5 %. Номінальна зарплата може підвищуватися, а реальна при цьому знижуватися, якщо ціни на товари й послуги зростають швидше.

Рента як дохід від землі. Як ми знаємо, фактор виробництва «земля» включає не тільки земельні ділянки, а й корисні копалини, різноманітну сировину, ліси, луки тощо.

Величина ренти встановлюється на ринку землекористування залежно від попиту на використання землі підприємцями і пропозиції землі землевласниками. Поза-як земля кількісно обмежена, ціна за її використання залежатиме від якості земельних угідь, багатства надр, місця розташування.

Сутність позичкового процента — доходу на грошовий капітал. На ринку економічних ресурсів виробництва домашні господарства-власники вкладених коштів отримують доходи у вигляді процента на ці кошти. Ставка процента залежить від взаємодії попиту і пропозиції на грошовому ринку. При цьому вона є середньозваженою у відповідній сфері діяльності. Позичковий капітал буде привабливим для фірм, якщо очікувані ними доходи перевищуватимуть виплату процентів.

Економічний зміст прибутку підприємця. прибуток — комплексний показник, який відображає результати господарської діяльності. Прибуток підприємця є особливою формою плати за його діяльність. Ця плата складається з кількох частин: перша — оплата звичайної праці за організацію та управління підприємством —-- це так званий нормальний прибуток. Друга — винагорода за успішну діяльність в умовах ризику (невизначеності) та за доцільне використання інновацій технологічного чи організаційного характеру. Це економічний прибуток, чи економічна рента.

Проблема розподілу доходів у ринковій економіці є однією із ключових, оскільки принципи розподілу передбачають механізм вирішення низки як економічних, так і соціальних проблем. Система розподілу визначає можливості отримання доходу від володіння певними ресурсами, систему стимулів до праці, поділ людей на класи і соціальні групи, вирішення проблеми бідності та ін.

Формування доходів у ринковій економіці відбувається на основі таких принципів:

1.  Усі доходи формуються відповідно до вкладу праці, природних ресурсів, капіталу і підприємницьких здібностей у виробництво товарів та послуг. Це означає, що розподіл носить факторний характер,    є    функціонально-виробничим,    а    основними факторними  доходами  виступають  заробітна  плата,  рента, відсоток і прибуток.

2. Дохід від факторів виробництва пропорційний кількості і якості вкладених ресурсів. На цьому заснований принцип соціальної справедливості в розподілі. Він означає, що кожний учасник має право примножувати своє багатство, збільшуючи при цьому свій вклад у підвищення ефективності виробництва.

3. Нерівномірність у розповіді ресурсів веде до значної нерівності в доходах. Високий ступінь нерівномірності може створювати низку   соціально-економічних  проблем:   підривати   стимули, загострювати     соціальну     несправедливість,     погіршувати можливості для розвитку суспільства.

4. Для    нормального    функціонування    економіки    необхідна державна політика перерозподілу доходів через бюджет.

5. У зв'язку із функціонування  недосконалої конкуренції у сучасній   ринковій   економіці  розмір   доходу   може   не відображати вкладу факторів виробництва у випуск готової продукції.  

Аналіз цих принципів показує, що ринкова економіка не гарантує кожному члену суспільства певний визначений рівень доходів, вони визначаються вкладом певного фактора у виробництво. Усі учасники ринкової економіки із самого початку не однакові за своїми потенціальними можливостями. Вони розрізняються за: володінням власністю; здібностями, рівнем освіти і кваліфікації; фінансовими можливостями; умовами виробництва; ступенем ризикованості, вдачею; станом здоров'я тощо. Ця нерівномірність, з одного боку, породжує економічні стимули, а з іншого - примножує нерівномірність у майбутньому. Проблема нерівномірності характерна як для країн з низьким рівнем розвитку, так і для найрозвинутіших країн.

Оскільки доходи виступають у грошовій формі, їх реальні розміри мають оцінюватись, виходячи із купівельної спроможності грошей, які безпосередньо надходять у розпорядження їх власника. Тому розрізняють номінальні та реальні доходи. Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від розмірів оподаткування та зміни цін на товари та послуги. Реальні доходи — це доходи з урахуванням роздрібних цін і тарифів на товари та послуги, розміру податків та обов'язкових платежів. Щоб розрахувати реальні доходи, необхідно від номінальних доходів відняти податки та обов'язкові платежі в бюджет. Це буде величина кінцевих доходів, які, в свою чергу, слід скорегувати на рівень цін.

Закон Енгеля – закон, який відображає тісний взаємозв'язок між рівнем доходів і структурою витрат сім'ї, а також обернено пропорційну залежність між часткою витраченого національного доходу на споживання та рівнем добробуту населення. Відповідно до Закону Енгеля, із зростанням доходів сім'ї питома вага витрат на харчування знижується, частка витрат на придбання одягу, оплату житла та комунальних послуг змінюється не суттєво, а питома вага витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб помітно зростає.