5. Виробничі можливості. Крива виробничих можливостей. Обмеженість ресурсів, спадна віддача. Альтернативність використання ресурсів та проблема економічного вибору.

Потреби і виробництво – два полюси економіки, між якими розташована усе її розмаїття. Вони взаємодіють певним чином. По-перше, потреби і виробництво перебувають у суперечливій єдності, адже виробництво не встигає за потребами, не може задовольнити їх повністю і одразу. По-друге, реальні економічні потреби визначають структуру виробництва, його обсяг. По-третє, виробництво, формуючи частину економічних потреб, суттєво впливає на їх структуру. По-четверте, потреби завжди випереджають виробництво, оскільки економічні ресурси є обмеженими.

Обмеженість (рідкісність) ресурсів виробництва визначається різними обставинами – природними, економічними і соціальними. Природні причини полягають в обмеженості землі, її надр, вод, ґрунтів тощо.Економічні причини визначаються тим, що безмежний розвиток виробництва вимагає безмежного зростання кількості ресурсів.Соціальні причини зумовлюються проблемами чисельності населення, умовами і темпами його зростання, тривалості життя, підготовки робочої сили.

Неспівпадання потреб і можливостей їх задоволення внаслідок обмеженості ресурсів змушує всіх людей та суспільство у цілому визначатися, які потреби необхідно задовольнити в першу чергу, а які можна відкласти. Обмежені ресурси можна використати на задоволення різних потреб, тобто одні й ті ж фактори виробництва можна використати для творення різних життєвих благ, тобто виробничі ресурси є альтернативними. Це все і створює проблему економічного вибору.

Будь-яка людина здійснює економічний вибір, коли вирішує, на що витрачати свої обмежені ресурси. З економічним вибором пов’язано також доцільне і раціональне використання виробничих факторів. Правильний економічний вибір дозволить найповніше задовольнити потреби, а неправильний призведе до значних витрат ресурсів і зниження рівня задоволення потреб .Проблема економічного вибору та альтернативність ресурсів виробництва породжує інші проблеми – використання виробничих можливостей (економіки у цілому, галузі, окремого підприємства).Виробничі можливості визначаються такими чинниками:кількість і якість виробничих факторів; розподіл виробничих факторів та вдалість економічного вибору;засоби спадної віддачі ресурсів (спадної продуктивності);технологія та організація виробництва.

В економічній теорії розвиток будь-якого явища чи процесу розглядається з урахуванням фактора часу, тобто у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Крива виробничих можливостей показує межу виробничих можливостей при застосуванні визначеної кількості обмежених ресурсів та їх незмінної якості. Із зростанням їх кількості (підвищенням якості) межа виробничих можливостей розширюється, а із скороченням кількості ресурсів (зниженням їх якості) вона звужується. Розширення і зростання людських потреб вимагає такого економічного вибору та ефективного господарювання за умов рідкісності ресурсів, щоб виробництво життєвих благ поступово розширювалося, тобто розширювалася межа виробничих можливостей.