- •Філософія. Специфіка ф-их проблем та характер ф. Знання.
- •2. Структура філософського знання.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов”ян.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії.
- •Філософія та наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •7. Основні риси давньоіндійської філософії: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа.
- •10.Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •13. Філософія доби в-ння: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12.Філлософія Середньовіччя. Філософія с-ччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •14. Особливості ф-фії Нового ч.: емпіризм та раціоналізм. Проблема м-ду пізнання.
- •15. Філософія французького Просвітництва XVIII ст.
- •16. Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія г.-в.Ф. Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика.
- •18. Філософія л.Фейєрбаха: атропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к.Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову філософію та соціальну практику.
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі.
- •22. Філософсько-етичні погляди г.Сковороди та їх вплив на укр. Та рос. Філософію.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця XIX– початку xXст.
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка
- •27. Релігійна філософія xXст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28.Антропологічний ренесанс в філософії хх ст.
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття (матеріальне, духовне, соціальне). Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.
- •33.Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипіе к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •41. Категорії закон і хаос та їх значення в світорозумінні та сучасній науці. Основні ідеї синергетики та їх світоглядна роль.
- •Категорії сутність і явище та їх роль в науковому пізнанні.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і постструктуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія (ж.Піаже, к.Лоренц).
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •50. Поняття методології та наукового м-ду. М-ди емпіричного та теорем. Рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки.
- •54. Класична, некласична та постнекласична наука. (Збірник Totallogy-XXI. Другий і третій випуск.
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха.
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •61. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва і закономірності їх розвитку (к.Маркс, р.Арон, д.Белл). Історицизм і критика його к.Поппером
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сциєнтистські та технократичні концепції історичного процесу і їх оцінка.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •65. Політика і політична організація суспільства та їх роль у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації.
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (к.Маркс „к критике полит экономии”).
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблеми сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку.
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (э.Фромм «Душа человека»).
- •76. Техніка і технологія в системі культури. (Збірники: Философия техники в фрг).
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації. (Тоффлер о. Третя хвиля).
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації: цілісність і багатоманітність, діалог культур, інформаційний простір.
- •78. Основні проблеми та ідеї в сучасній вітчизняній філософії.
15. Філософія французького Просвітництва XVIII ст.
Фр. Просвещение “Золотой век Франции”. Весь 18 в. Т.к. фран. материалисты были атеистами. Человек как часть природы, продукт общ. Среды, человек реальный. Были сформулированы принципы свободы, равенства, братства. Осн. движ. Силу видели в Просвещении, науке, культуре. 1750 г. выпустили энциклопедию, собрание техники, механики, физики, биологии. Организаторами были Вольтер, Дидро, Ламетри, Гольбах, Деламбер. Выпустили крманные богословы, где критиковали духовенство. Идейно подготовили Великую Буржуазную Революцию. Фр. материалисты 18 в. - Ламетри, Гельвеций, Дидро, Гольбах - несут свои идеи в широкие круги гор. общества. Открытия Ньютона, Эйлера, Лапласа, Лавуазье, Бюффона и др. естествоиспытателей образуют естественно-научную основу фил. обобщений фр.материалистов 18в. Два основных направления: материалистический деизм (Вольтер, Руссо, Монтескье) и критика теоретических основ деизма на базе материалистического естествознания (Дидро, Гольбах, Гельвеций, Ламетри). Основные идеи - свобода, равенство. Вольтер (1694-1778) - Сторонник физики и механики Ньютона, при этом признает существование бога-творца. Руссо (1721-78) Сторонник дуализма (материя +дух). Гольбах (1723-1789) Самое крупное его произведение - "Система природы", в написании которой принял так же некоторое участие Дидро
Монтескье Ш.Л. “О духе законов”. Законы в самом широком значении этого слова суть необходимые отношения, вытекающие из природы вещей; в этом смысле все, что существует, имеет свои законы: они есть и у божества, и у мира материального, и у существ сверхчеловеческого разума, и у животных, и у человека. Есть первоначальный разум; законы же - это отношения, существующие между ним и различными существами, и взаимные отношения этих различных существ. Бог относится к миру как создатель и охранитель; он творит по тем же законам, по которым охраняет; он действует по этим законам, потому что знает их; он знает их потому что создал их, и он создал их, потому что они соответствуют его мудрости и могуществу. Люди соединяются в обществе. Люди имеют законы, определяющие отношения м/у различными народами: это международное право. Как существа, живущие в обществе, существование которого нуждается в охране, они имеют законы, определяющие отношения м/у правителями и управляемыми: этоправо политическое. Законы, определяющие отношения всех граждан м/у собою: этоправо гражданское.
Есть 3 образа правления: республиканский, монархический и деспотический.
16. Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
Засновником німецької класичної філософії є Кант (1724-1804). У інтелектуальному розвитку Канта виділяють два періоди: докритичний і критичний. У докритичний період (до 1770 г) Кант виступав, передусім, як великий учений - астроном, фізик, географ. Але специфічна кантівська філософія, що заклала основи усієї німецької класичної філософії, сформувалася в так званий критичний період, після публікації ним трьох "Критик" - "Критики чистого розуму" (1781 г), "Критики практичного розуму" (1788 г), "Критики здатності судження" (1790 г). Усі ці роботи пов'язані єдиним задумом і є послідовними східцями обгрунтування системи трансцендентального ідеалізму. Кант здійснив корінний переворот в постановці і рішенні філософських проблем. У середньовічній філософії і філософіїепохи Відродження центральною частиною філософських систем є вчення про буття - онтологія. Філософи Нового Часу - Спіноза, Локк, Бэкон, Декарт, Беркли і Юм, перенесли акцент на проблеми гносеології (теорію пізнання). Проте в центральній проблемі гносеології - взаємодії суб'єкта і об'єкту - докантовская філософія акцентувала увагу на аналізі об'єкту пізнання. Кант же робить предметом філософії специфіку суб'єкта, що пізнає, який, на його думку, визначає спосіб пізнання. Кант переосмислює саме поняття суб'єкта і уперше у філософії ставить питання про загальність суб'єкта. У самому суб'єктові Кант розрізняє два рівні: емпіричний і трансцендентальний.
Кант вважає, що достовірне знання - це означає об'єктивне знання. Простір і час, по Канту, це не форми буття речей, існуючих незалежно від нашої свідомості, а навпроти, суб'єктивні форми чуттєвості людини, спочатку властиві людині як представникові людства. Ми можемо пізнати, вважає Кант, тільки те, що самі створили. Т. о. теорію пізнання Канта можна представити таким чином: існують речі самі по собі. Ці речі діють на органи чуття людини, породжують різноманітні відчуття. Такі відчуття упорядковуються доопытными формами чуттєвості - простором і часом, тобто розташовуються в традиційному вимірі і фіксуються як тривалість. На основі цих перетворень формуються сприйняття, які носять суб'єктивний і індивідуальний характер. Діяльність розуму на основі форм мислення - понять і категорій - надає цим сприйняттям загальний і необхідний характер. Людинаможе знати тільки явища. Антиномії - це суперечливі взаємовиключні положення.