49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.

Нау́ка — сфера діяльності людини, спрямована на одержання нових знань про навколишній світ. Основою науки є збір, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки міжявищами і прогнозувати їх перебіг.    

КРИТЕРИИ НАУЧНОГО ЗНАНИЯ Одним из важных отличительных качеств научного знания является его систематизированность. Стремление к обоснованности, доказательности знания является важным критерием научности. Обоснование знания, приведение его в единую систему всегда было характерным для науки.    В науке ценятся оригинальные идеи.

Ідеалом наукового пізнання є істинне, достовірне, практично підтвердженне знання. Ідеал- це ціль відкриття істинного знання, до чого прямує наука

48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.

Об’єктом чуттєвого пізнання є окремі властивості, результатом пізнання є формування образу реальності. Вищим етапом пізнання в порівнянні з чуттєвим є раціональне пізнання. Формами раціонального пізнання є поняття, судження, умовиводи. Розвиток пізнання відбувається на двох рівнях емпіричному і теоретичному, що відповідає руху мислення від знання явищ до знання сутності. Зв'язок пізнання з практикою визначає донаукове, так зване стихійно – емпіричне, буденне пізнання, яке виникає з формуванням людського суспільства. Це пізнання не йде далі окремих тверджень про різні властивості та окремі відношення предметів повсякденного досвіду. Емпіричне знання – відображення явищ, окремих відношень, безпосередніх зв’язків предмету. На емпіричному рівні здійснюється спостереження об’єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв’язки між окремими явищами. На теоретичному рівні пізнання формується теоретичне знання, яке є відображенням сутності, на основі якої розкриваються внутрішні зв’язки предметів, явищ, процесів оточуючої дійсності. Ці зв’язки пізнаються на абстрактно-мислительному рівні. Це те, що у Канта називається «річчю в собі».

Сенсуалізм — напрямок в теорії пізнання, згідно з яким відчуття й сприйняття — основна й головна форма достовірного пізнання. Суперечить раціоналізму. Основний принцип сенсуалізму — «немає в розумі нічого такого, чого б не було в почуттях». Принцип сенсуалізму належить до чуттєвої форми пізнання, до якої крім відчуття входить також уява. Раціоналі́зм — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму в пошуках правди. В історії філософії раціоналізм протиставляється емпіризму — філософській установці, яка кладе в основу пошуків істини досвід. Інтуїція з'ясовувалась як форма безпосереднього інтелектуального знання або споглядання (інтелектуальна інтуїція).  Інтуїтивній здібності людини властиві: по-перше, раптовість рішення завдання; по-друге, неусвідомленість шляхів і засобів їх вирішення і, по-третє, безпосередність розуміння істини на суттєвому рівні об'єктів. Такі ознаки відрізняють інтуїцію від близьких до неї психічних і логічних процесів. Виділяються види інтуїції: технічна, наукова, буденна, лікарська, художня і та ін.