23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.

Києво-Мог. колегія заснована в 1632 р у процесі об’єднання шкіл Київського братства і гімназії, відкритої при Києва-Печерській Лаврі. Засновник – метрополіт Петро Могила. К-М ак. стала першим вищим учбовим закладом на території східних слов’янських народів. К-М ак. була закрита за наказом російського царя в 1817р. Цим був нанесений непоправимий удар по розвитку культури, науки, освіти в Україні. В К-М ак. вчилися Г.Сковорода, І. Мазепа, П.Орлик, М.Ломоносов, Т.Прокопович.В ипускники та ректори – Єгорський , Феофан Прокопович. Навчальний курс: мови – латинськ, грецька, старослав’янська, книжна укр-ка, польська, німецька, французька; арифметика, геометрія, музика; після загальноосвітніх граматичних класів вивчали поетику – 1рік, риторику – 1р, філософію – 2р, теологію – 4 р. Вже сам перелік предметів, які вивчались в академії засвідчує фундаментальність наукового та учбового закладу европейського рівня. У викладанні ф. використовували досягнення європейської думки. Філософія КМА поділялась на логіку, діалектику і метафізики, читались окремі курси. Предмет ф. трактував традиційно любов до мудрості. Деякі філософи внесли корективи – ф. як наука пізнання причин, інші визначали ф. як інтелектуальне пізнання світу як апарату Арістотеля. В теорії пізнання більшість професорів поділяли ідею пізнання Світу людиною, яке здійснювалось шляхом чуттів та розуму людини. Пізнаючи Світ, людина пізнає ідею Бога – твердили професори КМА. Вони поділяли подвійну істину. Пізнати Світ і Бога шляхом Божественного откровенія, шляхом науково-філософського пошуку. Основи філософського світогляду професорів К-М ак. У філософських курсах Гізеля, Яворського, Прокоповича обгрунтовується ієархічна структура п’яти світів: 1.нестворений; 2.інтелігибельний º божественна думка; 3.ангельский 4.елементарний (складається з 4 першоелементів); 5.мікрокосм = людина і макрокосм = земля. У вченні про матерію: обгрутнована ідея про єдність і однорідність матерії природніх тіл, земної та небесної матерії, про її ненароджуванність і незнищенність та кількістне збереження у світі. Розроблялась філософська трактовка руху: цілеспрямованний процес, невіддільний від матеріальних речей, неперервний і універсальний характер. Концепція людини – людина свлад. з 2-х суперечностей: духовної і тілесної субстанції, з зовнішніх сутностей і явищ.

24. Російська релігійна філософія кінця XIX– початку xXст.

Соловьев и Бердяев – представители рус. религийно-антропологической философии. Оба мыслителя выступали с критикой рациональной западной философии (Канта, Гегеля). Воплощают религиозно-идеалистическое направление. Идеи имеют романтическое, мистическое направление. Выступают против позитивизма, материализма. В центре философии становятся проблемы человека.. Бердяев сделал эволюцию от марксизма к религии. Основные труды – “Философия свободы”, ”Смысл творчества”, Смысл истории”, ”Работа о назначении человека,” ”Человек и машина,””О истоках русского коммунизма”. Бердяев видел кое-что положительное в стремлении социального равноправия. Центральная тема: человек, его свобода, его судьба, смысл и цель его существования. Бердяев сосредоточился на 3-х проблемах: 1) человек-личность, 2) категория свободы, 3) творчество. Ценность человеческого бытия – Божественное начало, воплощение в духе. В. С Соловьев (1853 - 1900) –русский философ, заложивший основы русской религиозной философии. Основные работы Соловьева: “Кризис западной философии,” ”На пути к истинной философии.” Он пытался создать целостную мировозренческую систему, которая связала бы воедино запросы религиозной и социальной жизни человека. Основой такого мировозрения по Соловьеву, должно стать христианство. Особенность подхода Соловьева в том, что он ратовал за объединение всех христианских конфессий (православия, католицизма и протестантизма). Другая его особенность в том, что он пытался включить в христианское мировозрение новейшее достижение естествознания, истории и философии, создать синтез религии и науки. Центральная идея его философии – идея всеединства. Бердяев Н.А. “Воля к жизни и воля к культуре.” В этой работе автор пытается ответить на вопросы, как происходит переход культуры до цивилизации и как взаимосвязаны жизнь и культура. Расцвет “наук и исскуств”, высокие проявления художественного творчества – все это перестает отодвигаться как реальная жизнь. В эпоху римской мировой цивилизации должна была развиться воля к религиозному преображению. И тогда в мир появилось Христианство, оно появилось как преображение жизни. Но исторически оно прошло через варварство, культуру, цивилизации. Не все эти периоды Христианство было религиозным преображнением.