77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації. (Тоффлер о. Третя хвиля).

У новітній теорії прогнозування під впливом постмодерністської критики Ідей "прогресу" сформувалася сильна опозиція теорії розвитку, соціальному конструюванню "кращого суспільства". У зв'язку з цим актуалізувалася ідея "іншого суспільства", відбувається розроблення альтернативних проектів майбутнього. Ідею "іншого суспільства" запропонував Платон. Американський соціолог, історик І. Валлерстайн зазначає, що сучасна цивілізація умовно поділяється на ядро (багаті країни), напівпериферію (країни з середнім доходом) і периферію (бідні країни). Осмислюючи процеси розвитку сучасної цивілізації, вчені акцентують на посиленні ролі високих технологій, перетворенні науки та інформації на безпосередню продуктивну силу. Фромм попереджував про можливість виникнення "інформаційного імперіалізму". Необмежена інформація і комп'ютеризація змінює людську свідомість, позбавляє індивіда емоційного світу. У 70-ті роки XX ст. формуються концепція "гуманістичного суспільства" (постцивілізаційного, постекономічного, "справді людського"). Загроза "війни цивілізації" змушує шукати альтернативи такому можливому розвиткові події. Ще одним альтернативним проектом нового світового порядку є концепція ноопрактичного суспільства (В. Петросян). На думку її авторів, домінуючим чинником нового типу соціальної макробудови має бути сукупний еволюційно-інноваційний політичний розум людської спільноти (колективний розум людства). Серед множини ідей щодо майбутнього суспільства особливе місце належить обґрунтованій П. Теярд де Шарденом та В. Вернадським концепції ноосфери.

Проблема ноосферного світогляду загальнонаукова. Вона утворює епіцентр новітньої глобалістики - науки про загальні закономірності розвитку людства, моделі керованого, наукового і духовно організованого світу в єдності і взаємодії трьох основних глобальних сфер людської діяльності (екологічної, соціальної та економічної) в реальних умовах Землі. Поняття "сталий розвиток" є сучасною конкретизацією вчення В. Вернадського про ноосферу. Із входженням у науковий обіг цього терміна (1987) проблема ноосфери в багатьох випадках трансформувалася в проблему "усталений розвиток - ноосфера". «Третья волна» — книга Элвина Тоффлера. В книге выделяются три основных стадии (волны) развития человечества — аграрная, индустриальная, постиндустриальная. Волна у Тоффлера — это рывок в науке и технике, который приводит к глубинным сдвигам в жизни общества. Таким рывком для первой волны стало внедрение сельского хозяйства, для второй волны — промышленный переворот^[1]. Волна «прокатывается» постепенно, одновременно на планете существуют все три стадии. Периоды между волнами постепенно сокращаются: тысячелетия для первой волны, 300 лет для второй. Третья волна, по оценке Тоффлера, полностью сменит вторую к 2025 году.

75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації: цілісність і багатоманітність, діалог культур, інформаційний простір.

Процеси переходу сучасної цивілізації в якісно новий стан на межі ХХ та ХХІ століть викликають глибокі зміни в системі культурних цінностей та світоглядних орієнтацій людства. Йдеться, в першу чергу, про ціннісну структуру цієї цивілізації, яка включала до свого складу такі основні елементи: 1.Уявлення про людину як діяльнісну істоту, призначенням якої є перетворення природи підкорення її своїй владі;2.Розуміння природи як закономірно упорядкованого поля об’єктів, що є матеріалом та ресурсами для людської діяльності;3.Цінність новацій і прогресу;4. Залежність успіху перетворюючої діяльності від знань законів зміни об’єктів — звідси пріоритетна цінність науки, яка дає ці знання;5.Особливе розуміння влади і сили як влади над соціальними та природними об’ єктами. Саме в техногенній цивілізації виникає пріоритет науки по відношенню до інших видів знання — вона, виходячи з своїх критеріїв та еталонів їх оцінює, судить, вказує межі, визначає призначення.Особливий статус науки в техногенній цивілізації знаходить свій прояв в її світоглядному статусі — вона задає картину світу, через неї люди формують своє світорозуміння. В цій якості наука тіснить релігію, що призводить до загострення їх відносин в ХУІІ-ХУІІІ ст.