- •Розділ I. Паливні матеріали.
- •1.1. Види палив, їх характеристика. Процес горіння.
- •Поняття палива. Класифікація, властивості та загальний склад палив
- •2. Теплота згорання палива, методи її визначення.
- •3.Горюча і робоча суміші, коефіцієнт надлишку повітря
- •4.Заходи щодо зменшення токсичної дії продуктів згорання на навколишнє середовище.
- •1.2. Загальні відомості про отримання рідких палив і олив.
- •Елементний та груповий склад нафти
- •Поняття про сучасні способи отримання та очищення палив і олив
- •Стислі відомості про отримання палив і олив з ненафтової сировини
- •1.3 Основні фізико-хімічні та експлуатаційні властивості нафтопродуктів
- •1.4. Рідке паливо для двигунів з примусовим запалюванням.
- •Експлуатаційні вимоги до автомобільних бензинів.
- •2.Сумішоутворюючі властивості та методи їх визначення. Горіння робочої суміші
- •3.Детонаційна стійкість та методи її визначення
- •4. Асортимент вітчизняних автомобільних бензинів
- •5. Асортимент зарубіжних автомобільних бензинів
- •6. Основні види рідких альтернативних палив для двигунів з примусовим
- •1.5 Паливо для дизельних двигунів
- •Експлуатаційні вимоги до дизельного палива
- •2. Процес сумішоутворення й горіння робочої суміші в дизельному двигуні
- •3.Період затримки горіння, цетанове число
- •4. Асортимент вітчизняних дизельних палив
- •5. Асортимент зарубіжних дизельних палив
- •6.Основні види рідких альтернативних палив для дизельних двигунів.
- •1.6 Газоподібне паливо для двигунів внутрішнього згорання
- •1.Види і характеристика газоподібного палива
- •Переваги та недоліки газоподібного палива при використанні в двз
- •3. Асортимент та особливості застосування газоподібного палива
- •Розділ 2. Мастильні матеріали
- •2.1. Призначення та класифікація мастильних матеріалів. Експлуатаційні властивості олив, їх визначення
- •1. Поняття про тертя і зношування
- •2. Призначення та класифікація мастильних матеріалів
- •3. Види присадок та, механізм їх дії
- •Основні експлуатаційні властивості олив
- •Способи поліпшення експлуатаційних властивостей мастильних матеріалів
- •2.2. Моторні та трансмісійні оливи
- •Умови роботи та експлуатаційні вимоги до олив
- •Класифікація та маркування
- •3. Закономірність зміни фізико—хімічних і експлуатаційних показників моторних олив під час роботи двз, строки заміни
- •4. Трансмісійні оливи, їх асортимент і взаємозамінність
- •2.3 Гідравлічні, індустріальні та енергетичні оливи
- •1. Умови роботи індустріальних олив, призначення та асортимент
- •2. Умови роботи гідравлічних олив, позначення та асортимент
- •3. Умови, роботи енергетичних олив, позначення та асортимент
- •4. Оливи технологічного призначення, їх марки та характеристика
- •2.4. Мастила.
- •1. Визначення мастил та вимоги до них
- •2. Поняття про одержання мастил
- •3. Класифікація, назва та позначення мастил
- •4. Асортимент основних мастил що використовуються у с/г техніці
- •Розділ 3. Експлуатаційні рідини
- •3.1. Холодильні рідини
- •1. Призначення холодильних рідин та вимоги до них
- •2. Вода як холодильна рідина, її переваги та недоліки
- •3. Низькозамерзаючі холодильні рідини, маркування та коротка характеристика
- •4. Видалення накипу.
- •3.2. Гальмівні та інші спеціальні технічні рідини.
- •1. Призначення, класифікація та вимоги до гальмівних рідин
- •2. Призначення, класифікація та вимоги до амортизаційних рідин
- •Призначення, класифікація та вимоги до консерваційних рідин
- •4. Призначення, класифікація та вимоги до пускових рідин
- •5. Призначення, класифікація та вимоги до мийних рідин
- •3.3. Лакофарбові матеріали. Клеї, герметики та інші ремонтно - експлуатаційні матеріали.
- •1. Призначення, основні вимоги, класифікація та склад основних лакофарбових матеріалів
- •2. Основні види грунтовок, шпаклівок, лаків та емалей
- •3. Загальні відомості про гуму та гумові вироби
- •4. Широмонтні матеріали
- •5. Автокосметичні матеріали
- •6. Загальні відомості про інтерєрні, ущільнювальні та електроізоляційні матеріали, їх основні властивості та застосування
- •Розділ 4. Контроль якості та основи раціонального, економічного і безпечного використання пм і ем
- •4. 1. Контроль якості пм і ем.
- •1. Вимоги державних і міжнародних стандартів відносно якості пм і ем
- •2. Періодичність контролю та порядок відбору середньої проби мп і ем
- •4.1. Призначення, будова та правила користування приладами ручних та мобільних лабораторій
- •4.2. Основи раціонального, економного та безпечного використання пм і ем
- •Аналіз витрат пм і ем
- •2. Збір і регенерація спрацьованих нафтопродуктів
- •3. Вимоги тб, виробничої санітарії та пожежної безпеки під час роботи з пм і ем.
- •4. Засоби пожежогасіння.
- •5. Профілактика отруєнь і долікарська допомога.
Стислі відомості про отримання палив і олив з ненафтової сировини
Інтенсивний розвиток техніки викликав необхідність розширення сировинної бази для виготовлення палив і олив, оскільки запаси нафти обмежені. Тому ведуться роботи по дослідженню технологій одержання альтернативних палив і олив. Так називають паливно-мастильні матеріали, виготовлені з аливо розд сировини. Наданий час промисловість освоїла виробництво альтернативних палив і олив з твердих горючих копалин і газів та шляхом синтезування.
Палива і оливи з твердих горючих копалин. Хімічний склад горючої частини твердих палив (вугілля, сланці, торф тощо) — це ті ж елементи з яких складається і нафта: вуглець, водень, сірка, кисень і азот. Наявність вуглецю і водню у твердих горючих копалинах дає можливість використати їх як сировину для одержання рідких палив. І для цього застосовують процеси: напів-коксування, коксування, а також деструктивної гідрогенізації.
Суть цих процесів полягає в нагріванні палива до порівняно високих температур без доступу повітря. При цьому відбувається розкладання органічних речовин, в результаті чого одержують чотири види продуктів: газ, смолисті речовини (смолу), воду розкладання та твердий залишок. Склад цих продуктів і їх вихід залежать від виду палива та умов проведення процесу.
Напівкоксування (низькотемпературне коксування) полягає в нагріванні твердого палива без доступу повітря (для вугілля температура 477-577 °С). Кінцевими продуктами є напівкокс, гази і смола напівкоксування. Вихід смоли, наприклад з бурого вугілля, становить 12-22 %. Смолу переганяють аналогічно прямій перегонці нафти і при цьому одержують 18-22 % бензину, 20-25 % гасу і 50-60 % мазуту. Останній може в майбутньому застосовуватись як сировина для крекінг-процесу з метою одержання світлих нафтопродуктів.
Коксування. Процес відбувається при температурі вищій, ніж напівкоксування (для вугілля 636-954 °С), внаслідок чого розщеплення сировини поглиблюється, зменшується кількість смоли і збільшується кількість газу.
Деструктивна гідрогенізація полягає в руйнуванні (деструкції) важких вуглеводневих молекул, які входять до складу сировини, з утворенням молекул меншої молекулярної маси і насичення вільних молекулярних зв’язків воднем (гідрогенізація). Склад сировини вибирають з таким розрахунком, щоб отримати оптимальне співвідношення між вуглецем і воднем. Перед деструктивною гідрогенізацією вугілля подрібнюють у порошок, а потім перемішують зі смолою або залишком нафти. При температурі 480-500 °С і тиску 20-30 Мпа у присутності водню вуглець вугілля насичується воднем і зріджується з утворенням вуглеводнів. Одержану рідку масу відправляють на пряму перегонку для розподілу на паливні та оливні фракції. Вихід бензину становить біля 60 %, газоподібних продуктів до ЗО %.
Синтез газів — це одержання різних вуглеводнів шляхом взаємодії оксиду вуглецю з воднем при підвищеній температурі в присутності каталізатора. При атмосферному тиску і температурі 180-210 °С одержують бутан-пропанову і легку бензинову фракції. Газові фракції використовують як паливо у вигляді скраплених газів, а бензинові фракції підлягають полімеризації у присутності каталізатора під тиском 20 Мпа. У результаті синтезу газів одержують бензин (40-45 %), дизельне паливо
(15-30 %) і важкі фракції (аливо розда олива) — 10-17 %. За груповим хімічним складом ці види палив близькі до прямогонних продуктів і використовуються найчастіше в суміші з ними.
Синтетичні оливи. Основну масу олив одержують шляхом вакуумної перегонки мазуту, однак для сучасних машин потрібні оливи більш високої якості з наперед заданими експлуатаційними властивостями. Такі оливи отримують в результаті синтезу двох або більшої кількості простих речовин і тому їх називають синтетичними.
Існують різні види синтетичних олив (біля 10 видів), найбільш поширеними з них є: вуглеводневі оливи, оливи на основі кремнійорганічних сполук (силіконові), поліефірні, поліалкілен-гліколі, аливо роздавал.
Синтетичні вуглеводневі оливи одержують в результаті синтезу етилену під тиском 1,0-1,5 Мпа, при температурі біля 200 °С у присутності каталізатора.
Для одержання силіконових олив у вуглеводнях замінюють частину атомів вуглецю на атоми кремнію так, щоб останні були з’єднані між собою в ланцюгу через кисень:
Поліал кіл єн аливо р (полігліколі) — маслянисті рідини, одержані шляхом з’єднання молекул етиленгліколю між собою у вигляді довгих ланцюгів.
При проведенні робіт в галузі атомної енергетики виникла необхідність в оливах, які б не вступали в реакції зі сполуками урану, киснем і витримували високі температури. Такими виявились аливо роздава оливи, які одержують у результаті реакції заміщення атомів водню в мінеральній оливі на фтор. Якщо тільки частину атомів водню у вуглеводнів замінити на фтор, а інші атоми водню — на хлор, то одержують інший вид сполук — фтор-хлорвуглеці.
Синтетичні оливи — дуже перспективний вид мастильних матеріалів, їх застосування зростає з року в рік.