3. Загальні відомості про гуму та гумові вироби

У сучасних тракторах, автомобілях, сільськогосподарській техніці багато деталей виготовляють з гуми або ж з композицій, в яких основою служить гума. І маса таких деталей, враховуючи шини, складає 8-9 % загальної маси техніки.

Гумою називають продукт спеціальної обробки (вулканізації) суміші каучуку і вулканізуючих агентів з різними добавками.

Для гуми характерна висока еластичність (пружність), здатність поглинати вібрації і ударні навантаження, низька тепло- і звуко­провідність, добра механічна міцність, високий опір стиранню, розтяжність, добра електроізоляційність, газо- і водонепроникність, стійкість до багатьох агресивних середовищ, легкість, порівняно невисока вартість. Сукупність перелічених якостей характер­на тільки для гуми і робить її унікальним матеріалом.

Сучасна промисловість випускає десятки тисяч різних гумо-технічних виробів (ГТВ): шини для автотракторної техніки і сільськогосподарських машин, опори двигунів, гнучкі рукави гідравлічних систем, систем охолодження, живлення; клинові паси привода вентилятора, генератора, компресора, водяного насоса; ущільнювачі кабін; втулки ресор і інші деталі підвіски тощо. Якість гуми оцінюється рядом показників. Межа міцності гуми характеризується напруженням (МПа) , яке виникає в момент її розриву. Визначається межа міцності (7₂ на розривній машині (рис. 7.8) замірюванням навантажен­ня Р_р, при якому розривається спеціально вирізаний зразок гуми, і підраховується за формулою:

Ог = Р_р /ПЬ ,

де Р — навантаження, при якому розривається зразок, Н;

п, b — відповідно початкова товщина і ширина зразка, м.

Відносне подовження гуми £_z виражаєть­ся у відсотках і являє собою відношення довжини зразка в момент розриву L_k до її початкової довжини L_o, визначається на розривній машині і підраховується за фор­мулою:

E_z = [(L_k - L_o)/L_o] 100.

Відносне залишкове подовження (де­формація) гуми ^виражається також у від­сотках і являє собою відношення довжи­ни розірваного зразка L_z за 1 хв після розри­ву до його початкової довжини L_o. Залиш­кове подовження визначають також на роз­ривній машині і підраховують за формулою:

О_г = [(L_z - L_o)/L₀ 100.

Твердість гуми вимірюють в умовних одиницях поділок шка­ли твердоміра Шора, які залежать від глибини занурення притупленої голки у гуму.

Стирання гуми визначається величиною енергії, яка затрачена на стирання 1 мм³ гуми (Дж/мм³). Випробування проводять на спе­ціальній машині, де зразок певної форми притискається із заданим зусиллям до дис­ка з корундовим папером.

Опір роздиранню, (кН/м) визначають на розривній машині шляхом заміру наван­таження Р_к, при якому відбувається розри­вання зразка гуми, і співвідношення цього навантаження до 1 м товщини зразка h_o.

4. Широмонтні матеріали

5. Автокосметичні матеріали

6. Загальні відомості про інтерєрні, ущільнювальні та електроізоляційні матеріали, їх основні властивості та застосування

Важливу роль в оцінці споживчих властивостей автотрак­торної техніки, особливо автомобілів, відіграє комфортабельність, яка значною мірою визначається якістю матеріалів, що викорис­товуються для опорядження інтер'єру, тобто для оббивки сидін­ня, дверей, стін, підлоги, стелі, а також для виготовлення панелей приладів, рульової колонки та інших деталей і складальних час­тин. Крім високих технічних характеристик, таких як зносо­стійкість, морозо- і теплостійкість, грибко-, вогне-, світлостійкість, міцність при різних видах навантаження, інтер'єрні матеріали повинні мати надійні гігієнічні властивості, легко очищатись від бруду і пилу, а матеріали для оббивки сидіння — бути повітро­проникними, а також гігроскопічними. Інтер'єрні матеріали ма­ють характеризуватись також технологічністю, тобто добре підда­ватись склеюванню та зшиванню, зварюванню в електричному полі високої частоти, кроєнню, механічній обробці тощо.

Вибір інтер'єрних матеріалів достатньо широкий. Це, зокре­ма, різні за зовнішнім виглядом і способом виробництва тек­стильні матеріали (тканини, трикотаж, неткані полотна, кили­ми), штучні шкіри в широкому асортименті, листові і плівкові, синтетичні і натуральні тентові матеріали, лінолеум і ряд інших. Такі матеріали виготовляють з природних, штучних або синте­тичних полімерів. Найбільше поширення для опорядження інте­р'єру автомобілів одержали матеріали на основі полівінілхлориду (ПВХ), сополімеру акрилонітрилу, бутадієну і стиролу (АБС), а також поліамідів, поліуретанів, поліетилену, поліпропилену та деяких інших полімерів.

Ущільнювальні (прокладочні, набивні) матеріали призначені для ущільнення нерухомих і рухомих з'єднань і попередження виті­кання або проникнення олив чи інших рідин, газу або пари. Вони також захищають від попадання в складальні частини і механізми пилу і бруду, в деяких випадках їх використовують для регулювання окремих з'єднань.

Від надійності ущільнювальних матеріалів залежать втрати олив і мастил, гальмівних, амортизаційних, холодильних та інших рідин, умови нормальної роботи складальних одиниць і механізмів, термін їх безвідмовної роботи.

Для ущільнення застосовують матеріали, які мають пружність, високу міцність на стиск, стійкість до дії олив, рідин і газів. Вони повинні бути і достатньо м'якими, щоб при затягуванні з'єднання заповнювати нерівності поверхні стику, і достатньо міцними, щоб не руйнуватись при установці та зніманні.

Ущільнювальні матеріали поділяються на прокладки з полі­мерною і металевою основами. До матеріалів на полімерній основі належать папір, азбест, гума, фібра, пергамент, а на металевій основі — алюміній, мідь, латунь, свинець, вуглецева сталь, високо-легована сталь, армкозалізо.