- •Розділ I. Паливні матеріали.
- •1.1. Види палив, їх характеристика. Процес горіння.
- •Поняття палива. Класифікація, властивості та загальний склад палив
- •2. Теплота згорання палива, методи її визначення.
- •3.Горюча і робоча суміші, коефіцієнт надлишку повітря
- •4.Заходи щодо зменшення токсичної дії продуктів згорання на навколишнє середовище.
- •1.2. Загальні відомості про отримання рідких палив і олив.
- •Елементний та груповий склад нафти
- •Поняття про сучасні способи отримання та очищення палив і олив
- •Стислі відомості про отримання палив і олив з ненафтової сировини
- •1.3 Основні фізико-хімічні та експлуатаційні властивості нафтопродуктів
- •1.4. Рідке паливо для двигунів з примусовим запалюванням.
- •Експлуатаційні вимоги до автомобільних бензинів.
- •2.Сумішоутворюючі властивості та методи їх визначення. Горіння робочої суміші
- •3.Детонаційна стійкість та методи її визначення
- •4. Асортимент вітчизняних автомобільних бензинів
- •5. Асортимент зарубіжних автомобільних бензинів
- •6. Основні види рідких альтернативних палив для двигунів з примусовим
- •1.5 Паливо для дизельних двигунів
- •Експлуатаційні вимоги до дизельного палива
- •2. Процес сумішоутворення й горіння робочої суміші в дизельному двигуні
- •3.Період затримки горіння, цетанове число
- •4. Асортимент вітчизняних дизельних палив
- •5. Асортимент зарубіжних дизельних палив
- •6.Основні види рідких альтернативних палив для дизельних двигунів.
- •1.6 Газоподібне паливо для двигунів внутрішнього згорання
- •1.Види і характеристика газоподібного палива
- •Переваги та недоліки газоподібного палива при використанні в двз
- •3. Асортимент та особливості застосування газоподібного палива
- •Розділ 2. Мастильні матеріали
- •2.1. Призначення та класифікація мастильних матеріалів. Експлуатаційні властивості олив, їх визначення
- •1. Поняття про тертя і зношування
- •2. Призначення та класифікація мастильних матеріалів
- •3. Види присадок та, механізм їх дії
- •Основні експлуатаційні властивості олив
- •Способи поліпшення експлуатаційних властивостей мастильних матеріалів
- •2.2. Моторні та трансмісійні оливи
- •Умови роботи та експлуатаційні вимоги до олив
- •Класифікація та маркування
- •3. Закономірність зміни фізико—хімічних і експлуатаційних показників моторних олив під час роботи двз, строки заміни
- •4. Трансмісійні оливи, їх асортимент і взаємозамінність
- •2.3 Гідравлічні, індустріальні та енергетичні оливи
- •1. Умови роботи індустріальних олив, призначення та асортимент
- •2. Умови роботи гідравлічних олив, позначення та асортимент
- •3. Умови, роботи енергетичних олив, позначення та асортимент
- •4. Оливи технологічного призначення, їх марки та характеристика
- •2.4. Мастила.
- •1. Визначення мастил та вимоги до них
- •2. Поняття про одержання мастил
- •3. Класифікація, назва та позначення мастил
- •4. Асортимент основних мастил що використовуються у с/г техніці
- •Розділ 3. Експлуатаційні рідини
- •3.1. Холодильні рідини
- •1. Призначення холодильних рідин та вимоги до них
- •2. Вода як холодильна рідина, її переваги та недоліки
- •3. Низькозамерзаючі холодильні рідини, маркування та коротка характеристика
- •4. Видалення накипу.
- •3.2. Гальмівні та інші спеціальні технічні рідини.
- •1. Призначення, класифікація та вимоги до гальмівних рідин
- •2. Призначення, класифікація та вимоги до амортизаційних рідин
- •Призначення, класифікація та вимоги до консерваційних рідин
- •4. Призначення, класифікація та вимоги до пускових рідин
- •5. Призначення, класифікація та вимоги до мийних рідин
- •3.3. Лакофарбові матеріали. Клеї, герметики та інші ремонтно - експлуатаційні матеріали.
- •1. Призначення, основні вимоги, класифікація та склад основних лакофарбових матеріалів
- •2. Основні види грунтовок, шпаклівок, лаків та емалей
- •3. Загальні відомості про гуму та гумові вироби
- •4. Широмонтні матеріали
- •5. Автокосметичні матеріали
- •6. Загальні відомості про інтерєрні, ущільнювальні та електроізоляційні матеріали, їх основні властивості та застосування
- •Розділ 4. Контроль якості та основи раціонального, економічного і безпечного використання пм і ем
- •4. 1. Контроль якості пм і ем.
- •1. Вимоги державних і міжнародних стандартів відносно якості пм і ем
- •2. Періодичність контролю та порядок відбору середньої проби мп і ем
- •4.1. Призначення, будова та правила користування приладами ручних та мобільних лабораторій
- •4.2. Основи раціонального, економного та безпечного використання пм і ем
- •Аналіз витрат пм і ем
- •2. Збір і регенерація спрацьованих нафтопродуктів
- •3. Вимоги тб, виробничої санітарії та пожежної безпеки під час роботи з пм і ем.
- •4. Засоби пожежогасіння.
- •5. Профілактика отруєнь і долікарська допомога.
4. Призначення, класифікація та вимоги до пускових рідин
Пускові властивості двигунів значною мірою залежать від якості палив і олив, що застосовуються на практиці. Пуск двигунів при низьких температурах полегшується при використанні бензинів
з більшим вмістом легких фракцій, дизельних палив — з високим цетановим числом і моторних олив — з невисокою в'язкістю при низьких температурах. Але навіть дуже добрі палива не можуть забезпечити одночасно і пуск двигуна при низьких температурах, і безперебійну роботу прогрітого двигуна. У зв'язку з цим все більш широко застосовуються спеціальні рідини, призначені для полегшення пуску двигунів при низьких температурах навколишнього середовища (нижче мінус 20-25 °С). Вони повинні добре випаровуватись при низькій температурі і швидко займатись (від іскри) або самозайматись (від тиску), відзначатись високими антикорозійними і протизношувальними властивостями, бути стабільними при тривалому зберіганні.
Для того, щоб мати такі властивості, пускові рідини включають такі компоненти: етиловий ефір, суміш вуглеводнів з невисокою температурою кипіння, ізопропілнітрат і оливу з протизношувальними і протизадирними присадками.
Етиловий ефір — це обов'язковий компонент більшості пускових рідин. Він має низьку температуру самозаймання, високий тиск насиченої пари і широкі межі займання (за концентрацією горючої суміші).
Під час пуску холодного дизельного двигуна, внаслідок підвищення тепловіддачі в стінки циліндра, температура повітря в кінці такту стиску недостатня для самозаймання дизельного палива, тому використання етилового ефіру дозволяє понизити температуру самозаймання робочої суміші до 190-220 °С. З цією метою найбільш ефективно використовувати чистий етиловий ефір, але водночас різко підвищується тиск в циліндрі двигуна, що призводить до швидкої зношуваності його циліндро-поршневої групи. Для усунення недоліку вміст етилового ефіру в пускових рідинах для дизельних двигунів обмежують до 60-75 %.
У карбюраторних двигунах, під час їх пуску, використовують властивість етилового ефіру займатися в суміші з повітрям у широких межах концентрації. Це дозволяє досягти займання з допомогою іскри дуже "бідних" робочих сумішей, але вміст етилового ефіру в пускових рідинах для карбюраторних двигунів може бути дещо меншим, ніж в рідинах для дизелів.
З метою забезпечення постійного і послідовного займання до складу пускових рідин вводять ізопропілнітрат і суміш вуглеводнів з невисокою температурою кипіння (петролейний ефір, газовий бензин тощо).
Ізопропілнітрат займається дещо пізніше за етиловий ефір, але раніше за основне паливо. Суміш вуглеводнів з невисокою температурою кипіння, повністю випарувавшись у циліндрі, займається дещо пізніше за ізопропілнітрат, але також раніше за основне паливо. Наявність такого послідовного ланцюжка забезпечує підготовку основного палива до займання, що суттєво понижує швидкість наростання тиску. Оптимальне співвідношення ізопропілнітрату і суміші вуглеводнів з невисокою температурою кипіння у пускових рідинах для дизельних і карбюраторних двигунів різне. В рідинах для дизельних двигунів воно складає біля 15 %, а в рідинах для карбюраторних двигунів, враховуючи необхідність підготовки горючої суміші, вміст вуглеводнів з невисокою температурою кипіння значно вищий. У той же час велика кількість ізопропілнітрату в складі пускових рідин для карбюраторних двигунів забезпечує надійну підготовку горючої суміші до займання від іскри.
Зменшення зношуваності деталей кривошипно-шатунного механізму в перший період пуску двигуна досягається введенням до складу пускових рідин оливи, яка містить протизношувальні і протизадирні присадки. Враховуючи більші питомі навантаження в дизельному двигуні, пускова рідина для них повинна містити не менше 10 % оливи. Застосування такої рідини для карбюраторних двигунів призводить до "замаслювання" свічок запалювання, до перебоїв у запалюванні. У зв'язку з цим в пускових рідинах для карбюраторних двигунів вміст оливи не повинен перевищувати 2 %.