- •Розділ I. Паливні матеріали.
- •1.1. Види палив, їх характеристика. Процес горіння.
- •Поняття палива. Класифікація, властивості та загальний склад палив
- •2. Теплота згорання палива, методи її визначення.
- •3.Горюча і робоча суміші, коефіцієнт надлишку повітря
- •4.Заходи щодо зменшення токсичної дії продуктів згорання на навколишнє середовище.
- •1.2. Загальні відомості про отримання рідких палив і олив.
- •Елементний та груповий склад нафти
- •Поняття про сучасні способи отримання та очищення палив і олив
- •Стислі відомості про отримання палив і олив з ненафтової сировини
- •1.3 Основні фізико-хімічні та експлуатаційні властивості нафтопродуктів
- •1.4. Рідке паливо для двигунів з примусовим запалюванням.
- •Експлуатаційні вимоги до автомобільних бензинів.
- •2.Сумішоутворюючі властивості та методи їх визначення. Горіння робочої суміші
- •3.Детонаційна стійкість та методи її визначення
- •4. Асортимент вітчизняних автомобільних бензинів
- •5. Асортимент зарубіжних автомобільних бензинів
- •6. Основні види рідких альтернативних палив для двигунів з примусовим
- •1.5 Паливо для дизельних двигунів
- •Експлуатаційні вимоги до дизельного палива
- •2. Процес сумішоутворення й горіння робочої суміші в дизельному двигуні
- •3.Період затримки горіння, цетанове число
- •4. Асортимент вітчизняних дизельних палив
- •5. Асортимент зарубіжних дизельних палив
- •6.Основні види рідких альтернативних палив для дизельних двигунів.
- •1.6 Газоподібне паливо для двигунів внутрішнього згорання
- •1.Види і характеристика газоподібного палива
- •Переваги та недоліки газоподібного палива при використанні в двз
- •3. Асортимент та особливості застосування газоподібного палива
- •Розділ 2. Мастильні матеріали
- •2.1. Призначення та класифікація мастильних матеріалів. Експлуатаційні властивості олив, їх визначення
- •1. Поняття про тертя і зношування
- •2. Призначення та класифікація мастильних матеріалів
- •3. Види присадок та, механізм їх дії
- •Основні експлуатаційні властивості олив
- •Способи поліпшення експлуатаційних властивостей мастильних матеріалів
- •2.2. Моторні та трансмісійні оливи
- •Умови роботи та експлуатаційні вимоги до олив
- •Класифікація та маркування
- •3. Закономірність зміни фізико—хімічних і експлуатаційних показників моторних олив під час роботи двз, строки заміни
- •4. Трансмісійні оливи, їх асортимент і взаємозамінність
- •2.3 Гідравлічні, індустріальні та енергетичні оливи
- •1. Умови роботи індустріальних олив, призначення та асортимент
- •2. Умови роботи гідравлічних олив, позначення та асортимент
- •3. Умови, роботи енергетичних олив, позначення та асортимент
- •4. Оливи технологічного призначення, їх марки та характеристика
- •2.4. Мастила.
- •1. Визначення мастил та вимоги до них
- •2. Поняття про одержання мастил
- •3. Класифікація, назва та позначення мастил
- •4. Асортимент основних мастил що використовуються у с/г техніці
- •Розділ 3. Експлуатаційні рідини
- •3.1. Холодильні рідини
- •1. Призначення холодильних рідин та вимоги до них
- •2. Вода як холодильна рідина, її переваги та недоліки
- •3. Низькозамерзаючі холодильні рідини, маркування та коротка характеристика
- •4. Видалення накипу.
- •3.2. Гальмівні та інші спеціальні технічні рідини.
- •1. Призначення, класифікація та вимоги до гальмівних рідин
- •2. Призначення, класифікація та вимоги до амортизаційних рідин
- •Призначення, класифікація та вимоги до консерваційних рідин
- •4. Призначення, класифікація та вимоги до пускових рідин
- •5. Призначення, класифікація та вимоги до мийних рідин
- •3.3. Лакофарбові матеріали. Клеї, герметики та інші ремонтно - експлуатаційні матеріали.
- •1. Призначення, основні вимоги, класифікація та склад основних лакофарбових матеріалів
- •2. Основні види грунтовок, шпаклівок, лаків та емалей
- •3. Загальні відомості про гуму та гумові вироби
- •4. Широмонтні матеріали
- •5. Автокосметичні матеріали
- •6. Загальні відомості про інтерєрні, ущільнювальні та електроізоляційні матеріали, їх основні властивості та застосування
- •Розділ 4. Контроль якості та основи раціонального, економічного і безпечного використання пм і ем
- •4. 1. Контроль якості пм і ем.
- •1. Вимоги державних і міжнародних стандартів відносно якості пм і ем
- •2. Періодичність контролю та порядок відбору середньої проби мп і ем
- •4.1. Призначення, будова та правила користування приладами ручних та мобільних лабораторій
- •4.2. Основи раціонального, економного та безпечного використання пм і ем
- •Аналіз витрат пм і ем
- •2. Збір і регенерація спрацьованих нафтопродуктів
- •3. Вимоги тб, виробничої санітарії та пожежної безпеки під час роботи з пм і ем.
- •4. Засоби пожежогасіння.
- •5. Профілактика отруєнь і долікарська допомога.
3.Період затримки горіння, цетанове число
Своєчасне займання та згоряння палива обумовлюють економічність та надійність роботи дизельного двигуна.
Процес згоряння палива в дизельному двигуні можна розділити на 4 фази:
1) період затримки займання;
2) період швидкого горіння;
3) період уповільненого горіння;
4) період догоряння.
Період затримки займання — проміжок часу від початку впорскування до моменту займання палива. Паливо, що впорскується в циліндр до приходу поршня у ВМТ (з випередженням), займається не миттєво, а з деяким запізненням. У цей період відбувається процес сумішоутворення та нагрівання палива. Одетанов з фізичною підготовкою його відбуваються реакції передполуменевого окислення. Період затримки займання завершується займанням робочої суміші в одному або кількох місцях, де були найбільш сприятливі умови для проходження передполуменевих реакцій. Тепло, що виділяється при утворенні перших осередків самозаймання, прискорює процес займання палива, яке надходить у циліндр у період затримки займання, внаслідок чого починається бурхливе горіння, тобто фаза швидкого горіння. Ця фаза характеризується різким зростанням температури і тиску.
Інтенсивність наростання тиску залежить від кількості палива, що надходить в циліндр за період затримки самозаймання. Чим триваліший цей період, тим більше (за інших рівних умов) надійде палива в циліндр. Виділення тепла і відповідно наростання тиску в циліндрі відбувається різко. Тому робота двигуна буде супроводжуватись стуками і її називають «жорсткою». Жорстка робота дизельного двигуна так само небажана, як детонація в карбюраторних двигунах.
Режим роботи двигуна оцінюється зростанням тиску в камері згоряння на 1° повороту колінчастого вала. Якщо тиск зростає на 0,25-0,60 Мпа, то двигун працює м’яко, при 0,6-0,8 Мпа — жорстко, а вище 0,9 Мпа — дуже жорстко.
Таким чином, для нормальної роботи двигуна необхідно, щоб паливо самозаймалось у чітко визначений момент і далі енергійно згоряло, викликаючи інтенсивне, але достатньо плавне зростання тиску, не перевищуючи 0,4-0,6 Мпа на один градус повороту колінчастого вала. В цьому випадку спостерігатиметься так звана «м’яка» робота двигуна, при якій буде розвиватись максимальна потужність і забезпечуватись необхідна паливна економічність.
Якщо самозаймання запізнюється, то це призводить до жорсткої роботи двигуна, що нагадує детонацію в карбюраторному двигуні, але природа цих явищ зовсім протилежна, оскільки більшість факторів, що обумовлюють жорстку роботу дизельного двигуна, сприяють усуненню детонації карбюраторного.
Показник, що характеризує самозаймистість дизельного палива, називається етановим числом, яке визначається методом порівняння займистості палива з займистістю суміші двох вуглеводнів. Ця суміш складається з цетану період затримки самозаймання якого малий і етанови число (ЦЧ) його приймають за 100; та альфаметилнафталіну, період затримки сисамозаймання якого великий, при етановим числі 0.
Цетанове число дорівнює процентному вмісту (за об’ємом) цетану в такій суміші з альфаметилнафталіном, що рівноцінна даному паливу за самозаймистістю при випробовуванні в станетанов умовах. Визначають етанови число на спеціальних установках, конструкція яких забезпечує зміну ступеня стиску у межах 7-23, різними методами: критичного ступеня стиску, запізнення самозаймання, етановимня спалахів.
Найбільшого поширення набув метод етановимня спалахів. Суть його така. При роботі установки на дизельному паливі, ЦЧ якого визначають, зміюючи ступінь стиску добиваються такого положення, щоб при впорскуванні палива під кутом повороту колінчастого вала 13° до ВМТ самозаймання суміші починалось рівно у ВМТ, про що «сигналять» спеціальні лампочки. Потім підбирають таку суміш цетану з альфаметилнафталіном, яка при тому ж ступені стиску мала б такий же період затримки самозаймання (13°). Вміст цетану в цій суміші в об’ємних відсотках і приймають за етанови число.
Цетанове число дизельних палив залежить від їх вуглеводневого складу, структури і молекулярної маси. Знаючи хімічний груповий склад палива, визначають етанови число за формулою:
ЦЧ = 0,85П+0,1Н+ 0,2А,
де П, Н, А — вміст у паливі відповідно парафінових, нафтеноета і ароматичних вуглеводнів, у відсотках за масою.
Достатньо точним і оперативним є розрахунково-експериментальний метод оцінки ЦЧ дизельного палива за допомогою формули:
ЦЧ= (Тсер- 56)/ 0,005 р15
де Тсер — середня температура, яка визначається як півсума температур початку і кінця перегонки, °С; рк — густина дизельного палива при 15°С, кг/м3.
За рубежем для характеристики самозаймання дизельного палива, поряд з етановим числом, використовують показник — дизельний індекс (ДІ). Між дизельним індесом і етановим числом палива існує така залежність:
Дизельний індекс 20 30 40 50 62 70 80 Цетанове число 30 35 40 45 55 60 80