8. Питання до вивчення на семінарських заняттях

1. Дайте визначення основних понять «закон», «закономірність».

2. Інтеграція і сучасні інтеграційні процеси.

3. Закономірності розміщення продуктивних сил.

4. Головні принципи розміщення продуктивних сил.

5. Роль економічних і соціальних факторів у розміщенні продуктив­них сил.

6. Вплив науково-технічного прогресу на розвиток і розміщення продуктивних сил.

7. Основні напрями формування та удосконалення територіаль­ної організації виробництва.

Тема 6 фактори сталого розвитку продуктивних сил

1. Необхідність розробки концепції сталого розвитку.

2. Екологізація економіки як умова сталого розвитку.

3. Фактори і завдання сталого розвитку.

4. Питання до вивчення на семінарських заняттях.

1. Необхідність розробки концепції сталого розвитку

Розбалансованість української економіки загалом і її регіонів зокрема, яка супроводжується дедалі більшим загостренням про­блем виробничого зростання та його впливу на довкілля, викликає потребу ство­рити якісно нову концепцію подальшого її розвитку, а саме концепцію сталого (збалансованого) розвитку. Під сталим роз­витком розуміють такий економічний поступ, який задовольняє потреби сьогодення, але не ставить під загрозу спроможність прий­дешніх поколінь задовольнити свої потреби. Сутність цієї концепції полягає у таких ключових поняттях:

• поняття потреб, особливо потреб, необхідних для існуван­ня найбідніших верств населення, що повинні бути предметом пріоритету;

• поняття продуктивних можливостей задовольнити по­треби всіх верств населення, зумовлених інтелектом зайнятих, фінансовим механізмом, інноваціями, кооперацією тощо;

• поняття обмежень, зумовлених станом технологій і сус­пільною організацією, що звужують здатність довкілля задо­вольнити сучасні і майбутні потреби.

Щоб досягти сталого розвитку, люди повинні забезпечити спільність економічного зростання і розвитку з охороною довкіл­ля. Для цього треба зберегти стійкість процесів обміну у довкіллі.

2. Екологізація економіки як умова сталого розвитку

Процес екологізації економіки, що спрямований на досягнен­ня збалансованості у взаємовідносинах природи та економіки підпорядковується таким підходам;

• свідома людина і, відповідно, свідома нація не повинні орієнтуватися лише на економічну доцільність господарювання, а й на екологічну;

• сталий розвиток передбачає відтворення не лише праці і капіталу, а й біосфери на стійкій основі;

• економічне зростання у часі повинно ставати дедалі більш нейтральним щодо довкілля;

• техніка, технології, фінанси, організація виробництва, інно­вації загалом повинні звести до мінімуму втрати довкілля.

Створення екологічно збалансованої економіки потребує ви­знання неминучості обмежень на певні форми зростання, а саме на споживання природних ресурсів. У зв’язку з цим твердження багатьох економістів та політиків про необхідність безмежної ек­спансії економічної діяльності повинно піддаватися сумніву.

Дуже часто політики розглядають економічне зростання як спосіб розв'язання різноманітних соціальних проблем: безробіття, бідності, податкової кризи тощо. Але ж економіка представляє собою не закриту самодостатню систему, в якій кругообіг товарів і грошей між виробниками та споживачами відбувається за замкнутим циклом. Вона функціонує як відкрита система з міжнаціональним обігом грошей і товарів, але з обмеженими мож­ливостями виробництва чистої води та інших природних ресурсів.

Отже, в сучасних умовах економічне зростання повинно орієн­туватися на пріоритет фактора вцілілих природних ресурсів. За економічною теорією, в такому разі треба максимально збільши­ти продуктивність (віддачу оборотного капіталу) цього рідкісно­го фактора виробництва, а також спробувати збільшити його про­позицію. На регіональному рівні це означає, що метою сучасної економічної політики повинно бути збільшення продуктивності і кількості природного капіталу, а не нарощування потужності і будівництво нових великих підприємств. У цьому контексті важ­ливим є усвідомлення того, що створена людиною економіка є вмонтованою в природну систему і перебуває від неї у функціональ­ній залежності, тобто природа є аргументом економічної функції.

На конференції ООН з проблем довкілля і сталого економіч­ного розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) виділено такі основні пришити еколого-економічного збалансованого розвитку:

• принцип «екологічної республіки»;

• принцип екологічної наступності поколінь;

• принцип динамічної рівноваги;

• принцип «екологічних рангів»;

• принцип єдності природокористування і природовідтворення;

• принцип єдності екологічних і економічних інте­ресів;

• принцип життєпідтримуючого комплексу;

• принцип відтворення мотивів розвитку.

Ці принципи передбачають мак­симальне забезпечення еволюції природи та нації і збалансу­вання відтворення природи і життя людей.