13. Економічна і соціальна діяльність Ліги Націй

Найважливішими питаннями, обговорюваних у Лізі Націй протягом 1934–1939 рр., були італійська агресія проти Ефіопії (1935– 1936 рр.), порушення Німеччиною Версальського мирного договору в зв’язку з ремілітаризацією Рейнської зони (1936 р.), італо-немецька інтервенція в Іспанії (1936–1939 рр.), захоплення Німеччиною Австрії (1938 р). Політика західних держав у цей період — умиротворення агресорів — пояснювалась намаганням спрямувати фашистську агресію на Схід, проти СРСР. Ця позиція перетворила Лігу Націй у прикриття німецької, італійської і японської агресії проти інших країн. Цим і пояснювалась безпорадність Ліги Націй, що не змогла здійснити жодного ефективного заходу проти фашистської агресії напередодні Другої світової війни. Наприклад, у жовтні 1935 р. Асамблея Ліги Націй на вимогу ряду держав, у тому числі СРСР, прийняла рішення про застосування економічних і фінансових санкцій проти Італії, що напала на Ефіопію. Однак, через позицію західних держав, найважливіша стаття італійського імпорту — нафта — не була внесена до списку предметів, заборонених до ввозу в Італію. Це полегшило і прискорило захоплення Італією Ефіопії (1936 р.). У липні 1936 р. за вимогами Великої Британії та Франції рішення Ліги Націй щодо санкцій проти Італії взагалі було скасовано. У період італо-німецької інтервенції в Іспанію в 1936–1939 рр. уряди західних держав домоглися від Ліги Націй того, що вона не тільки не прийняла ніяких заходів для стримання агресорів, а й зовсім ухилилася від розгляду цього питання.

Вперта боротьба СРСР за створення системи колективної безпеки протягом 1934–1939 рр. не знайшла широкої підтримки в Лізі Націй. Підписання 23 серпня 1939 р. у Москві пакту про ненапад між СРСР та Німеччиною (так званий «пакт Молотова-Ріббентропа») відштовхнув від СРСР останніх прибічників системи колективної безпеки в західних країнах. Для правлячих кіл Великої Британії, Франції і США подальше перебування СРСР у складі Ліги Націй виявилося небажаним. Використавши радянсько-фінляндську війну 1939-1940 рр., яка ледь не призвела до збройного конфлікту між СРСР та Великою Британією і Францією, як привід, західні країни домоглися того, що рішенням Ради Ліги Націй 14 грудня 1939 р. СРСР було виключено з цієї організації.

14. Причини занепаду і краху Ліги Націй.

Слабкість Ліги як інструменту підтримання миру зумовлю¬валася вже самим Статутом організації. Рішення і Асамблеї, і Ради приймалися за принципом одноголосності. Винятком було лише голосування з процедурних питань і про прийняття у члени Ліги, коли рішення приймалися двома третинами, тобто кваліфікованою більшістю. Враховуючи наявність гострих су¬перечностей між членами Ліги, зрозумілими стають перепони на шляху до прийняття організацією термінових, невідкладних рішень з політичних, воєнних та інших важливих питань.

Негативний вплив на ефективність дій Ліги справляла від¬сутність серед її членів ряду великих держав.

Участь СРСР у роботі Ліги виявилася недовготривалою Він був прийнятий 1934 р. і виключений 1939 р. у зв'язку з радянсько-фінською війною. Німеччина вступила в Лігу 1926 р. і залишила її 1935 р., подавши відповідну заяву 1933 р. Отже, Ліга націй не стала справді універсальною організацією, У 1932 р. вона нараховувала 60 членів. З різних причин її залишили 16 держав.

Головну роль у керівництві Лігою націй відігравали Англія і Франція. Все це звужувало можливості прийняття зважених рішень з урахуванням національних інтересів усіх держав та інтересів загальної безпеки.

Ліга націй була покликана підтримувати статус-кво, що сіпався в результаті першої світової війни. Але Версальський мир був побудований на великих суперечностях, несправедливостях, пов'язаних з грабіжницьким поділом територій і на¬сильницьким розв'язанням інших принципово важливих пи-тань.

Ліга виявилася нездатною придушити перші небезпечні вог¬нища війни, розв'язані фашистськими державами. Друга сві¬това війна остаточно поховала Лігу націй, хоча формально вона проіснувала до 31 липня 1946 р.

Крах Ліги націй серйозно підірвав ідею колективної безпеки. Підстав для негативних оцінок цієї міжнародної організації цілком достатньо. Але було б помилково перекреслити всю історію Ліги, звести її діяльність лише до недоліків. Були в її роботі і здобутки. Ліга відіграла у ряді випадків позитивну роль у розв'язанні післявоєнних проблем. Так, за перші 10 років свого існування (1919-1929-рр.) Лігою націй було роз¬глянуто 30 міжнародних конфліктів, і більшість з них удалося розв'язати.