67. Передумови і утворення Євросоюзу.

Європе́йський Сою́з — союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р.

Ідеї щодо створення єдиного союзу європейських держав царювали в свідомості правителів та народів цих держав протягом довгого часу. Ці ідеї почали реалізовуватись після Другої світової війни, коли всі держави Європи зрозуміли те, що вони не можуть існувати відокремлено один від одного, що спільними зусиллями вони зможуть досягти значних висот. Ці думки були підкріплені перемогою над нацизмом та фашизмом, яка була досягнута завдяки єдності держав Європи і їх спільними зусиллям. У післявоєнний період на континенті з'явився цілий ряд організацій — Рада Європи, Західноєвропейський Союз, НАТО.

9 травня 1950 року вважається початком європейської інтеграції. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн (пропозиція увійшла в історію під назвою «план Шумана»).

18 квітня 1951 року «план Шумана» було реалізовано через підписання Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС). До складу ЄСВС увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція («європейська шістка», яка в подальшому стала «локомотивом» європейської інтеграції).

З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав у 1957 році заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Загальний ринок) та Європейське співтовариство з атомної енергії (Euratom — European Atomic Energy Community). ЄЕС був створений в першу чергу як митний союз шести держав, покликаний забезпечити свободу переміщення товарів, послуг, капіталів та людей. Євратом повинен був сприяти об'єднанню мирних ядерних ресурсів цих держав. Найважливішим з цих трьох європейських співтовариств було Європейське економічне співтовариство, так що пізніше (в 1990-ті роки) воно стало іменуватися просто Європейським співтовариством (EC — European Community). ЄЕС було засновано Римським договором 1957 року, який набрав чинності 1 січня 1958. В 1959 членами ЄЕС був створений Європейський парламент — представницький консультативний, а пізніше та законодавчий орган.

1967 року три європейські співтовариства (Європейське об'єднання вугілля та сталі, Європейське економічне співтовариство та Європейське співтовариство з атомної енергії) об'єдналися в Європейські співтовариства.

На початку 70-х років розпочався процес розширення ЄЕС. 1 січня 1973 року членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія, Ірландія. 1 січня 1981 року членом ЄЕС стала Греція. 1 січня 1986 року членами ЄЕС стали Іспанія та Португалія.

1 липня 1987 року набув чинності Єдиний європейський акт, підписаний у лютому 1986 року. Цей документ визначив подальші цілі Європейської інтеграції. Зокрема, він поставив за мету створення до 1 січня 1993 року Єдиного внутрішнього ринку (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій), запровадив спільну політику в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища. Цей документ також вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, а також поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики. Крім того, у Єдиному Європейському акті було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.

Рішення про початок переговорів щодо створення Євросоюзу було прийнято у червні 1990 р. на засіданні Європейської ради у Дубліні. Самі ж договори, які започаткували Євросоюз, були погоджені у Маастрихті у грудні 1991 р. під час іншої зустрічі глав держав та урядів у межах Європейської ради. Остаточний варіант Договору про ЄС було підписано 7 лютого 1992 р. Він набрав чинності 1 листопада 1993 р. після ратифікації всіма державами-членами. Договір про Євросоюз заклав нові напрями європейської інтеграції, які включали створення економічного, валютного та політичного союзів, подальше реформування правового механізму європейських співтовариств.

Отже, в 1992 всі держави, що входять до Європейського співтовариства, підписали Договір про створення Європейського союзу — Маастрихтський договір. Маастрихтський договір заснував три опори ЄС:

• Економічний та валютний союз (ЕВС),

• Загальну зовнішню політику та політику безпеки (ОВПБ),

• Загальну політику в галузі внутрішніх справ та юстиції.

68. Європейське економічне співтовариство (ЄЕС),

«Спільний ринок», державно-монополістична організація 6 західно-європейських країн: Франції, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембурга, створена в цілях об'єднання національних господарств країн-учасниць в єдиний «Спільний ринок». Договір про установу ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) підписаний в березні 1957 в Римі і набрав чинності 1 січня 1958. Утворенням ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) є нове явище, що виникло в умовах сучасного етапу загальної кризи капіталізму, і відображає властиву монополістичній стадії капіталізму об'єктивну тенденцію до інтернаціоналізації господарських стосунків і капіталу, до ліквідації вузьких національних кордонів, на що свого часу вказувало Ст І. Ленін. Він підкреслював, що капіталізм «... зв'язує всі країни світу в єдине господарське ціле», бо «... капіталістичне підприємство неминуче переростає кордони... місцевого ринку, області, а потім і держави»). У основі установи ЄЕC лежить спроба фінансової олігархії 6 західноєвропейських країн, спираючись на цю об'єктивну тенденцію, розширити ринки збуту і територіальну сферу своєї діяльності з метою створення сприятливих умов для швидкого і безкризового розвитку продуктивних сил країн-учасниць. Виникнення ЄЕС знаменує собою подальше поглиблення конфлікту між сучасним рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих стосунками капіталізму і прагнення правлячих кругів країн-учасниць вирішити його за допомогою міждержавного об'єднання.

Окрім «шестірки», в ЄЕС на правах членів, що приєдналися («асоційованих»), беруть участь Греція і Туреччина, умови приєднання яких передбачають триваліші терміни зниження митних зборів між ними і «шестіркою» (до 22 років). ЄЕС уклало також ряд конвенцій про асоціацію в цілому з 24 країнами Африки, в основному колишніми колоніальними володіннями Франції і Бельгії. Приєднання до співтовариства менш розвинених в економія, відношенні країн створює передумови для їх економічного підпорядкування сильнішим європейськими партнерам.

Керівними органами ЄЕС є Рада, Комісія (Комісія європейських співтовариств), Асамблея (Європейський парламент), Суд. До складу найвищого органу ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) — Ради — входять по одному представникові від кожної країни-учасниці (зазвичай міністри економіки, фінансів або торгівлі). Головний виконавський орган — Комісія — складається з 9 членів, що призначаються на 4-річний термін урядами країн, що входять в співтовариство. В рамках співтовариства функціонує також ряд кредитних установ, в завдання яких входить фінансування окремих заходів, пов'язаних з проведенням загальної економічної і соціальної політики— Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд розвитку і ін.