55. Нато: передумови виникнення, створення, основні цілі і напрями діяльності

НАТО - політико-військовий альянс, відданий принципові колективної оборони як основи для збереження миру та забезпечення майбутньої безпеки. Згідно з Північноатлантичним договором, підписаним у Вашингтоні 4 квітня 1949 р. було створено союз 10 європейських і 2 північноамериканських незалежних держав, що зобов'язалися захищати одна одну. Пізніше, у період з 1952 по 2009 рік до Альянсу приєдналося ще 16 європейських країн. На даний час налічує 28 держав. Договір укладено у дусі Статуту ООН, Стаття якого підтверджує невід'ємне право незалежних держав на індивідуальну або колективну оборону.

НАТО народилася, як результат нездатності ООН того часу забезпечити мир у світі, тоді, коли СРСР ветувало багато постанов Ради безпеки цієї організації.Створений у 1955 році так званий Варшавський договір став фактично геополітичною противагою НАТО і конфронтація між цими блоками сформувала упереджене ставлення населення як України, так і інших пострадянських країн до цілей і засобів діяльності організації Північноатлантичного договору.

Першочерговим завданням НАТО є захист свободи та безпеки її членів політичними та воєнними засобами у відповідності зі Статутом ООН. Спираючись на загальнодемократичні цінності, права людини та дотримання законності, з моменту створення Північноатлантичний Союз проводить діяльність, спрямовану на встановлення справедливого та міцного миру в Європі. Ця центральна мета залишається незмінною. НАТО також являє собою трансатлантичне звено, що пов'язує безпеку США з безпекою Європи. В цій організації знаходять своє практичне втілення дійсні колективні зусилля її членів на підтримку їх загальних інтересів.

Головні органи:

- Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів),

- Генеральний секретар,

- Комітет планування оборони (міністри оборони),

- Військовий комітет (начальники штабів),

- Регіональні командування.

Рішення в НАТО приймаються на основі консенсусу, після переговорів і консультацій між країнами-членами. НАТО, як багатонаціональна міжурядова асоціація вільних і незалежних держав, не має функцію наднаціональних повноважень або формування політики поза залежністю від її членів. Тому рішення прийняті НАТО - це рішення, які приймаються всіма її країнами-членами.

56. Структура нато. Головні органи.

Структура НАТО

НАТО є військово-політичним блоком 28 держав, що володіє всією необхідною інфраструктурою і системою органів з її управління. Це сотні комітетів, груп, служб, управлінь чи підрозділів планування, військових і цивільних (транспортних, медичних і т. д.) і навіть навчальних Центрів з підготовки та перепідготовки фахівців. НАТО — міжурядова організація, члени якої виділяють кошти та ресурси, необхідні для повсякденного функціонування її згідно з Договором: проведення зустрічей, підготовка та прийняття рішень, реалізація інших завдань в рамках спільних інтересів всіх членів альянсу. Основна частина військових сил та військової інфраструктури належить державам-членам НАТО, залишається під їх безпосереднім управлінням і національним командуванням до тих пір, поки не виникне необхідність в їх виділенні цілком (або частково) для вирішення певних військових завдань під загальним НАТОвським командуванням. Фінансування навчання і складу національних контингентів здійснюється за рахунок бюджету відповідних держав. Вони ж несуть всі витрати з утримання своїх представництв при НАТО, виплачують платню офіцерам, прикомандированим до штаб-квартири альянсу. Платня цивільних службовців виплачується з бюджету НАТО. Всі програми НАТО фінансуються спільно тими державами, які в них беруть участь.

Головні органи

• Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів),

• Генеральний секретар,

• Комітет планування оборони (міністри оборони),

• Військовий комітет (начальники штабів),

• Регіональні командування.