65. Декларація про модель загальної та всеосяжної безпеки для Європи ххі століття.

В останні десятиліття міжнародна безпека набула загального характеру.

Пояснюється це низкою факторів:

1) світ став справді взаємопов'язаним;

2) дедалі більше проблем набуває глобального характеру;

3) якісні характеристики сучасних озброєнь вимагають спільних зусиль членів міжнародного співтовариства у справі підтримки миру.

Зважуючи на розуміння загального характеру безпеки, заходи, спрямовані на забезпечення стабільного й ненасильницького миру, повинні мати всеосяжний характер. Вони повинні стосуватися різних сфер взаємодії держав - політичної, військової, соціально-економічної, екологічної, гуманітарної.

Останнім часом все частіше говорять про екологічний і гуманітарний аспект загальної безпеки. Справді, нині неможливо забезпечити загальну безпеку без екологічної безпеки й дотримання прав людини і основних свобод. Разом з тим основною базовою опорою системи загальної безпеки є колективна безпека. Під цим терміном прийнято розуміти комплекс заходів членів міжнародного співтовариства або окремого регіону, здійснюваних ними з метою запобігання й усунення загрози миру або примушення до миру у випадку акту агресії або інших його порушень відповідно до міжнародного права.

На зустрічі керівників держав і урядів держав - учасниць ОБСЄ в Лісабоні в грудні 1996 р. була прийнята Декларація з моделі загальної всеосяжної безпеки для Європи XXI століття (Лісабонська декларація), у якій зазначається, що "ОБСЄ відіграє центральну роль у досягненні нашої мети - єдиного простору безпеки" (п. 4). У цьому документі також відзначається необхідність розробки Хартії європейської безпеки, що могла б служити потребам народів Європи в новому столітті.

Таким чином, у рамках ОБСЄ створена багаторівнева система підтримки миру й безпеки. Завдання полягає в забезпеченні злагодженої та ефективної роботи її компонентів.

Щодо СНД, слід зазначити, що його Статут, на відміну від Угоди про створення СНД 1991 р., містить розділ Ш, присвячений колективній безпеці й військово-політичному співробітництву держав-членів (ст. 11-15). Уст. 11 говориться: "Держави-члени проводять погоджену політику у сфері міжнародної безпеки, роззброєння і контролю над озброєннями, будівництві збройних сил і підтримують безпеку в Співдружності, у тому числі за допомогою військових спостерігачів і колективних сил з підтримки миру". У Статуті СНД також передбачається механізм взаємних консультацій у зв'язку з загрозою суверенітету будь-якої держави-члена, використання миротворчих операцій або колективних збройних сил відповідно до ст. 51 Статуту ООН. Конкретні питання військово-політичного співробітництва держав - членів СНД регулюються спеціальними угодами. Однак ефективність механізмів із забезпечення колективної безпеки в рамках СНД невисока.

На вересневому саміті СНД в Астані (Казахстан, 2004 р.) було ухвалено рішення реформувати структури СНД, зокрема, створити Раду безпеки СНД із боротьби з тероризмом. У цей час у рамках СНД діють дві паралельні колективні військові структури. Одна з них - Рада міністрів оборони СНД, створена в 1992 р. для вироблення єдиної військової політики. При ній працюють постійний секретаріат і Штаб з координації військового співробітництва СНД(ШКВС).

Друга - Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ). У рамках ОДКБ створено колективні сили швидкого розгортання у складі декількох батальйонів мобільних військ, вертолітної ескадрильї, фронтової авіації.

У 2002-2004 рр. співробітництво у військовій галузі розвивалося в основному в рамках ОДКБ. В ОДКБ регулярно проводяться спільні навчання.

Одна з найнадійніших оборонних структур - це Об'єднана система ППОСНД.