61. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі.

НАРАДА З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ – загальноєвропейський форум держав, який відбувся у три етапи впродовж 1973—75. В Нараді взяли участь 33 європейські країни (Албанія відмовилась), а також США та Канада, зважаючи на їх роль у повоєнне. врегулювання в Європі.

На першому етапі в м. Гельсінкі було затверджено порядок денний, який передбачав обговорення питань про безпеку в Європі, співробітництво в галузі економіки, науки і техніки та навколишнього середовища, співробітництво в гуманітарних та ін. галузях і наступні, кроки після Наради.

На другому етапі в м. Женеві було вироблено й погоджено домовленості з усіх пунктів порядку денного. Перший етап був проведений на рівні міністрів закорд. справ, другий — на рівні делегатів та експертів, призначених державами-учасницями.

Третій етап Наради відбувався у Гельсінкі на рівні найвищих політ, та держ. керівників країн. Делегацію СРСР очолював тодішній Ген. секретар ЦК КПРС Л. І. Брежнєв.

НБСЄ підбила політ, підсумки Другої світової війни 1939—45, зафіксувала непорушність політ.-територіального статус-кво в Європі, зробила значний внесок у зміцнення європ. безпеки, миру в усьому світі. Форум завершився підписанням Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 (Гельсінського акта). В ньому сформульовано принципи, що визначають правила і норми взаємовідносин та співробітництва держав. Учасники Наради передбачили заходи щодо подальшої конкретизації домовленостей, у т. ч. на спец, зустрічах з окр. питань. У 1977—78 в м. Белграді (Югославія), 1980—81 в м. Мадриді (Іспанія) відбулися наради, на яких розглядалися питання про хід реалізації Заключного акта.

В 90-х pp. 20 ст. згідно з положеннями Паризької хартії для нової Європи 1990 відбувався процес інституціоналізації НБСЄ, який завершився утворенням Організації з безпеки і співробітництва в Європі.

62. Гельсінський Заключний Акт обсє (1975 р.).

(Гельсінський акт) — міжнародний правовий документ. Підписаний у 1975 у м. Гельсінкі (Фінляндія) главами держав і урядів 33 європейських. держав, а також США і Канади. Він засвідчив багатосторонній процес роззброєння, розрядки міжнародної напруженості і розвитку міжнародного співробітництва в Європі.

У Заключному акті закріплено домовленості з широкого кола як загальних, так і конкретних питань міжнародного співробітництва.

Складається з преамбули і 5 розділів: «Питання, що стосуються безпеки у Європі»; «Співробітництво в галузі економіки, науки, техніки і навколишнього середовища»; «Питання, що стосуються безпеки і співробітництва у Середземномор'ї»; «Співробітництво в гуманітарній та інших галузях»; «Наступні кроки після Наради».

Серцевиною Акта є Декларація принципів взаємовідносин між державами. Учасники Наради погодилися керуватися у своїх взаємовідносинах такими осн. принципами: суверенна рівність і поважання прав; незастосування сили чи погрози силою; непорушність кордонів; тер. цілісність держав; мирне врегулювання спорів; поважання прав людини та осн. свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань; рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею; співробітництво між д-вами; сумлінне виконання зобов'язань за міжнар. правом.

Важливе значення для зміцнення миру та безпеки в Європі мають і зафіксовані в Заключному акті домовленості про заходи зміцнення довір'я між д-вами. Йдеться, зокрема, про згоду держав — учасниць Наради: повідомляти ін. д-ви про здійснювані ними військ, навчання; запрошувати ін. держави-учасниці надсилати своїх спостерігачів для присутності на цих військ, навчаннях; повідомляти ін. держави-учасниці про великі передислокації своїх військ; сприяти обмінові за запрошеннями між військ, персоналом, включаючи візити військ, делегацій. Д-ви визнали за необхідне спрямувати свої зусилля на зменшення військ, протистояння і сприяння роззброєнню, щоб доповнити політ, розрядку і зміцнити безпеку в Європі. Процес роззброєння і зміцнення безпеки не повинен обмежуватись Європою, а має поширюватися і на ін. райони світу, зокрема на Середземномор'я з його політ, та ін. особливостями.

В Акті передбачено також заходи щодо розвитку взаємовигідного співробітництва в галузях економіки і торгівлі, науки і техніки, охорони навкол. середовища. Дано, зокрема, рекомендації організаціям, підприємствам і фірмам країн-учасниць на випадок комерц. спорів вдаватися до послуг арбітражу «на основі загальноприйнятого регламенту» і з урахуванням діючих міжурядових та ін. угод у цій сфері.

Йдеться також про необхідність розширення співробітництва і в таких гуманітар. галузях, як контакти між людьми, туризм, спорт, культура тощо. Окремо виділено питання про інформ. співробітництво. Д-ви погодилися сприяти співробітництву у сфері інформації на основі короткострокових і довгострокових угод, створити умови для вільного і широкого розповсюдження усіх форм інформації та обміну інформацією з ін. країнами тощо.

Гельсінський акт не є міжнар.-правовим актом. Передбачену цим док-том довгострокову програму процесу розрядки і співробітництва в Європі позитивно сприйняло європ. співтовариство. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі 1975 (НБСЄ) набула характеру постійно діючої орг. структури, що забезпечує виконання Заключного акта. У 1995 її було перейменовано на Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Гельсінський акт продовжує справляти позит. вплив на характер відносин між д-вами на європ. континенті.