53. Ліга Арабських Держав.

ЛАД - одна з регіональних організацій арабських держав Південно-Західної Азії, Північної і Північно-Східної Африки. Створена в Каїрі 22 березня 1945 Єгипетом, Сирією, Іраком, Ліваном, Йорданією, Саудівською Аравією. Ємен приєднався 5 травня 1945. На разі нараховує 22 члени.

Провідна мета Ліги наступна: залучення тісніших відносин між державами-членами і координація взаємодії між ними, задля захисту своєї незалежності і суверенітету, і вирішення загальних питань й інтересів арабських країн.

Ліга арабських держав бере участь в політичних, економічних, культурних і соціальних програмах, направлених на сприяння реалізації інтересів своїх держав-членів. Вона виступає як форум для держав-членів в цілях координації їх політичних позицій, за для обговорення питань, що мають загальний інтерес, за для врегулювання суперечок, і вирішення проблем на кшталт Ліванської кризи у 1958. Ліга виступає як платформа для розробки і висунення багатьох епохальних документів сприяння економічній інтеграції.

Ліга арабських держав зіграла важливу роль у формуванні шкільної програми; підвищення ролі жінок в арабському суспільстві, сприянню соціального захисту дітей; заохочення молодіжних і спортивних програм, збереження арабської культурної спадщини і розвиток культурного обміну між державами-членами. Ліга пропонує заходи по боротьбі із злочинністю і наркоманією, а також займається питаннями праці, особливо серед арабських заробітчан-емігрантів. 17 квітня 2004 року Ліга арабських держав різко засудила США за їхню позицію щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту

22 лютого 2011, після початку громадянської війни у Лівії і застосування військової сили проти

цивільного населення, Генеральний секретар Ліги арабських держав Амр Муса заявив, що членство Лівії в Лізі арабських держав припинено: Лівія стала, таким чином другою країною в історії Ліги, які призупинено членство. 25 серпня 2011 року, Генеральний секретар Набіль Аль-Арабі оголосив, що «настав час» відновити повний статус Лівії.

54. Регіональні організації союзного типу

Регіональний статус маютьтакожокремізагальнополітичніабокомплексні за своїмифункціямиорганізації ,якізабезпечуютьспівробітництво держав , розташованих в межах географічного району , і зацікавлених у координаціїзовнішньоїполітики , зовнішньоекономічнихзв'язків , соціальних , культурних , правовихвідносин .

Для визнанняорганізаціїрегіональноїнеобхідно:

1 ) просторовеєдність держав - членів ,їхрозміщення в межах більш-меншцілісногорегіону ;

2 ) просторовеобмеженняцілей ,завдань і дій держав - членів , тобтовідповіднасуб'єктним складом функціональнаорієнтація без домагань на втручання в справи , щовиходять за регіонально - координаційні рамки.

Саме такими є Європейський Союз , Рада Європи , Рада держав Балтійського моря , Організаціяафриканськоїєдності , Організаціяамериканських держав , Асоціація держав Південно -СхідноїАзії. Строго регіональний характер мала ОрганізаціяВаршавського Договору (ОВД ) , щоіснувала в 1955-1991 рр. . Її членами були СРСР і східноєвропейськідержави . Цілі і завдання ОВС булиобумовлені потребами забезпеченнябезпеки в Європі , а діяльність , за рідкіснимвинятком , булаобмеженаєвропейськими проблемами. Особливо відзначимоСпівдружністьНезалежних Держав ,оскількиформуванняцієїрегіональноїорганізаціїпов'язане з таким незвичайнимпроцесом , як підтриманнявзаємозв'язківколишніхреспублік СРСР.

Одна з особливостей Організації з безпеки і співробітництва в Європі ( ОБСЄ) , якій передувало Нарада з безпеки і співробітництва в Європі ( НБСЄ) , - її складний склад . У формуванні НБСЄ поряд з європейськими державами брали участь Сполучені Штати Америки і Канада . В даний час ОБСЄ об'єднує всі без винятку держави Європи , дві північноамериканські країни і всі колишні союзні республіки СРСР , у тому числі середньоазіатські республіки і Казахстан , що , очевидно , не руйнує європейської основи ОБСЄ , оскільки тут враховуються реальні інтереси та юридичні аспекти правонаступництва відповідних держав .

Суперечливими , з позицій регіонального регулювання , є риси Організації Північноатлантичного договору ( НАТО). Сформований в 1949 р. військово-політичний блок об'єднав як держави Північної Америки ( США , Канада ) , так і Західної Європи ( Великобританія , Франція , Норвегія та ін , пізніше - ФРН , Іспанія ) ; а потім і Південно-Східної Європи. ( Греція , а також Туреччина , велика частина території якої знаходиться в Азії). Стосовно до спочатку наміченим регіональним принципом забезпечення безпеки в Північноатлантичному регіоні слід зазначити , що в подальшому він був офіційно розширений за рахунок району Середземного моря , а фактично став охоплювати і інші ' держави Європи (наприклад , територію колишньої Югославії ) і район Близького Сходу. Такі дії - і насамперед виходять за рамки мандата Ради Безпеки ООН військові операції НАТО з односторонньою спрямованістю - суперечать принципам регіоналізму .