- •«Конституційне право зарубіжних країн
- •Предмет та метод конституційного права зарубіжних країн.
- •Система конституційного права.
- •Конституційно-правові норми: поняття, ознаки, види.
- •Конституційно-правові інститути: поняття та види.
- •Принципи конституційного права.
- •Конституційно-правові відносини: поняття, ознаки, види.
- •Класифікація систем конституційного права.
- •Джерела конституційного права.
- •Закон як джерело конституційного права.
- •Поняття і ознаки конституцій.
- •Дія конституцій.
- •Форма конституцій.
- •Структура, мова і стиль конституцій.
- •Порядок розроблення та ухвалення конституцій.
- •Зміна та відміна конституцій.
- •Класифікація конституцій.
- •Функції конституцій.
- •Конституційний контроль: поняття, об’єкти та суб’єкти.
- •Види та стадії конституційного контролю.
- •Основні моделі конституційного контролю.
- •Поняття держави як конституційно-правового інституту.
- •Поняття і класифікація форм правління.
- •Поняття і види монархії.
- •Поняття і види республіки.
- •Особливі форми правління.
- •Обмежена монархія: суб’єкти та класифікація.
- •Основні риси президентської республіки.
- •Основні риси парламентської республіки.
- •Види державно-територіального устрою, їхня характеристика.
- •Унітарна держава: поняття та особливості.
- •Федерація: поняття та види.
- •Порядок розмежування повноважень федерації і її суб’єктів.
- •Конфедерація: поняття та основні риси.
- •Складні форми територіального устрою, їхня характеристика.
- •Статус автономії у державі.
- •Конституційно-правові засади суспільного ладу.
- •Політична система і її елементи.
- •Партійні системи: поняття і класифікація.
- •Політичний режим та його види.
- •Права людини і громадянина: поняття та види.
- •Громадянство: поняття, підстави набуття і припинення.
- •Правовий статус осіб без громадянства, іноземних громадян та осіб з подвійним громадянством.
- •Поняття виборів та його види.
- •Стадії виборчого процесу.
- •Види виборчих систем та їхня характеристика.
- •Конституційно-правове регулювання організації і проведення референдумів.
- •Вищі політичні інститути держави.
- •Конституційно-правовий статус глави держави.
- •Порядок формування і діяльність президента.
- •Статус монарха як глави держави.
- •Компетенція глави держави.
- •Парламент: порядок формування і діяльності.
- •Внутрішня організація роботи парламенту.
- •Компетенція парламенту.
- •Статус депутата.
- •Конституційно-правовий статус уряду.
- •Порядок формування і відповідальності уряду.
- •Компетенція уряду.
- •Конституційно-правовий статус судової влади.
- •Моделі судових систем у зарубіжних країнах.
- •Місцеве управління і місцеве самоуправління.
- •Основні моделі організації публічної влади на місцях.
Джерела конституційного права.
Форми (джерела) конституційного права будь-якої держави – це засоби виразу правил поведінки учасників конституційно-правових відносин і надання їм обов’язкової сили.
Встановлено наступну класифікацію форм (джерел) конституційного права зарубіжних країн:
Нормативно-правові акти конституційного права прийнято поділяти на закони, нормативні акти виконавчої влади, нормативні акти органів конституційного контролю (нагляду), парламентські регламенти, акти органів місцевого самоврядування.
Закони, як правило, приймаються парламентами, інколи – іншими вищими органами влади (монархами), вузькими постійно діючими колегіальними органами в деяких соціалістичних країнах – у КНР, народом на референдумі – у Швейцарії.
Конституція. Конституція у будь-якій державі – це основний закон, який має особливу форму, зміст, це основне джерело конституційного права.
Конституційні закони. Як джерело права вони мають різне значення у різних країнах. Насамперед, під конституційними розуміємо ті закони, які вносять зміни до тексту конституції або суттєво доповнюють його, змінюють його усталені відносини.
Органічні закони. Це особливе джерело конституційного права, яке має низку специфічних рис. Прийняття органічних законів прямо передбачено в конституції на основі так званих бланкетних норм. Такі норми лише визначають коло питань, що мають бути врегульовані органічними законами.
Звичайні закони. Вони регулюють окремі питання державного або суспільного життя.
Нормативні акти, які мають силу закону. Іноді ці акти називаються делегованим законодавством.
Судові прецеденти. Найбільш характерними для Великобританії, США, Австралії, Канади, Північної Ірландії, Нової Зеландії, а також інших 36 колишніх колоній Британської імперії.
Конституційні звичаї (інші назви цього джерела – конституційні угоди або конвеційні норми) – це правила і приписи, які регулюють поведінку основних суб’єктів конституційного права, що не мають офіційної писаної форми, але протягом тривалого часу застосовані та мовчазно санкціоновані державою.
Міжнародні та внутрішньодержавні договори, тобто угоди суб’єктів конституційного права.
Доктринальні джерела, тобто доктрини відомих учених-юристів.
Парламентські регламенти (статути), які містять норми, що визначають порядок діяльності палат та їх внутрішню структуру.
Рішення органів конституційної юстиції (конституційна рада у Франції, конституційні суди).
Нормативно-правові акти виконавчої влади, до яких відносяться також нормативні акти глав держав.
Рішення органів місцевого самоврядування (наприклад, місцеві статути, регламенти) – є джерелами конституційного права, коли регулюють суспільні відносини, пов’язані із здійсненням публічної влади.
Звід релігійних правил. Норми, які містяться в Корані проголошуються джерелами законодавства в окремих країнах (Пакістан, Іран).
Політичні декларації і спільні постанови політичного керівництва правлячих партій та вищих органів державної влади.