- •«Конституційне право зарубіжних країн
- •Предмет та метод конституційного права зарубіжних країн.
- •Система конституційного права.
- •Конституційно-правові норми: поняття, ознаки, види.
- •Конституційно-правові інститути: поняття та види.
- •Принципи конституційного права.
- •Конституційно-правові відносини: поняття, ознаки, види.
- •Класифікація систем конституційного права.
- •Джерела конституційного права.
- •Закон як джерело конституційного права.
- •Поняття і ознаки конституцій.
- •Дія конституцій.
- •Форма конституцій.
- •Структура, мова і стиль конституцій.
- •Порядок розроблення та ухвалення конституцій.
- •Зміна та відміна конституцій.
- •Класифікація конституцій.
- •Функції конституцій.
- •Конституційний контроль: поняття, об’єкти та суб’єкти.
- •Види та стадії конституційного контролю.
- •Основні моделі конституційного контролю.
- •Поняття держави як конституційно-правового інституту.
- •Поняття і класифікація форм правління.
- •Поняття і види монархії.
- •Поняття і види республіки.
- •Особливі форми правління.
- •Обмежена монархія: суб’єкти та класифікація.
- •Основні риси президентської республіки.
- •Основні риси парламентської республіки.
- •Види державно-територіального устрою, їхня характеристика.
- •Унітарна держава: поняття та особливості.
- •Федерація: поняття та види.
- •Порядок розмежування повноважень федерації і її суб’єктів.
- •Конфедерація: поняття та основні риси.
- •Складні форми територіального устрою, їхня характеристика.
- •Статус автономії у державі.
- •Конституційно-правові засади суспільного ладу.
- •Політична система і її елементи.
- •Партійні системи: поняття і класифікація.
- •Політичний режим та його види.
- •Права людини і громадянина: поняття та види.
- •Громадянство: поняття, підстави набуття і припинення.
- •Правовий статус осіб без громадянства, іноземних громадян та осіб з подвійним громадянством.
- •Поняття виборів та його види.
- •Стадії виборчого процесу.
- •Види виборчих систем та їхня характеристика.
- •Конституційно-правове регулювання організації і проведення референдумів.
- •Вищі політичні інститути держави.
- •Конституційно-правовий статус глави держави.
- •Порядок формування і діяльність президента.
- •Статус монарха як глави держави.
- •Компетенція глави держави.
- •Парламент: порядок формування і діяльності.
- •Внутрішня організація роботи парламенту.
- •Компетенція парламенту.
- •Статус депутата.
- •Конституційно-правовий статус уряду.
- •Порядок формування і відповідальності уряду.
- •Компетенція уряду.
- •Конституційно-правовий статус судової влади.
- •Моделі судових систем у зарубіжних країнах.
- •Місцеве управління і місцеве самоуправління.
- •Основні моделі організації публічної влади на місцях.
Конституційно-правові норми: поняття, ознаки, види.
Важливим елементом структури конституційного права є його норми.
Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані правила, які визначають поведінку учасників конституційних відносин.
У порівнянні з нормами інших галузей вони відрізняються:
своїм змістом, сферою регульованих суспільних відносин;
джерелами, в яких вони містяться, оскільки найважливіші норми закріплені в Конституції, і в силу цього мають найвищу юридичну силу;
установчим характером своїх приписів, оскільки конституційно-правові норми, визначають форми правових актів, порядок їх прийняття і опублікування, компетенції державних органів;
особливостями внутрішньої структури.
Норми-принципи, норми-поняття, норми-завдання.
Конституційно-правові норми різняться від норм інших галузей своєю внутрішньою структурою. Є норми, які мають тільки диспозицію, є норми що складаються з гіпотези і диспозиції. В окремих випадках конституційно-правові норми набувають класичної форми тобто мають у своєму складі всі три елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію.
За призначенням у механізмі правового регулювання норми конституційного права поділяються на матеріальні та процесуальні.
За функціональною спрямованістю конституційно-правові норми можна класифікувати як регулятивні й охоронні.
Конституційно-правові інститути: поняття та види.
Конституційно-правові інститути являють собою певну систему норм конституційного права, що регулюють однорідні і взаємопов’язані суспільні відносини і які утворюють відносно самостійну групу.
У вітчизняній літературі з конституційного права зарубіжних країн виділяються три різновиди таких інститутів: загальні; головні, що входять до складу загальних; початкові, які містять декілька правових норм.
Загальні конституційно-правові інститути – це нормативні формування, як правило, комплексного змісту. До них, наприклад, належить інститут засад організації та діяльності державного інституту кожного з вищих органів держави, основ організації місцевого управління самоврядування та деякі інші. До загальних конституційно-правових інститутів слід віднести інститут конституційного статусу особи, який включає такі головні інститути як громадянство, та основні права і свободи особи. До початкових конституційно-правових інститутів можна віднести інститут депутатського запиту, інститут імпічменту та інші.
Підгалузь права – це цілісне за складом і предметом регулювання утворення, яке регламентує особливу сферу відносин у межах більш широкого комплексу тієї чи іншої галузі права.
Принципи конституційного права.
Принципи конституційного права – це загальні засади, в яких знаходять правове відображення найбільш важливі демократичні цінності людської цивілізації, відповідно до яких будується вся система юридичних норм, а також здійснюється конституційно-правове регулювання суспільних відносин. Загальні принципи утворюють нібито костяк, каркас цієї системи.
Договір про Європейський Союз 1992 року містить спеціальну статтю «F», яка декларує в якості основних принципів європейського права і свободи людини, які: по-перше, містяться в Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року; по-друге, випливають із конституційних традицій, загальних для держав-членів, по-третє, виводяться із загальних принципів права.
Так, конституціями держав Європи проголошуються такі принципи: народного суверенітету, народного представництва, розподілу влад, невідчуженості прав тощо. Незалежність депутатів від виборців (Конституція Франції), судовий захист конституційних прав, невідповідальності глави держави (Іспанія, Данія).
Водночас у країнах, де в конституціях проголошені соціалістичні ідеї, можна знайти принципи, які суперечать демократичним цінностям: керівна роль марксистсько-ленінської парті (Куба).