23. Права людини і громадянина: поняття та види.

Ідея прав людини дійшла до нас з глибини віків. Ще в Біблії згадується: "Я поставлю людину вище від чистого золота та сина землі - металу офірського" (Ісаї 7:29). За Біблією, людина - найбільша цінність з-поміж усього, створеного Богом. Далі були Біль про права (Англія, 1689 р.), Декларація про незалежність (США, 1776 р.), Декларація прав людини і громадянина (Франція, 1789 р.), Загальна декларація прав людини (ООН, 1948), два міжнародні пакти: Пакт про економічні, соціальні й культурні права (ООН, 1966 р.), Пакт про громадянські та політичні права (ООН, 1966 р.) та інші документи, в яких набула розвитку ідея прав і свобод людини та громадянина.

Потрібно розрізняти значення термінів "права людини" та "права громадянина".

Права людини - це природні, невід’ємні права, що належать людині від її народження, права, пов’язані з людською істотою, її існуванням та розвитком. Ці права ніколи ніким людині не надавались, а тому не можуть бути ніким відібрані чи обмежені. Організація Об’єднаних Націй у своїх програмних документах визначає права людини як "права, які властиві нашій природі і без яких ми не можемо жити як люди". Права людини називають також "загальною мовою людства", і це так. Адже поряд з природженою та властивою тільки людям здатністю навчитися розмовляти якою-небудь мовою, є й інші природжені потреби та риси, що вирізняють нас серед решти земних істот.

Права громадянина пов’язані з державою, її законодавством, правом. Вони надаються громадянам з огляду на матеріальні можливості держави (наприклад, право на охорону здоров’я, освіту), рівень розвитку демократії (приміром, право на свободу об’єднання в політичні партії) та ін.

Між поняттями "права" і "свободи" теж є різниця.

Термін "права" вживається в тому разі, коли йдеться про право громадян отримати від суспільства та держави певне матеріальне, культурне чи духовне благо (наприклад, право на працю, освіту, матеріальне забезпечення тощо).

Термін "свободи" використовують тоді, коли мовиться про свободу здійснити той чи той учинок (для прикладу, свободи слова, друку, мітингів, демонстрацій, віросповідання та ін.). Свобода громадян означає надання їм права вимагати, щоб ніхто не заважав у здійсненні цієї свободи.

Права та свободи, закріплені в конституції, називають конституційними. Одначе не завжди можливо провести чітке розмежування між правами людини та правами громадянина. І ті й ті, будучи записаними в конституції, повинні забезпечуватися державою.

Звичайно розрізняють наступні види основних прав, воль і обов'язків людини й громадянина:

1) соціально-економічні, наприклад, право на підприємницьку діяльність, працю, відпочинок; обов'язок сплачувати податки;

2) культурні, наприклад, право на утворення, користування досягненнями культури; обов'язок берегти природу, культурну спадщину;

3) політичні, наприклад, право на участь у керуванні державою, об'єднання в політичні партії; обов'язок використати тільки мирні кошти в політичній боротьбі, не розпалювати міжетнічної, расової й ін. ворожнечі;

4) цивільні (особисті), наприклад, право на життя, здоров'я, волю, особисту недоторканність; обов'язок виховувати своїх дітей, поважати честь і достоїнство інших людей.

Доповнюють цю класифікацію абсолютні й відносні права. Особливість перших полягає в тому, що в демократичних державах ні за яких умов не допускається їхнє обмеження, тимчасове призупинення. Особливість других - при певних обставинах (режим військового, надзвичайного стану) допускається їхнє обмеження, тимчасове призупинення.