- •«Конституційне право зарубіжних країн
- •Предмет та метод конституційного права зарубіжних країн.
- •Система конституційного права.
- •Конституційно-правові норми: поняття, ознаки, види.
- •Конституційно-правові інститути: поняття та види.
- •Принципи конституційного права.
- •Конституційно-правові відносини: поняття, ознаки, види.
- •Класифікація систем конституційного права.
- •Джерела конституційного права.
- •Закон як джерело конституційного права.
- •Поняття і ознаки конституцій.
- •Дія конституцій.
- •Форма конституцій.
- •Структура, мова і стиль конституцій.
- •Порядок розроблення та ухвалення конституцій.
- •Зміна та відміна конституцій.
- •Класифікація конституцій.
- •Функції конституцій.
- •Конституційний контроль: поняття, об’єкти та суб’єкти.
- •Види та стадії конституційного контролю.
- •Основні моделі конституційного контролю.
- •Поняття держави як конституційно-правового інституту.
- •Поняття і класифікація форм правління.
- •Поняття і види монархії.
- •Поняття і види республіки.
- •Особливі форми правління.
- •Обмежена монархія: суб’єкти та класифікація.
- •Основні риси президентської республіки.
- •Основні риси парламентської республіки.
- •Види державно-територіального устрою, їхня характеристика.
- •Унітарна держава: поняття та особливості.
- •Федерація: поняття та види.
- •Порядок розмежування повноважень федерації і її суб’єктів.
- •Конфедерація: поняття та основні риси.
- •Складні форми територіального устрою, їхня характеристика.
- •Статус автономії у державі.
- •Конституційно-правові засади суспільного ладу.
- •Політична система і її елементи.
- •Партійні системи: поняття і класифікація.
- •Політичний режим та його види.
- •Права людини і громадянина: поняття та види.
- •Громадянство: поняття, підстави набуття і припинення.
- •Правовий статус осіб без громадянства, іноземних громадян та осіб з подвійним громадянством.
- •Поняття виборів та його види.
- •Стадії виборчого процесу.
- •Види виборчих систем та їхня характеристика.
- •Конституційно-правове регулювання організації і проведення референдумів.
- •Вищі політичні інститути держави.
- •Конституційно-правовий статус глави держави.
- •Порядок формування і діяльність президента.
- •Статус монарха як глави держави.
- •Компетенція глави держави.
- •Парламент: порядок формування і діяльності.
- •Внутрішня організація роботи парламенту.
- •Компетенція парламенту.
- •Статус депутата.
- •Конституційно-правовий статус уряду.
- •Порядок формування і відповідальності уряду.
- •Компетенція уряду.
- •Конституційно-правовий статус судової влади.
- •Моделі судових систем у зарубіжних країнах.
- •Місцеве управління і місцеве самоуправління.
- •Основні моделі організації публічної влади на місцях.
Поняття і види республіки.
Республіка – це така форма правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональною установою. Найпоширеніша у сучасному світі. Термін «республіка» вперше вжив у 16 ст. Н. Макіавелі.
Президентська республіка. Класичний приклад США. Головна відмінна ознака – відсутність відповідальності виконавчої влади за політику, що проводиться. Інші ознаки – витримується формальна вимога жорсткого поділу влади і наявність збалансованої системи заборон і противаг. Президент має право суспенсивного (відкладального) вето. Верхня палата парламенту може перешкодити призначенню президентом посадових осіб і не ратифікувати підписані ним договори; обрання президента відбуваються на загальних виборах; президент об’єднує повноваження глави держави і глави уряду; уряд формує президент при обмеженій участі парламенту; уряд, як правило, не є колегіальний орган; глава держави не має право розпускати парламент; відсутній інститут контрасигнатури.
Парламентська республіка. Прикладом можуть слугувати Німеччина, Італія, Угорщина, Чехія, Естонія.
Головна відмітна ознака – політична відповідальність уряду перед парламентом. Інші ознаки: здійснення повноваження глави держави і глави уряду різними особами; у сфері виконавчої влади реальні повноваження належать уряду; повноваження президента – обмежені; уряд формується парламентом, участь президента – номінальна; контрасигнація актів глави держави главою уряду або відповідним міністром.
Змішана форма правління. Президентсько-парламентська або парламентсько-президентська (Австрія, Ірландія, Ісландія, Македонія, Польща, Румунія, Словаччина, Фінляндія, Франція, Хорватія, більшість країн СНД).
Ознаки: парламент і президент обирається громадянами; президент – нерідко харизматичний лідер; президент може керувати урядом або призначати його (коли керує прем’єр-міністр); президент може розпускати парламент; уряд повинен користуватися довірою парламенту.
Особливі форми правління.
У деяких мусульманських країнах існують теократичні (ісламські) республіки (Іран). Разом з президентом і парламентом в них є посада керівника, наділеного духовною і політичною владою і виконуючого функції вождя нації.
Республіки колишнього СРСР. Ознаки: «представницькі» органи; не визнається розподіл влад; вибори суддів радами; пріоритет партії над органами державної влади.
У сучасному світі нівелюються відмінності між монархіями і республіками, виникають змішані форми. Виборність монарха в Малайзії кожні 5 років, довічні президенти – Домініканська республіка.
Обмежена монархія: суб’єкти та класифікація.
Для конституційної монархії характерним є те, що повноваження монарха як глави держави обмежені конституційними нормами. Залежно від того, який ступінь такого обмеження, розрізняють дуалістичну і парламентарну монархії.
Дуалістична – поділ влади монарха з парламентом, де влада монарха явно переважає. Монарх юридично і фактично незалежний від парламенту у сфері виконавчої влади. Монарх призначає уряд, який відповідальний тільки перед ним. Законодавчі повноваження парламенту значно обмежені монархом, який наділений правом вето. Приклади: Йорданія, Кувейт, Морокко.
Парламентарна монархія. Характеризується тим, що монарх не володіє реальними повноваженнями з управління державою. Його повноваження в основному мають представницький характер. Підпис монарха під тим чи іншим актом потребує обов’язкової контрасигнації. Не має права вето. Якщо парламент висловить недовіру уряду, уряд повинен піти у відставку, або може бути відправлений у відставку монархом. Приклади: Великобританія, Японія, Нідерланди, Швеція, Канада, Австралія.